Ручка на мільйон замість олівця: що не можна використовувати у космосі

Історія про те, що американці нібито витратили мільйони доларів на "космічну ручку", а радянські космонавти нібито користувалися у той час лише олівцями, виявилася одним із найживучіших міфів. Все ж насправді було зовсім не так.

Чому в космосі не можна використовувати олівці і чи справді NASA витратило мільйон доларів на розробку спеціальної ручки, пишуть у NASA.

Читайте також Не "Друзі": яку дивну назву спершу хотіли дати культовому серіалу

Чи використовували США та СРСР олівці в космосі?

У 1960-х роках і NASA, і радянська космічна програма в польотах у космос використовували олівці. Але була одна проблема: частина графіту в олівці могла відламуватися та літати всередині корабля, потрапляючи в електроніку, системи вентиляції або навіть у очі й легені астронавтів.

На 24 Каналі стартував місяць техноподарунків! Від 11 травня до 16 червня шукайте клікабельні гаджети на Техно 24, збирайте монетки та долучайтеся до масштабного розіграшу. Позмагайтесь за бездротові навушники OPPO Enco Buds3 та суперприз – смартфон OPPO Reno15 F.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Крім того, дерев'яні олівці були легкозаймистими, що стало особливо критичним після трагедії місії Apollo 1 у 1967 році. Тоді під час передпольотного випробування пілотованого космічного корабля програми Apollo на стартовому майданчику трапилася пожежа.

Через такі особливості олівців у космосі американський винахідник Пол Фішер розробив спеціальну ручку Fisher Space Pen. Дані NASA та Smithsonian Institution свідчать про те, що винахідник витратив близько 1 мільйона доларів власних коштів на створення герметичної кулькової ручки з азотним тиском усередині картриджа. Вона могла писати в невагомості, догори дриґом і за екстремальних температур.

Натомість NASA не фінансувало розробку, а лише протестувало ручку та почало використовувати її під час програми Apollo.

• До речі, перша місія, де офіційно застосували Fisher Space Pen, була у жовтні 1968 року. А вже у 1969-му ці ж ручки почали закуповувати й радянські космонавти. Тобто СРСР користувався тією ж технологією, що і американці.
• В агентстві прямо називають історію про нібито "мільйони доларів на ручку" – міфом.

Чим була особлива "космічна ручка" Фішера?

Без спеціальних кулькових ручок жоден політ в космос практично не обходився. Річ у тім, що звичайна ручка в умовах невагомості не працює. Бо якщо на Землі чорнило рухається до наконечника завдяки гравітації, то в космосі так не працює.

Через це Пол Фішер створив герметичний металевий стержень, у якому чорнило перебуває під тиском приблизно у 2,5 атмосфери. Завдяки цьому ручка може писати в невагомості. Перша модель ручки отримала назву AG-7, тобто Astronaut Government. І її використовували на місіях Apollo 7, 8, 9, 10 та 11.

Які є відомі прорахунки NASA?

Перший американець у космосі Алан Шепард перед історичним польотом у 1961 році опинився у несподіваній ситуації, адже NASA не передбачило, як астронавт ходитиме в туалет, якщо щось піде не так.

Відтак спочатку політ астронавта мав тривати лише 15 хвилин, але через затримки Шепард провів у ракеті кілька годин і зрештою попросив дозволу помочитися просто у скафандр.

У NASA спочатку вагалися, чи дозволяти таке, адже скафандр був під'єднаний до медичних датчиків, які могли вийти з ладу через рідину. Але зрештою інженери наказали від'єднати електроніку для того, щоб це зробити. Після цього частина сенсорів таки замкнуло, але місію все одно було успішно проведено.

Вже на наступні місії NASA розробило окремі пристрої для астронавтів для того, щоб у різних випадках вони могли сходити в туалет. Адже в невагомості будь-яка рідина може становити небезпеку для обладнання корабля.