Чи врятують мігранти будівельний ринок

Україна входить у фазу, де попит на будівництво зростатиме швидше, ніж будь-коли в новітній історії. Експерти вже починають говорити про брак кадрів та варіанти залучення мігрантів у будівельний сектор. За оцінками Світового банку, загальна вартість відбудови перевищує 588 млрд дол. і понад дві третини цієї суми прямо або опосередковано пов'язані з будівельною галуззю: житлом, інфраструктурою, соціальними об'єктами. Однак є одна фундаментальна проблема, яку ринок поки що недооцінює. Навіть за наявності фінансування і проєктів будувати такі обсяги просто нікому. Дефіцит, який настав До великої війни в будівництві працювали 600 тис. осіб. За різними оцінками, ринок втратив 30-50% цієї робочої сили через міграцію, мобілізацію та структурні зміни на ринку праці. При цьому обсяг виконаних будівельних робіт у 2025 році становив 258 млрд грн або 5,5 млрд дол. За потреб відбудови на рівні 350-400 млрд дол. протягом десяти років сектор має зрости в сім-девʼять разів. Україна втратила значну частину населення. За кордоном перебувають 5-6 млн українців. Навіть у найоптимістичнішому сценарії значна частина з них не повернеться в короткостроковій перспективі або не повернеться взагалі. У результаті будівельний сектор стикається з дефіцитом 150-200 тис. працівників. У фазі активної відбудови ця цифра може зрости до 500-800 тис. навіть за умови часткової реалізації потреби та більш розтягнутих строків на відбудову, ніж десять років. Це не тимчасовий дисбаланс, а нова реальність ринку. Внутрішній ресурс не спрацює Чи можна закрити цей дефіцит завдяки внутрішнім ресурсам? По-перше, частина працездатного населення мобілізована. Навіть після завершення війни їх повернення в будівництво неавтоматичне. По-друге, український ринок праці програє конкуренцію ЄС. Будівельник у Польщі чи Німеччині заробляє у два-три рази більше і цей розрив швидко не зникне. По-третє, відбувається структурна зміна зайнятості. Частина людей перекваліфікувалася, інша частина вбудувалася в закордонні економіки. Навіть якщо повернеться більше половини мігрантів, це не закриє потребу. Будівництво без мігрантів не працює Брак місцевих кадрів для будівельного ринку – поширена ситуація у світі. Польща до 2022 року залучала 1,5-2 млн українських працівників і будівельна галузь була одним із ключових бенефіціарів цієї міграції. Німеччина оцінює дефіцит кадрів у будівництві 200 тис. осіб і спрощує імміграційні правила. Країни Перської затоки – від ОАЕ до Катару – взагалі будують свої економіки на мігрантах. Там іноземцями є 80-90% робочої сили в будівництві. За останні десятиліття будівництво стало глобально мобільним ринком праці і країни, які не відкриваються для міграції, не можуть масштабуватися. Звідки приїдуть працівники У середньостроковій перспективі Україна може залучити 100-300 тис. іноземних працівників. Реалістичне джерело кадрів – країни Центральної та Південної Азії. Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан мають надлишок робочої сили, а їх громадяни вже працювали за кордоном. Потенціал цих держав – сотні тисяч осіб. У цьому контексті також згадуються Індія, Бангладеш та Пакистан. Вони мають ще більший ринок кадрів, але й вищі вимоги до організації процесів. Економіка міграції: витрати і вигоди Залучення мігрантів – це не безкоштовне рішення. Середня зарплата в будівництві становить 600-1000 дол. на місяць. Іноземним працівникам доведеться платити на 20-30% більше, а також покривати витрати на житло, логістику та документи. Вартість рекрутингу одного працівника може сягати 500-1500 дол. У короткостроковій перспективі це означає зростання собівартості будівництва на 5-10%. Збільшиться навантаження на соціальну та міську інфраструктуру. Мігранти будуть лікуватися – частина медичного персоналу муситиме спілкуватися англійською. Дехто переїде з родинами – дітей треба буде навчати. Читайте також Від 50 і старше: уряд Свириденко шукає кадрові резерви всередині країни Додатково для охочих довгостроково залишитися в Україні треба буде організувати мовні курси та чітку процедуру отримання резидентства. Інакше завжди буде ризик отримати напівлегальну в юридичному сенсі та малоінтегровану групу людей. Альтернатива дорожча. Затримки в реалізації проєктів збільшують фінансові витрати девелоперів та замовників, заморожують капітал і знижують темпи введення житла. У масштабах економіки це мільярдні втрати ВВП. Питання не в тому, чи дорого залучати мігрантів, а в тому, скільки коштує їх відсутність. Бар'єри, які можуть зупинити ринок Україна не готова до масштабного імпорту робочої сили. Процедури отримання дозволів складні і тривалі. Системної державної політики немає. Є і соціальні виклики: мовний бар'єр, адаптація, питання якості робіт. Окремий ризик – конкуренція з ЄС. Працівники можуть обрати Польщу чи Німеччину, де умови простіші, а зарплати вищі. Без системного підходу ринок ризикує отримати фрагментовану і частково тіньову модель залучення мігрантів. Якщо Україна хоче масштабувати будівництво, необхідні швидкі та прагматичні рішення. Спрощення імміграційних процедур – ключовий крок. Отримання дозволу на роботу повинне займати тижні, а не місяці. Також потрібні двосторонні угоди з країнами-донорами робітників і системи стандартизації кваліфікацій та контролю якості. Девелопери мають навчати та адаптувати працівників. Чи є альтернатива Автоматизація та індустріалізація будівництва можуть знизити потребу в робочій силі на 10-20%, але вони не вирішать проблему, коли сектор на етапі відновлення муситиме видавати обсяги в сім-девʼять разів більші за поточні. Підвищення зарплат частково допоможе, але не перекриє різницю з ЄС і не змусить айтівця піти працювати на будівельний майданчик. Повернення українців – важливий фактор, але він не має достатньої швидкості та масштабу. Україна стоїть перед вибором: відкрити ринок для трудової міграції і отримати контрольований приплив робочої сили чи зіткнутися з хронічним дефіцитом кадрів, зростанням вартості будівництва і затримками у відбудові на десятиліття.