Цей фейк досі поширюють в підручниках: чому конкурсу за милозвучністю мов насправді не існувало

• Міф про призове місце української мови на конкурсі в Парижі не має підтвердження і є вигадкою.
• Історія про цей конкурс постійно змінюється, що свідчить про її недостовірність.

Міф про те, що українська мова нібито посіла друге чи третє місце за милозвучністю на міжнародному конкурсі в Парижі, десятиліттями поширювався в медіа та українських шкільних підручниках. Навіть на сьогодні в деяких з них можна побачити врізку про це. Але жодного такого конкурсу взагалі не існувало тоді, а історія про це є вигадкою.

Чому вислів про те, що українська мова є другою за милозвучність у світі, – багаторічний фейк, йдеться у статті Юрія Винничука у виданні "Збруч".

Читайте також Їх досі пам'ятає весь інтернет: як склалося життя героїв відомих українських мемів

Чи існував взагалі конкурс, де українську мову могли визнати однією із наймилозвучніших?

Історія про призове місце для української мови на міжнародному конкурсі в Парижі не має жодного підтвердження та є типовим міфом, каже письменник та редактор Юрій Винничук.

Ба більше, навіть у самій цій легенді постійно змінюються деталі: спочатку роки проведення (то 1928 рік, то 1934 рік), місце у рейтингу – одні кажуть 2 місце, інші 3 місце. Також часто змінюються й самі учасники та переможці цього "конкурсу" – замість французької чи перської, які посіли 1 та 2 місця, згадують італійську, іврит або навіть білоруську.

Річ у тім, що таку ж історію поширюють в інших країнах, зокрема в Білорусі. Це лише вчергове підтверджує сумніви щодо правдивості вислову. Крім того, така подія точно не залишилася б поза увагою в пресі, але на той час про це нічого немає.

Українська преса 1934-го року анічогісінько про це не пише,
– додає Винничук.

Водночас цей міф досі живе у публічному просторі: користувачі Threads поділилися прикладами зі шкільних підручників, де й нині можна натрапити на згадки про неіснуючий "конкурс у Парижі" та вигадане місце української мови.

Що думають українці про призове місце української мови на конкурсі / Скриншоти 24 Каналу

З чого міг поширитися міф про конкурс та призове місце?

У виданні "По той бік новин" припускають, що теза про "друге місце української мови за милозвучністю у світі" могла сягати коріння ще з 1893 року. Тоді подібне твердження з'явилося в українській газеті "Свобода", яка виходила в США.

У публікації йшлося про необхідність берегти мову, а теза подавалася як думка одного науковця, який казав, що українська мова поступається лише італійській за звучністю та мелодійністю. Втім це не якесь дослідження чи результати змагання, а лише суб'єктивна думка окремого автора.

В оригіналі фраза звучала так: "Нашу руська мова якъ каже одинъ ученый прфесоръ Бантишъ-Камҍнскiй есть второю по италіяньской що до звучности, що до солодкости, що до придатности подъ безсмертни ноти всесвҍтных музикальних композиторовъ".

Яке відоме гасло справді існувало та лунає досі?

Гасло "Слава Україні" знає кожен громадянин країни, але виникло воно значно раніше, ніж багато хто думає. Вважається, що воно виникло наприкінці 19 століття серед українських студентів у Харкові. І відповідали вони на нього по-іншому, а саме "По всій землі слава!". Річ у тім, що вже тоді вислів почав виконувати роль символу національної єдності, але ще не мав чіткого політичного змісту.

Зовсім іншого значення гасло набуло у 1918 – 1920 роках, коли воно широко вживалося серед українців, а у 1920 році навіть було офіційно затверджене як військове вітання в армії УНР.

Натомість відповідь на гасло "Героям слава!" сформувалося вже у 1941 році у середовищу визвольного руху. Відповідно ця форма закріпилася та збереглася до наших часів.