Африканська поразка Путіна. Заворушення в Малі – флагманському проєкті Кремля в Африці
Публікації
Африканська поразка Путіна
Заворушення в Малі – флагманському проєкті Кремля в Африці
20:00, 28 квітня 2026
Микола Мороз
Публікації —
20:00,
28 квітня
2026
0
0
Микола Мороз
Публікації —
20:00,
28 квітня
2026
0
0
До теми
У північно-західній Африці є держава Малі, її столиця – Бамако. Ну, Малі, то й Малі, яка нам справа до цієї далекої землі? На перший погляд – ніби жодної. Та якщо придивитися уважніше, стає зрозуміло, що справа таки є. Адже Малі несподівано стала флагманським проєктом Кремля на африканському континенті. А поки Росія з нами воює, до кремлівських проєктів нам завжди буде справа.
І зараз цей проєкт опинився на межі краху. І якщо так станеться, то Росія загалом і її диктатор Владімір Путін зокрема зазнають потужного провалу у своїй зовнішній політиці. Він може стати не менш болісним, ніж венесуельський, сирійський, угорський чи іранський провали.
Нагадаємо, що 2021 року в Малі відбувся військовий переворот. Військовики скинули тодішнього президента Ба Ндау, який у своїй політиці спирався на підтримку Заходу, зокрема Франції. Після путчу до влади прийшла військова хунта на чолі з перехідним президентом Ассімі Гоїтою, який орієнтувався вже на Росію. Нова влада країни повиганяла всіх представників Заходу, налагодила тісні зв'язки з Кремлем і російськими військовими найманцями на кшталт ПВК «Вагнер». У червні 2025 року вагнерівців заступив «Африканський корпус» міноборони РФ. Російських вояків і найманців у Малі неодноразово звинувачували у вбивстві мирних мешканців, що нас, українців, аж ніяк не дивує.
Та цими днями путчиський режим захитався. Повстанці-туареги з Фронту визволення Азаваду в союзі з джихадистами з «Групи підтримки ісламу та мусульман» провели наймасштабніші за останні роки атаки проти сил правлячої в країні військової хунти. Заворушення охопили фактично всю територію Малі. Повстанці захопили кілька міст країни, зокрема Гао, Севаре та Кідаль. А головне – під тиском туарегів російські військові найманці з «Африканського корпусу» міністерства оборони Росії, який підтримував малійську хунту, були змушені ретируватися зі своєї тамтешньої бази.
Чому саме це «головне»? Бо цей несподіваний наступ – це щось значно більше, ніж просто поразка на полі бою для хунти в Бамако – це випробування на стійкість усієї стратегічної моделі, яку путінська Росія намагалася впровадити в Африці, щоб значно посилити там свої впливи. Цю модель Кремль роками просував як альтернативу західному вектору. А останнім часом завдяки доступу до африканських природних ресурсів Москва отримала додатковий канал поповнення скарбниці, яку нівроку підірвано міжнародними санкціями через війну в Україні. А тепер усе це Кремль ризикує втратити.
Щоб зрозуміти серйозність проблеми для Москви, треба просто поглянути на те, що вона там будувала протягом останніх років. Причому не тільки в Малі. Військові перевороти в період між 2020 і 2023 роками «несподівано скоїлися» ще й в Буркіна-Фасо та Нігері. І рука Кремля проглядається в усіх цих подіях доволі виразно.
Після того як західні країни з певних причин відволіклися від «африканської теми», Росія почала розглядати регіон як геополітичний вакуум. А природа, як відомо, не терпить порожнечі. Тож росіяни оперативно підготувалися і провели масштабну «Африканську весну».
Францію, яка тривалий час домінувала у цьому регіоні, але останніми роками занадто розпружилася, досить швидко витіснили хунти. Москва ж запропонувала новим правителям дещо просте і спокусливе: безумовну підтримку без запитань щодо прав людини, ставлення щодо політичної опозиції чи зловживань з боку військових.
Російська модель мала транзакційний характер. Росія (спочатку через ПВК «Вагнер», а потім через її державного наступника, «Африканський корпус») пропонувала режимам захист, стартове фінансування, дипломатичну підтримку тощо. Натомість Москва отримувала доступ до природних ресурсів, політичну лояльність і, мабуть, найцінніше — важелі контролю в регіоні, щоб підривати вплив Заходу з мінімальними витратами.
І Малі в цій системі, як уже було сказано, стала флагманським проєктом. Росія дислокувала там майже дві тисячі військовослужбовців, це наймасштабніше розгортання «Африканського корпусу» на континенті. Місто Бамако стало центром цієї системи. Саме туди приїздили російські чиновники, щоб зустрічатися з високопоставленими путчистами з Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру. Тому втрата Малі призвела б до краху всієї архітектури російської стратегії щодо Африки.
Наступ повстанців зруйнував наратив про російську компетентність і всемогутність, на якому будувалася стратегія Кремля на африканському континенті. Для Москви Малі, Нігер, Буркіна-Фасо мали стати доказом того, що модель дешевого, транзакційного, постколоніального партнерства у сфері безпеки зі залученням лише відносно невеликої кількості військових найманців раз і назавжди заступить роками виплекану модель західного впливу загалом. Цей доказ тепер зникає, і весь континент спостерігає за цим.
А де тут інтерес України? – спитаєте ви. Та вже хоча б у послабленні російських позицій. Але не тільки. Адже Україна водночас посилює в Африці власні позиції. Чи було Головне управління розвідки Міністерства оборони України якось причетне до актуального наступу повстанців у Малі? Наразі ніхто точно не знає. Але всі ми пам’ятаємо, як ще два роки тому світ дізнався, що ГУР надавало повстанцям-туарегам розвідувальну інформацію, щоб вони ефективніше громили зайд-«вагнерівців». Наші фахівці навчали повстанців роботи з бойовими дронами та з іншими видами зброї.
Багатьох міжнародних оглядачів дивувало, як оце зараз малійські повстанці спритно збили гелікоптер з російськими найманцями, як влучно підірвали міністра оборони Малі. Лише українські оглядачі не дивуються, бо бачили такого більш ніж достатньо за понад чотири роки повномасштабної війни.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enterпоказати всі приховати
До теми
Від війни до стабільного перемир’я в Україні.Гарантії безпеки мають другорядне значення ZAXID.NET