Зняв "Тіні забутих предків": історія українського режисера, фільми якого забороняли у СРСР

• Юрій Іллєнко був українським кінорежисером, відомим своїми фільмами, які часто зазнавали цензури та заборон у СРСР через їх складну символіку та національні теми.
• Серед його найвідоміших робіт "Тіні забутих предків", "Білий птах з чорною ознакою" та "Молитва за гетьмана Мазепу", які отримали міжнародне визнання та викликали скандали через зображення української історії та культури.

Юрій Іллєнко був режисером, який не боявся говорити про українську історію, свободу та національну пам'ять навіть тоді, коли за це могли заборонити фільм або зламати кар'єру. Саме він подарував українському кіно одні з найвідоміших стрічок 20 століття.

Юрій Іллєнко – це український кінорежисер, оператор, сценарист, публіцист та один із головних творців українського поетичного кіно. Він народився у 1936 році та став автором стрічок, які сьогодні вважають класикою українського кінематографа. Саме Іллєнко працював над культовими фільмами: "Тіні забутих предків", "Криниця для спраглих", "Вечір на Івана Купала", "Білий птах з чорною ознакою", "Легенда про княгиню Ольгу" та "Молитва за гетьмана Мазепу". У статті від 24 Каналу читайте найцікавіші деталі про його біографію.

Дивіться також Материнство, що змінило світ: 3 жінки-винахідниці, які створили речі без яких не обійтися

Як прославився Юрій Іллєнко?

Режисер прославився завдяки своєму унікальному стилю: його фільми вирізнялися складною символікою, незвичними візуальними рішеннями, експериментальним монтажем та глибокими історичними та національними темами. Через це роботи Іллєнка часто викликали конфлікти із радянською владою, зазнавали цензури та багаторічних заборон.

Юрій Іллєнко / фото "Історико-просвітній проект Портал"

Юрій Іллєнко був одним із тих митців, які формували нову українську культуру у часи СРСР. Його називали людиною, яка змогла перетворити кіно не просто на мистецтво, а на спосіб говорити про українську історію, свободу та національну пам'ять.

Чому фільми Юрія Іллєнка забороняли в СРСР?

Однією з перших гучних заборон для режисера стала стрічка "Криниця для спраглих", створена у 1965 році за сценарієм Івана Драча. Радянські чиновники вважали фільм надто похмурим і таким, що нібито "очорнює радянську дійсність". Через це картину фактично сховали від глядачів на цілих 22 роки.

"Криниця для спраглих / фото Вікіпедії

Кінознавиця Лариса Брюховецька зазначала, що випадок Іллєнка був унікальним навіть для СРСР, адже мало хто з режисерів стикався з такою кількістю цензури та заборон:

Ніхто не очікував, що такого ляпаса імперській політиці дасть якийсь український кінорежисер,
– розповідає вона.

Як "Тіні забутих предків" стали символом українського поетичного кіно?

Однією з найвідоміших робіт Юрія Іллєнка стала стрічка "Тіні забутих предків", яку він створив разом із Сергієм Параджановим за повістю Михайла Коцюбинського. Фільм став справжнім проривом для українського кіно, через що він отримав міжнародне визнання. У Франції стрічку навіть називали "Вогняні коні".

"Тіні забутих предків" / фото Вікіпедії

Критики захоплювалися операторською роботою Іллєнка, кольорами, пластикою кадру та атмосферою карпатської культури. Попри творчі суперечки з Параджановим, саме цей фільм став одним із найважливіших явищ в історії українського кінематографа.

Чому "Білий птах з чорною ознакою" викликав скандал?

Фільм "Білий птах з чорною ознакою" став одним із найгучніших фільмів свого часу та відкрив великому кіно Богдана Ступку. У центрі сюжету історія української родини на Буковині під час Другої світової війни. Найбільше радянську владу обурило те, що у стрічці воїна УПА показали не як карикатурного ворога, а як складного, трагічного та сильного героя.

"Білий птах з чорною ознакою" / фото Вікіпедії

Після показу картини на з'їзді Компартії України чиновники вимагали заборонити стрічку, називаючи її "націоналістичною". Проте згодом фільм відправили на міжнародний кінофестиваль у Москві, де він отримав золоту нагороду та овації залу.

Чим особливий "Вечір на Івана Купала"?

Стрічка "Вечір на Івана Купала", створена за мотивами твору Миколи Гоголя, стала однією з найекспериментальніших робіт режисера. Під час зйомок команда спеціально фарбувала гори та навіть корів, щоб досягти потрібного візуального ефекту. Фільм вражав сюрреалістичними образами, складними символами та монтажем, який значно випередив свій час. Попри захоплення міжнародних критиків, радянська влада фактично обмежила прокат стрічки.

Плакат фільму "Вечір на Івана Купала" / фото Вікіпедії

Чому "Молитва за гетьмана Мазепу" стала скандальною?

Уже в незалежній Україні Юрій Іллєнко створив стрічку "Молитва за гетьмана Мазепу", присвячену постаті Івана Мазепи. Фільм викликав гучний резонанс через радикальне переосмислення української історії та образу російського царя Петра І. Під час показу на Берлінському міжнародному кінофестивалі російська преса різко критикувала стрічку, адже Іллєнко фактично кинув виклик імперському баченню історії.

"Молитва за гетьмана Мазепу" / фото Вікіпедії

Кінознавиця Лариса Брюховецька згадувала, що для багатьох глядачів фільм був складним для сприйняття через символізм та постмодерну форму, однак саме це зробило його унікальним явищем в українському кіно.

Дивіться також Данте і його "кохання": чи справді зраджував поет свою дружину

Чому Юрія Іллєнка вважають легендою українського кіно?

Юрій Іллєнко створив власну кіномову, де головними були не діалоги, а образи, символи, музика та емоції. Його фільми стали важливою частиною української культури та вплинули на розвиток цілого покоління режисерів. Окрім роботи у кіно, Іллєнко написав автобіографічну трилогію "ДоповіДна Апостолові Петру" та книгу "Парадигма кіно", яку називають першим українським підручником із кінорежисури. Тому попри роки заборон, цензури та конфліктів із радянською системою, Юрій Іллєнко залишився однією з найвпливовіших постатей українського кінематографа 20 століття.

Для матеріалу використовувались тексти з "Україна молода", "Довженко центр" та "Радіо культура".

Які ще новини будуть вам цікаві?

Біографія Юрія Іллєнка неймовірна, але не менш цікаво дізнатись про українського художника Олекса Грищенка. У ранній період своєї кар'єри він долучився до модерністських художніх рухів та почав виставлятися разом із провідними авангардистами свого часу.

Він подорожував Європою, зокрема Францією та Італією, де знайомився з модерним мистецтвом та розвивав свій стиль, поєднуючи іконописну традицію з європейським модернізмом, відомим як "цвітодинамізм".