Заробляли більше, ніж деякі міністри: у кого в СРСР були захмарні зарплати

Радянська влада намагалася декларувати соціальну рівність і безкласовість. Однак багаті люди в СРСР усе ж існували. Ба більше, хороші гроші могли заробляти представники робітничих професій.

Водночас деяким професіям пропонували хороші бонуси, як машина, квартира чи доступ до дефіцитних товарів. Хто найбільше заробляв у часи СРСР – докладніше розповість 24 Канал.

Цікаво Як 100 палок ковбаси чи кілька ящиків молока: скільки коштували джинси в СРСР

Якими були середні зарплати в СРСР?

У 1970 році середня зарплата становила 122 рублі, а через п'ять років вона вже була 145,8 рубля. Незадовго до розпаду комуністичної імперії люди отримували ще більше – 168,9 рубля, повідомляє УНІАН.

Однак у кожній радянській республіці зарплати були не однаковими. Найбільше заробляли в Естонії – 135 рублів, а найменше у Молдові – 102,8 рубля. В Україні середня зарплата становила 115,2 рубля, у Білорусі – 106,4 рубля, а у Росії – майже 126 рублів.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Гаджети хапайте – подарунки вигравайте! У матеріалах рубрики Техно 24 знаходьте клікабельні гаджети та беріть участь у щотижневому розіграші навушників OPPO. А наприкінці акції 16 червня розіграємо головний приз – смартфон OPPO Reno15 F. Успіхів у пошуку!

У середньому звичайний робітник отримував 120 – 150 рублів. Крім того, він на роботі міг отримувати різні премії та доплати. І що найважливіше для радянських людей, керівництво заводів і організацій їх деколи тішило доступом до дефіцитних товарів. Тут слід розуміти, що тобі щось давали не безкоштовно, а лише з'являлася можливість це купити, адже у звичайних магазинах такого товару не було.

Щоправда, деколи могли тебе винагородити квартирою або машиною, але така практика була не на всіх роботах. Крім того, давали путівки до санаторіїв і пансіонатів тощо. Але вони теж не були безкоштовними, оскільки з твоєї зарплати на цю пільгу відраховували певну частину.

Хто та скільки отримував щомісяця у часи СРСР

• Лікарі – 100 – 150 рублів, медсестра – 80 – 120 рублів.
• Вчителі – 116 – 117. У 80-х вони почали отримувати трохи більше – близько 166 рублів.
• Інженери – молоді спеціалісти мали 110 – 130 рублів, а кваліфіковані інженери – 170 – 180 рублів.
• Директори – тут залежало від того, що підприємство виробляє. До прикладу, директор підприємства будматеріалів міг заробляти 261 – 351 рубль. А хімічна промисловість отримувала більше – від 211 – 381 рубля до 402 – 431 рубля.
• Військові – лейтенант отримував 121 рубль, капітан – 141 рубль, майор – 151 рубль, підполковник – 161 рубль, полковник – 181 рубль, командир взводу – 111 рублів, командир роти (батареї) – 121 рубль, командир батальйону (дивізіону) – 141 рубль, командир полку – 161 рубль. Крім того, зарплата військових складалася з виплати за звання та посадового окладу. Наприклад, лейтенант за звання мав 121 рубль і, оскільки він ще був командир роти, то додатково отримував ще 121 рубль. Разом виходило 242 рублі. Також військові мали надбавку за вислугу років: перші 2 роки служби – 10%, кожні наступні 5 років – 5%. Але загалом надбавка не могла перевищувати 25%.
• Владна верхівка – у 70-ті заробітна плата союзного міністра становила 1 – 1,5 тисячі рублів. Натомість генсек, за неофіційними даними, отримував до 1,5 тисячі рублів щомісяця. А чиновники вищої ланки мали до 1,2 тисячі рублів.

Скільки щомісяця платили у найпопулярніших галузях?

• Будівництво – 148 – 253 рублі.
• Транспорт – 188 – 223 рублі.
• Сільське господарство – 139 – 268 рублів.
• Промисловість – 146 – 240 рублів.

Кому у СРСР платили найбільше?

Правлячий клас

Якщо порівняти з тогочасними зарплатами, то держслужбовці в СРСР заробляли непогано. Середній дохід радянського чиновника становив від 200 до 1200 рублів. Щоправда, максимальні зарплати були лише у міністрів і членів політбюро СРСР.

Однак перевагою такої посади були зовсім не гроші, а державне забезпечення. Люди цієї категорії могли отримати службову квартиру, дачу або автомобіль.

Крім того, на деяких спецбазах всього за 1 рубль чиновник міг придбати обід із шести страв, куди входили також червона та чорна ікра, осетрина.

Найбагатшими вважали дипломатів. Окрім високих зарплат вони ще мали можливість купувати за кордоном будь-які цінні речі, навіть імпортні машини.

Космонавти

У СРСР космонавтику вважали найрозвинутішою у світі. І ця професія була однією з найпрестижніших – ледь не кожен радянський хлопчик мріяв стати космонавтом.

Люди цієї професії мали особливий статус і практично недосяжний рівень забезпечення. Окрім основних, часто засекречених виплат, за польоти вони отримували великі премії та довічні пільги. Їх забезпечували житлом і доступом до спеціальних магазинів із дефіцитними товарами, пише OBOZ.UA.

На пресконференції у 2007 році знаменитий космонавт Георгій Гречко розповідав, що у 1974 році після місячного польоту отримав величезну суму – 5 тисяч рублів. До прикладу, автомобіль "Волга" тоді можна було купити за 6 тисяч рублів.

Крім того, за кожен політ у космос вони отримували автомобіль, витрати на пальне для якого довічно оплачувала держава. Також могли безкоштовно вирушити до санаторію, і тут усі витрати брала на себе держава.

Найшанованішим був, звісно, Юрій Гагарін – перша людина у космосі. Він отримав у подарунок автомобіль, будинок і квартиру. Батькам було презентовано нове житло з меблями, побутовою технікою та електронікою. Дітей потішили одягом та іграшками. А брат і сестра космонавта отримали по 1 тисячі рублів.

Спортсмени

Зірок радянського спорту вважали одними з найбагатших людей. Їхня середня зарплата становила від 250 до 350 рублів. Водночас спортсмени отримували додаткову премію за кожну перемогу за кордоном. У підсумку можна було заробити до 1,5 тисячі рублів.

До прикладу, стандартна ставка футболіста київського "Динамо" становила 250 рублів, і ще по 100 рублів вони отримували у разі перемоги. Видавалися премії під час отримання призових місць на чемпіонатах.

Гравці ж, які виступали за ЦСКА та "Динамо", отримували ще й військові, міліцейські на той час звання, а крім зірок на погонах – доплати. Олег Блохін згадував, що він як майор міліції (товариство "Динамо" належало МВС СРСР, – 24 Канал) отримував за вислугу років 320 рублів і ще 20 за звання заслуженого майстра спорту.

Окрім цього, спортсмени могли дозволити собі купувати без черги автомобілі та ними часто преміювали гравців за перемоги. Ці автомобілі вони часто потім не залишали собі, а перепродували.

А скільки отримували представники робітничих професій?

Токар

Бути кваліфікованим токарем, навіть 4-го розряду, означало жити дуже непогано за радянськими мірками. А якщо ви ще працюєте на великих промислових чи оборонних підприємствах, то могли заробляти навіть більше, ніж науковці чи викладачі.

Токарі виконували надточну роботу, де помилка вимірювалася мікронами, тому їх цінували та поважали на виробництвах. І за таку роботу токарям гарно віддячували. До прикладу, токар 5 – 6 розрядів міг отримувати 400 рублів, а у вищих розрядів зарплата доходила навіть до 600 рублів.

Також не варто забувати про премії та особливості системи оплати щодо виконання чи перевиконання норм. Тож, токар оборонного підприємства, виконавши чи перевиконавши план, міг додому принести навіть 1 тисячу рублів.

І приємним бонусом до цього всього було лікування у державних санаторіях за державний кошт.

Шахтар

Одна з найнебезпечніших професій. І за таку непросту роботу шахтарі отримували солідні гроші. Але заробітна плата залежала від виду роботи, стажу та нагород.

За один місяць шахтарі могли заробити 500 – 1 тисячу рублів. Найбільше отримували прохідники, які й цінувалися у цій справі. Зарплата прохідника була навіть більшою за оклад деяких союзних міністрів.

Також усім шахтарям належали щомісячні премії, додаткова відпустка, медичне обслуговування та продукти за шкідливість.

Буровий майстер

Ще одна з найбільш оплачуваних професій у СРСР. Зокрема, багато отримували ті бурові майстри, що працюють на Півночі. Висока зарплата у цих регіонах пояснювалася важкими умовами праці та необхідністю спеціалізованих навичок.

За пів року роботи на північних бурових майданчиках людина могла заробити стільки, скільки інші заробляли за кілька років. У 1980 – 90-х роках майстри на бурових отримували від 50 до 100 рублів на день. Середня зарплата керівника бурових робіт могла перевищувати 700 – 800 рублів. А деякі фахівці навіть заробляли більш як 1 тисячу рублів на місяць.

За ці гроші можна було дозволити собі регулярний відпочинок на популярних курортах, хоча сама робота вимагала витривалості та готовності жити далеко від цивілізації.

Геолог

Хоча професія геолога у суспільстві сприймалася доволі романтично, але їхня робота була пов’язаною з тривалими експедиціями у віддалених районах без елементарних зручностей.

Основний дохід формували не лише ставки, а й значні польові надбавки. Успішні відкриття родовищ приносили великі премії. За один сезон можна було заробити достатньо, щоб придбати квартиру або автомобіль, але ці гроші давалися ціною комфорту та звичного життя.

Геологи, які займалися розробкою родовищ корисних копалин, отримували зарплати, що значно перевищували середні по країні. Одні з найкращих фахівців, що відповідали за приймання дорогоцінних металів з копалень, могли заробляти 2 тисячі рублів на місяць. Однак і звичайний робітник отримував теж хороші гроші – у середньому 1 тисячу рублів на місяць.

Сталевар

Фахівці металургії також входили до числа добре оплачуваних робітників. Їхня зарплата могла сягати 600 рублів і навіть перевищувати доходи керівників.

Однак робота сталеварів проходила у важких умовах – біля розпечених печей, серед високих температур і шкідливих випарів.

Найкращі представники професії отримували не лише більші зарплати, а й серйозні привілеї: житло, транспорт і підвищені пенсії.

Зварювальник

Кваліфіковані зварювальники були у дефіциті, тому їх дуже цінували. До прикладу, зварювальник на звичайному будівництві міг заробити 300 – 400 рублів на місяць. А якщо він працює на важливому виробництві або у складних умовах, то і зарплата була більшою. Деколи навіть доходило до 550 – 600 рублів.

Особливо цінувалися зварювальники на прокладанні відповідальних трубопроводів, будівництві військових кораблів. Вони могли мати і до 1 тисячі рублів на місяць. А вже під кінець СРСР, наприкінці 1980-х, окремі фахівці могли отримувати до 1500 рублів на місяць, що було рекордом для робітничих професій.

Товарознавці

Найпрестижніші професії серед жінок – товарознавці, а також завідувачі складів і директори магазинів. Таких людей дуже поважали, оскільки вони в епоху дефіциту могли дістати потрібні товари. Це були не лише екзотичні для СРСР продукти, а і якісні куртки, сукні, штани, шапки, іграшки.

Середня зарплата товарознавців становила близько 100 рублів, директора — 600 рублів. Але навіть за такого окладу вони жили добре. Адже кожен товарознавець намагався мати додаткове джерело доходу, і скільки він отримував за різноманітні спекуляції – історія замовчує.

Ось і виходить, що за повсюдного дефіциту представники цієї професії не страждали від голоду та нестачі одягу.

Наскільки високими були ціни в СРСР?

Щодо цін, то їх теж не можливо порівняти із сьогоднішніми. Адже все регулювала держава та підвищувала раз на десятиліття. Від цього страждав асортимент, а самі продукти були в дефіциті. До прикладу, мандарини можна було купити лише напередодні Нового року.

Так, 10 яєць у СРСР коштували 1,1 – 1,3 рубля, а літр молока – 22 – 24 копійки. З кілограм яловичини потрібно було віддати 1,80 – 2 рублі.

Щоб одягнутися або обставити квартиру, потрібно було викинути нечувані гроші. У СРСР за штани потрібно було заплатити 30 рублів і ще 45 – за черевики. Водночас звичайний чоловічий костюм, як і зимове пальто, коштували півтори зарплати – 178 – 189 рублів. За чоботи потрібно було віддати 70 рублів.

Меблі теж коштували дорого – за диван-ліжко або шафу потрібно було заплатити 228 рублів, а це майже дві зарплати. Стіл коштував 140 рублів, 2 стільці – 34 рублі, магнітофон – 147 рублів, холодильник – 390 рублів, кольоровий телевізор – 430 рублів.

Хто у СРСР мав найбільший доступ до західних цінностей?

Звісно, це фарцувальники, або фарцовщики. Фарцою займалися різні верстви населення – від студентів до дипломатів.

Перші діставали дефіцитні речі зазвичай з допомогою іноземців, які разом з ними вчилися – здебільшого це були жителі арабських і африканських країн. Останні привозили із собою "фірму", коли поверталися з канікул і для надійності продавали її своїм однокурсникам.

Більше про фарцовщиків і особливості їхньої діяльності – у матеріалі 24 Каналу.