Запаси ракет Patriot тануть на очах: США терміново шукають рідкісний метал
США терміново шукають вольфрам для ракет Patriot / Колаж 24 / GettyImagesСША стрімко витрачають запаси сучасного озброєння та боєприпасів на війну в Ірані, наприклад, ракети Tomahawk та Patriot. Щоб їх відновити, Вашингтону швидко потрібно знайти стратегічно важливий метал – вольфрам.
Хто контролює виробництво вольфраму?
Вольфрам став незамінним для сучасної оборонної промисловості. Його використовують у винищувачах, протибункерних бомбах, бронебійних снарядах та ракетних системах, пише NBC News.
Дивіться також Справа не в нафті й газі: Індія та Росія готують нову угоду на мільярди
Однак понад 80% видобутку і переробки цього критичного матеріалу контролює Китай і сам споживає більше половини видобутого.
У США з 2015 року жодна шахта не видобуває вольфрам. Країна значно залежить від переробки вторсировини та імпорту. За даними Геологічної служби, Сполучені Штати щороку імпортують понад 6 тисяч тонн переробленого вольфраму.
Люди в Америці не хочуть цим займатися. Китайці ж готові це робити – і за низькою ціною,
– пояснив колишній полковник армії США Стів Воррен.
Саме тому Вашингтон зараз гарячково шукає нові джерела цього металу по всьому світу. Адміністрація президента Дональда Трампа поставила за мету зменшити залежність від Пекіна.
Адже торік на тлі торгівельної війни зі США, Китай запровадив експортні обмеження на рідкісноземельні й критично важливі матеріали, серед яких був і вольфрам. Це викликало рекордне зростання цін.
Зараз, коли війна в Ірані стрімко виснажує запаси озброєння США, це питання постало особливо гостро. Старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Кансіан у своєму звіті попередив, що США можуть знадобитися до 4 років, щоб відновити запаси головних боєприпасів до довоєнного рівня.
Зауважте! Видобуток і переробка вольфраму – надзвичайно складний та шкідливий для довкілля процес. Однак Китай завдяки дешевій робочій силі, державним субсидіям та м’якшим екологічним вимогам десятиліттями домінує на його ринку.
Де є запаси вольфраму, окрім Китаю?
Одне із важливих родовищ вольфраму для США знаходиться у горах східної частини Південної Кореї. Там розташована шахта "Сандон" американській компанії Almonty Industries.
Родовище містить мільйони тонн вольфрамової руди. І в березні 2026-го компанія вперше за понад 30 років після закриття шахти через конкуренцію з боку Китаю, відновила її роботу.
На планеті залишилося дуже мало великих вольфрамових шахт,
– пояснив гендиректор Almonty Industries Льюїс Блек.
За словами Блека, вольфрам давно став "металом війни". Водночас останніми десятиліттями його широко використовують у виробництві напівпровідників, батарей, смартфонів та іншої електроніки. Тому попит на нього росте.
Попит на вольфрам лише зростатиме. Тому наявність стійкого ланцюга постачання вольфраму буде надзвичайно важливою упродовж наступних 10 – 20 років,
– додав операційний директор Almonty Стів Аллен.
Експерти підтверджують і говорять, що заміни цьому металу фактично немає.
Зауважте! Очікується, що родовище вольфраму у Південній Кореї може працювати ще близько 100 років. На повну потужність шахта здатна переробляти приблизно 1,2 мільйона тонн вольфрамової руди на рік.
Нагадаємо, ЄС і Сполучені Штати також готують нову стратегічну співпрацю у сфері критично важливих мінералів. Головна мета цієї ініціативи – зменшити залежність від китайських ресурсів і сформувати альтернативні ланцюги постачання.
Адже у США вже виникає дефіцит рідкісноземельних металів, зокрема, в оборонній сфері, авіакосмічній галузі та виробництві мікрочипів. Йдеться про нестачу таких елементів, як ітрій і скандій, які відіграють ключову роль у виробництві сучасних технологій і військових систем.
Пентагон уже заклав масштабні закупівлі критично важливих мінералів і магнітів на суму близько 1 мільярда доларів. Зокрема, йдеться про закупівлі кобальту на суму до 500 мільйонів доларів, сурми – до 245 мільйонів, танталу – до 100 мільйонів і скандію – до 45 мільйонів доларів, причому постачання планують забезпечувати через американські компанії.
Схожі новини
When war moves at machine speed, politics must not fall behind