Загнаний в кут диктатор найнебезпечніший: The Telegraph про ядерні погрози Путіна

Остання ядерні погрози Кремля — це відчайдушна спроба переконати росіян, що їхній лідер все ще має якісь козирі.

Таку думку висловив Геміш Де Бреттон-Гордон, ексофіцер британської армії, який командував полком хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних (ХБРЯ) сил Великої Британії і батальйоном швидкого реагування ХБРЯ НАТО, у своїй статті для The Telegraph.

«Кремль має безпомилковий запах гниття. Майже чути скрип підлоги під ногами Володимира Путіна, коли він хитається від одного ретельно зрежисованого виступу до іншого, намагаючись демонструвати силу, поки під ним тихо руйнуються основи його режиму», — зазначає автор статті.

За його словами, випробування ракети «Сатана» Путіним — це не більше ніж «брязкіт крихкої, іржавої зброї».

Останній галас навколо, здавалося б, успішного випробування РС-28 «Сармат», яку більш мелодраматично називають «Сатана II», є класичною кремлівською брехнею.

Путін стверджує, що ця нібито непереможна ракета може вражати цілі на відстані до 20 тис. км та уникати будь-якої західної системи протиракетної оборони. На думку британського офіцера, такі заяви покликані не стільки залякати НАТО, скільки запевнити дедалі скептичнішу російську внутрішню аудиторію, що їхній диктатор все ще має стратегічне панування. Але реальність менш вражаюча.

За інформацією експерта, рограма «Сармат» страждає від затримок, невдалих випробувань та технічних труднощів. Повідомляється, що одне з нещодавніх випробувань завершилося катастрофічним провалом протягом кількох секунд після запуску: що навряд чи можна назвати ознакою непереможної зброї судного дня.

Де Бреттон-Гордон зауважує, що значна частина стратегічного військового потенціалу Росії сьогодні виглядає дивно застарілою порівняно з надзвичайними інноваціями, що з’являються в Україні, Сполучених Штатах і навіть Китаї. У той час як українські інженери є піонерами у війні за допомогою безпілотників у режимі реального часу на полі бою, Росія, схоже, дедалі більше покладається на перероблені технології радянської епохи — наприклад, «Кинжал» — це не що інше, як версія «Іскандера» 1980-х років, що запускається з повітря — та пихату риторику.

Дійсно, неодноразові згадки Путіна про ядерну зброю починають звучати не стільки як переконливе стримування, скільки як відчайдушне брязкання дедалі іржавішою та крихкішою шаблею. На думку експерта, весь цей «ядерний» шантаж маскує стратегічну некомпетентність.

На початку війни Путін безкінечно хвалився нібито непереможними військовими технологіями Росії. Однак після більш ніж чотирьох років конфлікту значна частина Чорноморського флоту зараз лежить розбита на своїх базах та якірних стоянках завдяки винахідливим та недорогим українським атакам. Російські війська на березі зазнали вражаючих втрат у людях, бронетехніки та престижі через невражаючі територіальні здобутки.

Чи можливий удар по Україні тактичною ядерною зброєю

Де Бреттон-Гордон наголошує, що саме через провали російської армії нинішня ядерна риторика заслуговує на пильну увагу. Коли авторитарні лідери починають втрачати довіру до традиційних технологій, вони часто шукають притулку в ескалації. Деякі російські пропагандисти зараз відкрито обговорюють потенційне використання тактичної ядерної зброї в Україні.

Експерт пояснює, що тактична ядерна зброя матиме набагато менший вплив на поле бою, ніж прийнято вважати. Тактична ядерна зброя кілотонного діапазону не забезпечить більшої руйнівної сили, ніж звичайна артилерія вже забезпечує щотижня, а іноді й щодня.

Наслідки такого ядерного удару

Ідею про те, що можна «скинути невелику ядерну бомбу» без наслідків британський полковник називає фантазією. На його думку, будь-який ядерний удар Росії, тактичний чи інший, докорінно змінить глобальну безпеку за одну ніч і майже напевно спровокує руйнівний удар у відповідь.

США обіцяли те саме у 2022 році під час одного з попередніх вибухів хвастощів Путіна. І США не довелося б використовувати ядерну зброю самостійно: вони могли б завдати нищівної військової поразки російським польовим силам, використовуючи лише звичайну зброю. Це було доведено на прикладі армій Іраку та Лівії, оснащених Росією, та систем ППО Венесуели та Ірану, оснащених Росією.

Путін цілком може це розуміти. Але загнані в кут автократи не завжди поводяться раціонально. Зростає відчуття, що сам російський президент усвідомлює, що війна в Україні наближається до вкрай неприємного завершення не лише для Росії, але й, можливо, для нього особисто.

Його дедалі шаленіші демонстрації військової бравади, ядерних загроз та постановочного патріотизму — не кажучи вже про нещодавні, триваючі репресії проти неконтрольованого державою використання Інтернету в Росії — свідчать не про впевненість, а про страх. Страх невдачі, страх приниження і, мабуть, найнебезпечніший з усіх — страх недоречності.

Історія вчить нас, що диктатори, що йдуть на спад, часто є найнебезпечнішими саме тоді, коли здаються найслабшими. Володимир Путін сьогодні виглядає не стільки як впевнений лідер воєнного часу, скільки як людина, яка відчайдушно намагається переконати світ, а можливо, і самого себе, що в нього ще є якісь карти, підсумував експерт.

Нагадаємо, що 12 травня Путін похвалився випробуванням ракет «Сармат» і нагадав, що балістична ракета «Орєшнік» може оснащуватися ядерними боєголовками.

Читати публікацію повністю →