Вона мовчала 20 років: історія Надії Вікарій про зґвалтування, вбивство сестри й знущання матері

• Надія Вікарій публічно розповіла про страшні події, які пережила в дитинстві, зокрема зґвалтування братами, погане ставлення матері та смерть рідної сестри.
• Після публікації своєї історії у Threads, Надія отримала підтримку від українців та подала заяву в поліцію на своїх братів та мати. Нині розпочато кримінальне провадження, справа розслідується.

Надія Вікарій довгі роки мовчала про те, що пережила в дитинстві. Лише кілька місяців тому вона наважилася публічно поділитися своєю історією у Threads і назвати імена кривдників – саме тоді справа набула розголосу. Її дописи швидко розійшлися в мережі, зібравши тисячі коментарів і реакцій.

31-річна жителька Житомирщини у своїх дописах розповідає, що в дитинстві пережила насильство: її впродовж 5 років ґвалтували рідні брати, також з неї знущалася біологічна мати. Окремо Надія пише, що її родина причетна до смерті її рідної сестри – Дар'ї.

Після публікації дописів Надія отримала багато слів підтримки просто від звичайних людей. Для неї це стало важливим кроком, аби продовжувати говорити про пережите і домагатися справедливості – притягнути своїх кривдників та тих, хто знущався з її сестри, до відповідальності за злочини, які вони вчинили.

Як Надія Вікарій наважилася розповісти про біль, який роками приховувала, чому вона вирішила говорити про це у Threads та як на її слова відреагували у поліції – 24 Канал поспілкувався з дівчиною та дізнався, на якому етапі зараз її справа.

Дивіться також Побила до смерті тримісячного сина: у Львові суд виніс вирок молодій мамі

Чому Надія наважилася розповісти свою історію публічно?

Про роки болю та пережите насильство Надія Вікарій почала писати у Threads ще у листопаді 2025 року. Дівчина зізнається: про свою історію наважилася сказати після одного коментаря із підписом "Що б ви зробили, якби це був останній день вашого життя".

Там Надія відповіла, що я б написала книгу.

Кожен день я відчувала, що це останній день мого життя. І зрозуміла, що перед тим, як зникнути, треба відкрити правду. Тобто мені немає вже що втрачати,
– сказала дівчина під час розмови із 24 Каналом.

Для Надії поділитися болем та пережитим хоча б онлайн було останньою можливістю просто бути почутою.

У наступних дописах дівчина все більше відкривала страшні таємниці зі свого минулого: як рідна мати змушувала її та сестру Дар'ю їсти зіпсовану їжу та власні фекалії, як жорстоко карала голодом, побиттям та стоянням на колінах всю ніч, або ж силувала виправдовуватися та визнавати те, що дівчата не робили.

Від цих жахливих подій минуло вже понад 20 років, але Надія й досі не може оговтатися від пережитого.

З усім тим, Надія зізнається, що не очікувала отримати такої великої кількості підтримки та розуміння з боку людей у Threads. Багато коментарів надихали її боротися за свою правду.

"Не було жодного коментаря про те, що я вигадую, коли я описувала дитячі історії та писала про свій біль. Це мене дуже надихнуло, в принципі, писати, розповідати. Просто люди в Threads, мене дуже підтримали. Вони мене зрозуміли. І я просто, читаючи коментарі, вірила їм", – зазначила Надія.

"Ми з сестрою думали, що ми нерідні діти": як матір ставилася до Надії та Дар'ї в дитинстві?

Журналісти "Бабеля" вирушили на Житомирщину, звідки Надія Вікарій родом. Там вони поспілкувалися зі свідками подій, про які розповідала дівчина та описали те, в яких умовах жила Надія у дитинстві.

Окремо Надія разом із журналістами-розслідувачами "Суспільного" підняли шкільні документи 20-річної давнини, щоб пролити світло на те, що трапилося з дівчиною в дитинстві.

Надія Вікарій у 2008 році / Фото з сайту "Подробиці"

У біологічній родині Надії всього було 12 дітей: 8 синів та 4 доньки. За словами дівчини, вона була восьмою дитиною. Тетяна Саннікова, біологічна мати Надії, нині стверджує, що в родині – лише 11 дітей. Як каже Надія, не згадують саме про Дашу. Найближче з усіх рідних Надія була зі своєю старшою на рік сестрою Дашею, з якою, на жаль, була змушена розділити знущання з боку рідної матері.

У 1995 році всіх дітей вилучили у Саннікової. Старших передали до інтернату, молодших – до дитячого будинку. В особовій справі, якою Надія поділилася із журналістами, причиною названо умови, у яких вони жили: антисанітарія, бруд і комахи в помешканні.

У документах також ідеться, що діти недоїдали, не мали окремих ліжок і часто залишалися самі в зачиненій квартирі.

Витяг з особової справи Надії Вікарій з дитячого будинку / Фото "Бабеля"

У розмові із 24 Каналом Надія згадує: життя в інтернаті не було простим, але саме там їй було легше, ніж удома.

В інтернаті до мене і до Даші ставилось дуже добре. Нас там любили. Так, там була система, вихователі карали дітей тощо. Але це було й з іншими дітьми, це не було не нормою,
– розповіла дівчина.

"Бабель" зазначає, що діти залишалися в інтернаті до 2003 року. Тоді Надя і її сестра Даша навчалися у другому класі.

У 2002 році мати намагалася повернути дітей через суд, однак їй відмовили. Уже наступного року її засудили за жорстоке поводження з дитиною, проте згодом їй все ж вдалося забрати дітей назад. Після повернення родина переїхала до Бердичева. Надя і Даша пішли в одну школу та навчалися разом в одному класі через несуттєву різницю у віці.

Одна з однокласниць дівчат розповіла журналістам, що з часом Даша перестала відвідувати заняття. За словами дівчини, мати пояснювала це "хворобою доньки", приносила довідки та казала, що та перебуває вдома.

Водночас сама Надя, як згадує однокласниця, говорила інше. "Вона казала, що сестра не в лікарні, що мама забрала її додому і знущається", – розповідає вона. За словами дівчини, Надя часто приходила до школи з синцями. А якось прийшла з побитими передніми зубами.

Чи то мама її об умивальник вдарила головою, чи то на неї умивальник... Коротше, сильно вдарила – що в неї аж зуби два передні побилися,
– пригадує однокласниця Надії.

Ще одна однокласниця дівчат, Наталія, пригадує шрами на обличчі Наді. Деякі з них лишилися і досі.

Після знущань з боку матері на обличчі Надії Вікарій лишилися шрами / Фото Ірини Власюк, "Бабель"

Однокласники дівчини розповідали, у родині по-різному ставилися до дітей: до синів – інакше, ніж до доньок. Це 24 Каналу підтвердила і сама Надія Вікарій.

Ми думали (з Дашею, – 24 Канал), можливо, нас переплутали в пологовому будинку. Можливо, ми не рідні насправді. Можливо, просто проблема в тому, що ми народилися дівчатками. Якби ми народилися хлопчиками, то до нас би також ставилися нормально. Тобто ще в тому віці ми вже розуміли, що це ненормально,
– згадує Надія.

У розмові з "Бабелем" дівчина зізналася, що разом із сестрою постійно відчувала голод і змушена була шукати їжу.

За її словами, вдома їм часто діставалися зіпсовані продукти, а коли нічого не залишалося – вони залишалися голодними. Іноді дівчата крали їжу в школі – переважно у дорослих, бо не хотіли конфліктувати з однокласниками.

"Ми постійно хотіли їсти", – згадує Надія.

Дівчина також пригадує, у рідній родині вона регулярно зазнавала фізичного насильства: її могли на добу прив'язувати до батареї або до ніжки стола. Надія також розповіла, що мати могла побити її та Дашу ременем, вибивачкою для килимів чи качалкою для тіста, або ж змусити тримати важкі речі над головою протягом годин.

Після пережитих знущань з боку матері, Надія Вікарій повністю зневірилася в дорослих і не сподівалася на допомогу ззовні. У дитинстві вона неодноразово думала про самогубство.

Коли я намагалася говорити про все дорослим, бувши дитиною, мені не вірили. Або коли викликали біологічну матір в школу, ось, і питали за мої там синці, що я розказую, що мене кусають, прив'язують і так далі. Мене повертали додому, і мене біологічна мати ще більше карала за те, що я говорю,
– розповіла Надія у розмові з 24 Каналом.

Дівчина також пригадує, що Тетяна Саннікова робила з неї та її сестри Даші завжди хворих, казала, що, мовляв, "вони психічно нездорові", що "вони самі б'ються головою об стінку", а побої пояснювала, що "дівчата просто самі це собі роблять".

Біологічна мати Надії та Дар'ї Вікарій – Тетяна Саннікова / Фото Gazeta.ua

Тетяна Саннікова і сама в інтерв'ю у 2008 році визнавала, що не любить своїх доньок.

"Я дівчаток не дуже люблю. Краще б я мала ще десятьох хлопчиків. Зі старшими дочками я порозумілася, а з молодшими не вдалося це зробити", – казала Саннікова.

Надія також розповіла "Бабелю", що до знущань з неї та Даші долучалася і її найстарша сестра Світлана. Водночас вступатися за дівчат брався їхній брат – Дмитро.

"Встала, щось поїла, упала, з рота пішла піна": що відомо про вбивство Дар'ї Вікарій та як родина намагалася приховати її смерть?

Одним із найтрагічніших моментів в житті Надії Вікарій стала смерть її рідної сестри Даші. Дівчина розповіла журналістам усі деталі, які вона пам'ятає.

Дар'я Вікарій у дитинстві / Фото з сайту "Подробиці"

Як пише "Бабель", одного дня Тетяна Саннікова наказала старшій доньці Світлані привести Дашу та Надю до неї в кімнату, адже вдома зникли 900 доларів. "Борисівна", саме так Надія називає свою біологічну маму, подумала, що гроші вкрали дівчата та дала час їм на "подумати та повернути долари".

Як зізналася Надія, в дитинстві, вона не знала, що таке долари, навіть в інтернаті, коли дівчата колядували, то міняли гроші на ліхтарики, не знавши, що за них можна купувати їжу. Надя навмання вказала на комод: "І Борисівна така: "Так, я ж їх туди поклала". А я ще думаю: я що, пророк", – після цього дівчат жорстоко побили.

Щоб вирватися з квартири, Надя вигадала історію про "сховані" гроші.

Це щоб нас із квартири якось вивести. Бо поки ми у квартирі, нам – хана. Я по її (матері, – 24 Канал) очах це бачила. По тому, яка вона зла і як хвилювалась,
– пригадує дівчина.

Попри благання, що вони нічого не крали, сестер били й не годували. Коли мати поїхала, дівчат змусили прибирати, але від виснаження Даша знепритомніла. Згодом, прийшовши до тями, вона почала кричати.

"Вона почала дуже сильно кричати. Вона так кричала, що я... Вона так ніколи не кричала. Ніколи! "Дай мені їсти! Я хочу їсти!" От щось таке. Вона прямо почала вимагати їжу", – розповіла Надія журналістам.

Після цього Надія чула, як Світлана кричить до Даші, що "їж суп, от, я тобі даю суп!", на що та відповіла: "Ну що я можу зробити, що він зіпсувався?"

"І я ще думаю, що зіпсований суп – це ще не найгірша їжа, дуже навіть смачна їжа. Я так лягла біля Богдана (меншого брата, – 24 Канал), засинала і думала: от якби мені зараз Свєта запропонувала зіпсований суп", – пригадує Надія Вікарій.

Наступного ранку Надія прокинулася від криків і одразу зрозуміла, що сталося щось тривожне. За її словами, Світлана дала їй хліб, суворо наказала наглядати за молодшим братом і не заходити до кімнати сестри, після чого кудись пішла.

Щойно Світлана вийшла, Надія порушила заборону й пішла до Даші. Дівчинка відразу біля неї лягла, і почала її будити.

Я дуже чітко пам'ятаю, що хотіла її ручку підняти, а мені було важко. Я думала, що Свєта, може, її привʼязала до ліжка чи що. Я почала її будити, почала укривати всім, чим можна, намагалася її зігріти. Я їй постійно казала, що в мене є хліб, – щоб вона встала, що є хліб, що ми зараз хліб поїмо. Але вона не вставала, я почала слухати її серце – класти свою голову на її груди, намагалась почути хоча б щось, хоча б якийсь звук, і не чула. Я дуже чітко пам'ятаю, що я зрозуміла, що вона не прокинеться більше ніколи,
– згадує дівчина.

Після повернення матері, Надю з братом зачинили на балконі, а згодом дівчина відчинила двері й сказала, що "тепер у нас усе буде добре". Дівчинка помітила, що мати виглядала червоною, тож подумала, що та могла плакати. Однак жінка це заперечила, пояснивши свій стан спекою. На запитання про Дашу "Борисівна" відповіла, що та "більше не житиме з нами".

Після цього Надю посадили за стіл і дали великий шматок хліба – вона запам'ятала саме це відчуття, що вся їжа тепер належить їй, і водночас подумала: шкода, що сестра цього не бачить. На певний час після смерті Даші умови для Надії ніби покращилися, однак згодом знущання відновилися.

Слова Надії Вікарій щодо вбивства її сестри Даші підтверджуються матеріалами на сайтах "Подробиці" та Gazeta.ua майже двадцятирічної давнини.

Слідство з'ясувало, що 10-річна Дар'я померла 19 червня 2004 року, її тіло Тетяна Саннікова зі старшою донькою Світланою "закопали на березі річки під вербою". Чотири роки дівчина приховувала смерть доньки. Журналісти газети "Факти та коментарі" знайшли дерево, де виявили тіло Даші. Це сталося аж у 2008 році.

Дерево, де, ймовірно, й виявили тіло Даші, яку поховала Тетяна Саннікова / Фото газети "Факти та коментарі"

Роком раніше, у 2007 році із Бердичева родина переїхала до села Старий Солотвин у Житомирській області. Частина старших дітей жила і працювала в Житомирі, інші навчалися або залишалися з матір'ю. Молодших дітей зарахували до місцевої школи.

Сім'я облаштувалася в селі: житло відремонтували, Тетяна Саннікова отримувала допомогу від держави та благодійників. За повідомленнями журналістів, у родини навіть була техніка, подарована тодішнім очільником профільного міністерства. Про зникнення Даші стало відомо лише у 2008 році, після того, як сільський голова Старого Солотвину звернув увагу на відсутність однієї дитини шкільного віку в родині.

Як пише "Бабель", ще у 2004 році дві чверті після смерті Даша формально значилася у списках Бердичівського загальноосвітнього колегіуму №14, але фактично вона вже не відвідувала заняття. Її відрахували лише у грудні того ж року. Пояснити цю невідповідність нині складно: частина працівників школи вже померла або не може прокоментувати події тих років.

Теперішній директор закладу, Олександр Григорцевич, який працює у колегіумі із 2006 року, каже, що не пам'ятає Дашу. Натомість згадує її братів як активних і неконфліктних учнів. Уже у 2008 році, коли правда про смерть Даші спливла, дівчина зізналася, що дитина померла ще кілька років тому. У коментарі журналістам вона пояснювала це так:

Дашка була якась хвороблива. Нариви то на одному пальці, то на другому. Якась інфекція, мабуть. 19 червня 2004-го вона вранці встала, щось поїла. Упала, з рота пішла піна. Це було й раніше, але думала, що то через сварки. Цього разу померла. Ми зі Свєткою вивезли тіло на берег річки. Поклали у воронку від дерева й руками засипали. Ховати на кладовищі боялися,
– казала Тетяна Саннікова журналістам "Фактів".

Відсутність дитини "Борисівна" пояснювала "хворобою", приносила довідки та стверджувала, що та "навчається вдома", а згодом повідомила про її нібито переїзд до родичів.

На думку Надії, також допомогти виявити, що Даша мертва, допоміг і її тато – Дмитро Вікарій. Як розповіла дівчина "Бабелю", чоловік мешкав у тому ж селі, але окремо від дітей, а також зловживав алкоголем.

Надія розповіла все батькові й благала нікому не казати, боячись за своє життя. Той вислухав, пообіцяв забрати її до себе і звернувся до сільського голови. Вже наступного дня до будинку приїхали міліція та представниця органів опіки. Напередодні Надю знову побили та прив'язали, але мати змусила її швидко відв'язатися і мовчати.

Представниця опіки відвела дівчину вбік, сказала, що знає правду від батька, і запропонувала допомогу – потрібно було лише погодитися поїхати. У Наді була висока температура, але вона зібралася з силами та в присутності міліції сказала, що хоче до притулку. Після цього її забрали до житомирського притулку – тоді їй було 14 років.

Дівчина писала у Threads, що згодом у неї виникли серйозні проблеми з харчуванням: вона часто їла, не ковтаючи їжу, і ховала продукти в кишені чи під подушку. Спати дівчинка могла лише під ліжком – щоночі сторож змушений був перекладати її на постіль.

Надія Вікарій розповіла, яким було її життя в притулку, після того, як її забрали з біологічної родини / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Свого батька Надія, на жаль, так і не дочекалася. Чоловік помер, не встигнувши забрати доньку до себе.

Кримінальне провадження, відкрите за фактом смерті Дар'ї, згодом закрили. Через стан решток встановити точну причину смерті не вдалося. Дитину перепоховали за кошти держави.

У 2008 році Тетяну Саннікову судили лише за шахрайство і підробку документів. Але до в'язниці дівчина не сіла – вона потрапила під амністію.

Надія також пригадує, що Тетяні Саннікової як матері 12 дітей у 2008 році нібито мали дати звання "Мати-героїня". Але саме смерть Даші, судові справи та скандали, ймовірно, могли завадити цьому.

Надія Вікарій розповіла, що вже в селі люди бачили, як її біологічна матір знущалася з неї. Хоча про всі злочини рідних вона не говорила, оскільки боялася наслідків за себе, все ж знайшлися люди, які її підтримали та допомогли.

Уже після розмови Надія Вікарій розповіла у соцмережі Threads, що їй за допомогою її представника Володимира Компанійця вдалося знайти могилу Дар'ї. 22 роки дівчина не могла виявити її, але тепер пошуки нарешті скінчилися.

"22 роки вона лежала в забутті. На її могилі немає навіть таблички. Жодна душа з тієї "родини" за всі ці роки не прийшла до неї. Вона була залишена всіма, крім мене", – написала Надія у соцмережі Threads.

Надія Вікарій змогла знайти могилу її сестри Дар'ї / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

"Я з цим болем і спогадами не могла впоратися сама": як Надія знайшла сили сказати про зґвалтування та що стало поштовхом до цього

Смерть сестри не була єдиним болем у житті Надії Вікарій. Довгий час дівчина замовчувала ще одну трагедію – впродовж 5 років вона зазнавала сексуального насильства з боку двох рідних братів. Її старшу сестру Дашу, як пригадує Надія, також змушували до сексуальних актів упродовж року.

У розмові з 24 Каналом Надія зізналася, каталізатором для того, аби розповісти публічно про свої трагічні спогади стало відео з її братами, які поширювали ЗМІ та багато пабліків у мережі.

У 2025 році на ютуб-каналі Третьої окремої штурмової бригади вийшов сюжет із гучним заголовком: "Мама відпустила сім синів на війну". У відео з героїзмом розповідали, як семеро рідних братів разом стали на захист України та воювали у складі "Трійки" на найскладніших ділянках фронту. На той момент найстаршому з них було 35 років, наймолодшому – 21.

Сюжет Третьої штурмової бригади про братів Надії Вікарій / Скриншот з відео ютуб-каналу Третьої штурмової

Після служби хлопці приїздили додому до матері, Тетяни Саннікової. У відео показували сімейні зустрічі за столом, братерські жарти й атмосферу підтримки.

У відео також з'явилася і біологічна мати Надії – Тетяна Саннікова / Скриншоти з відео з ютуб-каналу Третьої штурмової бригади

За словами Надії, це відео викликало у неї лють та погіршило її стан.

Я прослухала кожне слово, подивилася в їхні очі... Я відчула, що вони поруч. В мене сталася ретравматизація, яка потім переросла в ПТСР. І я просто вже з цим болем і з цими спогадами, я вже не могла впоратися сама. І в мене просто не було бажання навіть жити,
– сказала Надія.

Надія також зазначила, що окремо каталізатором до погіршення її стану та хвороби стало голосове повідомлення, яке записала її старша сестра Світлана Саннікова. Це призвело до ретравматизації дівчини, а відео з братами – ще більш негативно вплинуло на неї.

Журналістам "Бабеля" дівчина розповіла, що почав примушувати її та її сестру Дашу до орального сексу один зі старших братів – він посипав статевий орган цукром і пропонував дітям "солодке". Насилля, як пам'ятає Надія, почалося ще в Житомирі – коли їх з Дашею забирали на вихідні.

Ще більше знущань, пригадує Надія, було в Бердичеві, коли їх поодинці або обох брат виводив у посадку неподалік дому і ґвалтував, примушуючи до орального сексу. Пізніше, як розповіла Надія журналістам, старший брат став залучати до цього процесу молодшого. Він на той час ще не досягнув пубертату, тож спочатку, переважно, торкався дівчат і спостерігав.

Уже в підлітковому віці, коли родина переїхала в село, як каже дівчина, брат почав ґвалтувати її з проникненням. На той час вона вже була одна – Дар'я Вікарій померла.

Поки Даша була жива, дівчата разом намагалися скаржитись матері. Надія з сестрою сподівалися на захист, проте та їм не повірила.

"Я дуже чітко пам'ятаю той страх. Даша знала, що мама любить братів і точно нам не допоможе. Але я переконувала її, що треба розповісти, бо інакше це ніколи не припиниться. До побоїв і батареї я вже звикла, але це було в рази огидніше і болючіше. Ми стояли перед мамою, довго не могли заговорити, але зрештою хтось наважився", – писала Надія у соцмережі Threads.

Дівчина згадує, що її мама спочатку слухала дуже уважно, розпитувала деталі: хто, як, коли й де.

Я подумала, що вона нам вірить і покарає братів. Як же я помилялася… Натомість вона вирішила, що ми брешемо, і покарала нас за "брехню",
– писала Надія.

Надія розповіла що, мати змусила сестер тримати над головами важку дерев'яну лавку. Якщо руки опускалися, жінка штрикала їх дерев'яною палкою між ніг.

Надія Вікарій розповіла про те, як її мати відреагувала на інформацію про ґвалтування / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Переглянути в Threads

Ще Надія розповіла журналістам "Бабеля", що "Борисівна" їх з Дашею змушувала ходити вдома повністю голими. Одягати Надю почали лише після смерті Даші, тобто в 10 років.

Також, за словами дівчини, коли матір била її та Дашу, то перед цим рвала на них одяг і називала повіями, різко хапала за статеві органи й могла вдарити якимось предметом між ногами. Від цих ударів, зі слів дівчини, у внутрішній частині тазу, в інтимній зоні, залишилися шрами.

Про зґвалтування однокласникам дівчата не розказували.

Після того як Надія розповіла про все публічно та вказала відео, на якому були її кривдники, небайдужі користувачі пішли у коментарі під цей сюжет та інші ролики на ютуб-каналі Третьої штурмової бригади, просивши відреагувати на слова Надії, які вона писала вже кілька місяців.

Зрештою, як зазначила Надія, ці коментарі просто видаляли.

Я побачила, що ці коментарі, їх просто видалили. Спочатку закрили, потім видалили, потім зробили так, що не можна було писати нових коментарів. І тут, звичайно, така реакція, взагалі, третьої штурмової про те, що вони навіть не приховали те відео, яке мене ретравматизувало дуже сильно. Я зрозуміла, що мене далі вважають божевільною. І в мене опустилися руки,
– зазначила Надія у розмові з 24 Каналом.

Станом на 12 квітня 2026 року відео 3 штурмової бригади, де фігурували брати Надії Вікарій, було видалено або ж приховано. Наразі від ролика лишилися кілька матеріалів у ЗМІ або ж сліди у вигляді обкладинки відео та скриншотів самої дівчини, які вона опублікувала у соцмережі Threads.

Надія Вікарій розповіла, що її брати, яких вона звинувачує у насильстві, служать у війську / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Переглянути в Threads

З усім тим, Надія зізнається, що прагне лише, щоб її нарешті після 20 років мовчання почули, прислухалися до її правди та покарали зло.

Моя ціль – я просто хочу далі жити. Я хочу навчитися, я хочу змінитися, я хочу змінити своє мислення. Я хочу бути вільною. Тобто мені 31 рік, а я зараз почуваю себе недорослою. Тому це головне,
– розповіла 24 Каналу пані Надія.

У 2012 році суд усе ж позбавив Тетяну Саннікову батьківських прав – тоді Наді було майже 18 років. Вона опинилася в прийомній родині, яка взяла дівчину під свою опіку, до рідної сімʼї вона більше не поверталася.

Коли дівчина наважилася подати заяву до поліції та як там відреагували?

10 березня 2026 року Надія повідомила в мережі Threads, що правоохоронці зареєстрували кримінальне провадження, де вона звинуватила своїх братів у ґвалтуванні.

Я написала заяву й публічно розповідаю про це для того, щоб інші діти, яких зараз ґвалтують, не припустилися моєї помилки – мовчати, замикатися в собі та звинувачувати себе,
– розповіла Надія Вікарій.

Надія Вікарій подала заяву на братів та матір до поліції / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Переглянути в Threads

Дівчину вже допитали слідчі – допит тривав 5 годин. Кримінальне провадження відкрито за фактом зґвалтування неповнолітньої, Надія має статус потерпілої. Наразі правоохоронці проводять допити та розшукують свідків.

Речниця поліції Житомирщини Іванна Сілецька у коментарі 24 Каналу підтвердила, що правоохоронці перевіряють заяву дівчини про злочини її родичів стосовно неї. Також було розпочато розслідування.

Авторка допису написала заяву про злочини. Нині правоохоронці з'ясовують всі обставини, встановлюють ймовірних свідків та очевидців подій, опитують місцевих жителів,
– зазначила Іванна Сілецька.

Слідчі поліції Житомирської області розпочали досудове розслідування за статтею Кримінального кодексу України про зґвалтування.

"Не було жодних запитів": що у Третій штурмовій бригаді кажуть про історію Надії Вікарій?

24 Канал також направив інформаційний запит до 3 штурмової бригади стосовно братів-військовослужбовців, яких згадувала Надія у своєму дописі.

Начальник штабу – заступник командира 3-го армійського корпусу, майор Петро Горбатенко у відповіді на запит повідомив, що інформація про конкретних військовослужбовців не підлягає розголошенню.

"У зв'язку з цим військова частина не розголошує відомості про належність військовослужбовців до підрозділів, строки проходження служби та інші персоналізовані дані", – йдеться у відповіді. Крім того, у бригаді пояснили, що випадки ймовірних злочинів військовослужбовців не підпадають під внутрішні перевірки, якщо йдеться про події, які могли відбуватися до початку служби.

Службові розслідування у військових частинах Збройних Сил України проводяться у випадках можливого порушення військової дисципліни або правопорушень під час проходження військової служби.,
– зазначено у відповіді на запит.

Також у відповіді вказано, що станом на момент підготовки документа жодних звернень від правоохоронних органів до військової частини не надходило. "У разі надходження офіційних запитів від компетентних правоохоронних органів військове командування забезпечить необхідну взаємодію у межах чинного законодавства України", – додали у бригаді. Водночас у підрозділі наголосили, що не уповноважені коментувати обставини, які не пов'язані з виконанням військової служби.

Відповідь на запит 24 Каналу щодо розслідування ймовірних злочинів проти Надії Вікарій: дивіться документ

"Я думаю, що не зупинюся, але це дуже важко": як живе Надія зараз, після років мовчання про свій біль?

Надія все ще травматично сприймає події минулих років. Наразі вона проходить курс психологічної та психотерапевтичної допомоги. За словами дівчини, рухатися вперед їй допомагає її собака Поллі, адже перед нею у Надії є відповідальність за її догляд та піклування.

Надія Вікарій та її собака Поллі / Фото з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Ще дівчині дуже допомагають її друзі.

Я була в такому стані, що я не могла працювати, ходити, функціонувати нормально. І мене забрали мої друзі, і вони мені просто допомагали й в догляді за собакою, і в тому, щоб приготувати мені їсти. Ну, тобто в усьому,
– розповіла Надія Вікарій у розмові з 24 Каналом.

Також, за словами дівчини, сил їй надають і люди, які пишуть коментарі у Threads. Сама Надія розуміє – вона не тільки за себе буде боротися, але й за багатьох людей, які не наважились досі розповісти про насильство, яке вони пережили, та про злочини, які вчиняли проти них.

Дівчина також звернулася до тих, хто досі боїться заговорити про пережите насильство.

"Найперше, щоб я хотіла сказати: ви не винні. Це не ваша проблема. Ви ніколи не винні в тому, що інша людина вчиняє зло. А особливо, якщо ви були дитиною. Є сенс боротися. Завжди. І навіть якщо ви дитина. Якщо відбувається подібне, то – говорити всім", – сказала Надія.

Окрім того, одного дня дівчина хотіла б увесь свій досвід укласти в книгу, трансформувавши свою війну та досвід у щось потрібне та важливе.

Моя історія може врятувати життя. А якщо це не одне життя, а якщо це багато життів, звісно, це надає сил. Але я хочу, щоб ви розуміли, що це надто складно. Нелегко. Я почала писати від болю. Не від щастя, не від того, що в мене життя прекрасне. Тому я думаю, що я не зупинюся, але це дуже важко,
– підкреслила Надія Вікарій.

Надія запевнила, що вона продовжуватиме боротися за справедливість, щоб вона, її сестра та всі ті, хто колись зазнав ґвалтування, звільнилися від тяжкого ярма страшного минулого. Дівчина також ітиме, щоб домогтися змін у законодавстві, які зупинять насильства над дітьми та посилять відповідальність для кривдників, хоча це і непростий шлях.

Надія Вікарій поділилася, у якому стані перебуває зараз / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Переглянути в Threads

Надія також відкрила "банку" і, за її словами, отримала понад 200 тисяч гривень донатів. Наразі вона не працює через стан здоров'я – їй діагностували посттравматичний стресовий розлад.

Зібрані кошти, каже Надія, насамперед спрямовує на базові побутові потреби та відновлення. Також дівчина нещодавно погасила борги за житло, кредит і найняла адвоката, а найголовніше – змогла облаштувати могилу Даші.

Надія змогла облаштувати могилу Даші за допомогу від звичайних українців / Допис з акаунту дівчини у соцмережі Threads

Переглянути в Threads

Вона також дякує кожному, хто зміг допомогти їй та закинути донат.

Для мене це не просто фінансова підтримка – це відчуття, що я не одна, що поруч є люди, яким не байдуже. Ваша допомога дала мені сили рухатися далі та боротися. Я безмежно вдячна кожному за довіру, підтримку та добрі слова. Саме завдяки вам у мене з’явилася можливість захищати себе професійно,
– поділилася Надія Вікарій.

Куди звернутися дітям, які стали жертвами насильства, або дорослим, які пережили зґвалтування у дитинстві?

CHILD RESCUE – міжнародна благодійна організація, що надає комплексну допомогу дітям, які постраждали від сексуальної експлуатації та насильства. Також в індивідуальних випадках вони розглядають допомогу повнолітнім – за умови скоєння сексуального насильства до досягнення повноліття.

Ви можете зв'язатися з організацією, якщо ви до настання повноліття або ваша дитина постраждали від сексуальних злочинів або якщо у вас є підозра, що дитина може перебувати в небезпеці.

Звернутися можна за телефоном +38 (073) 023 45 45 або ж перейти за посиланням на сайт.