Війна вугільних «смотрящих» ризикує зірвати підготовку України до зими

Стратегічне підприємство западає через конфлікт впливових груп

На п'ятий рік повномасштабної агресії єдина збагачувальна фабрика західного регіону України перебуває під контролем неформальних груп впливу, що привело до її фактичної зупинки. Це створює серйозні ризики для енергетичної безпеки країни напередодні складної зими.

Як формували проблеми

Червоноградська вуглезбагачувальна фабрика, побудована наприкінці 1970-х років, історично перебувала під впливом різних груп, хоча державі належить майже 40% акцій цього стратегічного активу. На протязі років контроль над підприємством переходив від одних впливових осіб до інших.

За президентства Віктора Ющенка фабрикою керував міністр вугільної промисловості Віктор Тополов. Під час правління Віктора Януковича підприємство контролювала забарвлена як «вугільна баронеса» Наталія Королевська, ексдепутатка забороненої ОПЗЖ. Після обрання президентом Петра Порошенка формальний контроль змінився, однак структури Королевської залишалися власниками понад 60% акцій материнської Львівської вугільної компанії.

Роль «смотрящих»

Із 2015 року, коли розпочалася процедура банкрутства компанії за ініціативою російського Альфа-банку через борг у 11 млн грн, контроль над активом отримав Андрій Венгрин — екс-радник колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина. Його називають одним із вугільних «смотрящих» на західному регіоні.

Постійно переконуючись своєю впливовістю, Венгрин лобіював призначення розпорядником майна Володимира Постоленка та зберіг свою позицію навіть після зміни міністрів і відомств. Пізніше в боротьбу за контроль вступив Євген Геллєр — бізнес-партнер Ігоря Коломойського, ексдепутат парламенту кількох скликань, пов'язаний з впливом у промислових і фінансових колах. За часів президентства Володимира Зеленського Геллєр дістав вплив через «Центренерго» і фактично контролював фабрику.

За даними джерел, останнім часом контроль знову повернувся до Венгрина.

Замість збагачення — змішування

З 2018 року фабрика перебуває в санації, оскільки невирішені судові питання про законність призначень арбітражних керівників блокують прозорість управління. Замість класичного збагачення вугілля підприємство займалося змішуванням шламоконцентрату, який накопичувався роками.

За схемою: одна тонна рядового вугілля плюс шлами виходили як дві тони палива. Це дозволяло формувати додатковий обсяг палива і збільшувати доходи за рахунок маніпуляцій. При цьому якість такого вугілля не завжди відповідала вимогам теплових електростанцій, але «якщо на прийомці є своя людина, то це питання вирішується».

Частину вугілля з державних шахт продавали приватним структурам за заниженими цінами, а крупний концентрат реалізовували окремо. Результат: державні шахти регіону скорочували видобуток, втрачали доходи та накопичували мільярдні борги.

Стан на сьогодні

Стратегічне підприємство перебуває в глибокій кризі. Серед критичних проблем:

• борги працівникам за кілька місяців зарплати;
• відмова робітників від роботи;
• знеструмлення через невиплачені борги;
• передаварійний стан обладнання;
• припинення постачання вугілля з листопада 2025 року.

Зупинка або нестабільна робота фабрики ударяє по всьому енергетичному ланцюгу: від видобутку палива до генерації електроенергії на теплових електростанціях державного «Центренерго».

Можливі шляхи вирішення

Після втрати більшості збагачувальних потужностей на Донеччині та Луганщині «Червоноградська» має потенціал отримати друге дихання. Однак для цього потрібно розв'язати багаторічний конфлікт між впливовими групами.

За оцінками експертів та учасників ринку, з юридичної точки зору це складна справа. «Судові суперечки тягнуться роками і можуть тривати ще стільки ж, якщо держава нарешті не втрутиться. Повністю законний шлях — це націоналізація», — вказує один із співрозмовників у уряді.

Запропонований варіант базується на аналогії з рішеннями щодо інших стратегічних активів, подібно до того як було з «Укрнафтою», Кременчуцьким НПЗ, «Мотор Січчю», «Запоріжтрансформатором» та «Автокразом». Це дозволило б відновити державний контроль і створити вертикально-інтегрований ланцюг: державна шахта — фабрика — теплова електростанція.

Якщо заходи спрацюють, держава отримає податкові надходження та прогнозованість підготовки до зими, а енергогенерація — додатковий ресурс. Однак часу до наступної зими залишається дедалі менше, а ключове питання залишається відкритим: чи візьмуться міністр розвитку громад, території та інфраструктури та міністр енергетики за розв'язанням накопичених проблем, чи залишать все на милість «смотрящих».