Від вдячності за порятунок до звички: коли пасажири вперше в історії заплескали пілотам

• Традиція аплодування після посадки літака почалася в 1948 році під час екстреної посадки рейсу American Airlines.
• Оплески можуть бути виразом полегшення, вдячності пілотам або культурною особливістю, але часто викликають суперечки серед пасажирів.

Перші літаки злітали в небо під мовчання, а традиція овація народилася вже через 40 років після цього. Втім зараз реакція на таке явище, як плескання в долоні після посадки літака, розділилося, адже одні вважають щирою реакцією, а інші – дратівливою звичкою.

Коли люди почали вперше аплодувати після посадки літака і чому з'явилося це явище, зазначають в авіаційному виданні AeroCorne.

Читайте також За межею буденності: 3 незвичні професії, які підійдуть не всім

Коли люди почали аплодувати при посадці літака?

Коли у 1908 році Орвілл та Вілбур Райт вперше в історії людства злетіли в повітря оплесків не було. Це явище з'явилося аж після 40 років з моменту першого польоту людини. Йдеться про 20 листопада 1948 рік, коли вперше відбулися масові аплодисменти після посадки літака.

• Це був рейс компанії American Airlines, що летів до Цинциннаті. У літака відмовили шасі, і пілоти були змушені здійснювати екстрену посадку.
• Коли борт безпечно торкнувся землі, пасажири вибухнули аплодисментами, висловлюючи не лише полегшення, а й щиру вдячність екіпажу за порятунок життів.

Літак на злітно-посадковій смузі / Фото Unsplash

З того часу емоційна реакція пасажирів еволюціонувала: якщо перші оплески були виключно виявом радості від порятунку, то сучасні мотиви набагато різноманітніші. Тому сьогодні можна виділити 3 основні причини, чому люди можуть плескати при приземленні:

Перша причина, це подолання страху, адже посадка – найбільш напружений етап польоту, коли літак на величезній швидкості торкається землі. Для багатьох пасажирів оплески стають мимовільним виходом накопиченого стресу та відчуттям полегшення.

Крім того, це ще й вияв вдячності екіпажу, зокрема відзначити майстерність пілотів, особливо за складних погодних умов. Яскравим прикладом є рейс 812 Southwest Airlines у 2011 році, коли попри пошкодження фюзеляжу та втрату керування, екіпаж здійснив дивовижну посадку, яку пасажири зустріли оваціями.

На останок це ще й культурні особливості. Річ у тім, що ставлення до цієї традиції різниться залежно від країни: якщо в Ізраїлі, Італії, Німеччині чи Португалії аплодують досить часто, то жителі скандинавських країн зазвичай поводяться стримано.

Чому овації в літаку можуть викликати суперечки?

Опитування, яке провели Wizz Air, засвідчило, що понад половина пасажирів (близько 55%) з опитаних 4 500 пасажирів та 150 бортпровідників заявили, що зазвичай плескають у долоні після приземлення, передає Conde Nast Traveller.

Втім попри те, що для багатьох аплодисменти після посадки є природною реакцією, це явище викликає неоднозначні почуття. Йдеться про тих, хто літає часто, адже вони вважають, що посадка – це лише рутинна частина професійної роботи екіпажу.

Відтак Енді Макфарлейн, автор про розкішні подорожі, який проводить більшу частину свого життя в преміальних салонах, вважає таку практику незрозумілою, каже він виданню.

Авіаперельоти зараз є повсякденним явищем. Я розумів це десятиліття тому, коли польоти були рідкістю. Але зараз я цього не розумію,
– зауважує Макфарлейн.

Психологиня Мейсон пояснює, що через таку суперечку з'явився умовний поділ тих, хто аплодує, та тих, хто демонстративно уникає, адже оплески зазвичай лунають в економкласі або на рейсах бюджетних авіакомпаній, тоді як у бізнес-класі панує тиша.

Відтак пасажири, які літають часто, сприймають тишу як ознаку статусу та досвідченості: мовляв, для нас польоти – це буденність. У такому контексті оплески помилково вважають ознакою новачків, хоча насправді за ними стоять цілком щирі почуття.

Цікаво! У цьому випадку можна згадати теорія Джуліана Роттера про локус контролю, тобто наскільки людина відчуває контроль над подіями свого життя. Річ у тім, що пасажири в літаку перебувають у стані повної відсутності контролю, а оплески – це так зване психологічне повернення цього контролю. Це також може пояснити те, чому люди в бізнес-класі менше аплодують: вони просто мають вищий суб'єктивний рівень контролю над своїм життям.

Цікавим поглядом на цю традицію ще раніше поділився капітан повітряного судна Юрій Губрій в інтерв'ю 24 Каналу. Він сказав, що для нього та багатьох його колег оплески не є обов'язковими.

Набагато краще, виходячи з літака, сказати бортпровідникам, аби вони передали пілотам подяку за м'яку посадку чи навпаки сказати про жорстку посадку,
– порадив він.

Натомість Юрій також додав, що розуміє і те, що для деяких пасажирів політ може виявитися стресовим, а оплески при посадці є умовним вираженням емоцій від цього стресу.

Що критично важливо робити в літаку?

Вимикання гаджетів у режим польоту є не просто формальністю, а питанням безпеки. Як поясню пілот під ніком @PerchPoint в TikTok, увімкнений телефон, без режиму польоту, не призведе до того, що літак впаде, а система на борту не буде пошкоджена, але це може заважати роботі пілотів.

Якщо у вас є літак з 70, 80, 150 людьми на борту, а телефони 3 – 4 людей починають намагатися встановити зв'язок з радіовежею для вхідного телефонного дзвінка, то це посилає радіохвилі. Є ймовірність, що ці радіохвилі можуть заважати радіохвилям гарнітури, яку використовують пілоти,
– зауважив пілот.

Льотчик поділився власним досвідом, коли через подібні радіоперешкоди йому було майже неможливо розібрати важливі повідомлення.

Як я вже сказав, це безперечно не кінець світу, але це досить дратує, коли ви намагаєтеся записати інструкції, а звук такий, ніби навколо літає оса або щось ще,
– каже він.

Тому кожен раз, коли пасажирів проситимуть увімкнути режим польоту, варто розуміти, чому це необхідно для роботи пілотів.