Ви заплатили за контент, якого юридично не існує. Хто ж автор ШІ-контенту — колонка

Сергій Колос, Chief Creative Officer AICON, у колонці для AIN розповідає, як у світі та Україні намагаються врегулювати авторське право на контент, створений з допомогою ШІ.

ШІ — це круто. Навіть саме слово «ШІ» звучить круто. Що не круто — багато ШІ-контент-мейкерів досі не розуміють, чи мають вони авторське право на створений ними контент. І замовники, до речі, теж.

Питання «А у вас є авторські права на цю музику?» або пункт про передачу прав у договорі на ШІ-відеоролик — ось що змусило мене нарешті сісти й розставити крапки над «і».

Для тих, у кого немає часу: авторського права на ШІ-контент немає. Ні в того, хто створив. Ні в того, хто придбав. А що тоді є? Про це далі.

Машина зробила. Хто автор

Авторське право завжди оберталось навколо людини. Людина написала текст, намалювала картину, зняла фільм — виникло право. Система працювала так сотні років. Але потім з’явився ШІ.

І тут ситуація поламалась. Людина написала запит, ШІ зробив продукт. Людина не стає автором лише тому, що натиснула кнопку. ШІ не може бути автором, бо він не людина і не має правосуб’єктності.

Маємо контент без автора. Юридично — нічийний. А це означає, що якщо хтось використає схожий контент, ви не можете нічого заборонити. І це вже реальна проблема, а не абстрактна.

Але ж самі ШІ-інструменти теж не чисті

ШІ не створює з нуля. Він навчається на масивах контенту. І його більшість була створена людьми й захищена авторським правом.

Тобто схема така: автори не давали дозволу, моделі навчались на їхніх роботах, тепер продають результат.

Саме тому зараз у судах йдуть позови проти Stability AI, Midjourney, OpenAI.

Один із найпоказовіших кейсів: компанія Anthropic у рамках судового врегулювання буде змушена витратити 1,5 мільярда доларів на купівлю паперових книжок — щоб компенсувати використання піратських цифрових копій, на яких навчалась модель. Google заплатив 250 млн євро штрафу за навчання Gemini на контенті без оплати.

Жодна велика платформа так і не заявила публічно, що навчалась винятково на ліцензованих даних. Натяк зрозумілий.

І так: щоразу, коли ви користуєтеся GPT, ви самі навчаєте систему. Навіщо красти контент в інтернеті, якщо користувачі самі все принесуть і ще заплатять за це?

Що тоді реально є?

В Україні є два сценарії.

Перший: ви можете довести, що ШІ був лише інструментом, як Photoshop. 

Ви вручну прописували промпти, редагували результат, суттєво допрацьовували. У такому випадку авторське право є. Реєструється, захищається 70 років після смерті автора. Якщо ви робите серйозний проєкт: фільм, музику, книгу — це важливо. Для сториз в Instagram, звісно, це вже надмірно.

Другий (і більш типовий): ШІ виконав основну роботу. Авторського права нема. 

Але є так звані sui generis права на неоригінальні об’єкти. Якщо у вас є комерційна ліцензія платформи — ви власник контенту (не автор, але власник). Якщо ліцензії немає — уважно читайте Terms and Conditions, бо власником може виявитись платформа.

Термін такого захисту до 25 років. Хоча 99% ШІ-контенту не переживає і місяця, тому це радше теоретична деталь.

Замовнику тут простіше. Він думає не про авторство, а про три речі: майнові права передані, претензій від третіх осіб нема, комерційні ліцензії в підрядника є. Це базовий мінімум для договору.

Як це вирішують інші країни

У США є показовий кейс Thaler v. Perlmutter: суд чітко постановив, що контент, створений винятково машиною, авторського права не отримує. Головна битва там зараз — використання чужих матеріалів для навчання моделей, і вона тільки набирає обертів.

Велика Британія ще з 1988 року має концепцію computer-generated works: автором вважається той, хто «здійснив заходи для створення твору» — наприклад, сформулював запит. Але зараз уряд переглядає цей підхід.

ЄС традиційно жорсткіший: немає людини — немає авторства. Водночас з’являються механізми sui generis прав. І AI Act, результати якого ми побачимо вже в серпні цього року, додасть вимоги щодо маркування синтетичного контенту. Окремо обговорюється зобов’язання платити медіа за використання їхнього контенту для навчання моделей.

Що з цим робити прямо зараз

У AICON ми проходимо через ці питання щодня — і на рівні виробництва, і на рівні клієнтських договорів. Поки законодавство не встигає за технологіями, прагматика звучить так:

Якщо ви креатор:

• не розраховуйте автоматично на авторське право;
• якщо робите щось цінне — зберігайте промпти, правки, весь процес роботи;
• перевіряйте ліцензії інструментів, якими користуєтесь.

Якщо ви замовник:

• запитайте у виконавця, чи є комерційні ліцензії на інструменти;
• уважно читайте умови платформ, які використовувались;
• пропишіть це в договорі явно.

Загальна реальність:

• захистити ШІ-контент складно;
• скопіювати легко;
• більшість такого контенту швидко втрачає цінність.

Контент, створений за допомогою ШІ, ще певний час залишатиметься юридично «нічийним». І нічого не заважає великим платформам у якийсь момент змінити правила й сказати: авторство за нами, а ви отримуєте лише право на використання. Франшиза на контент, не більше.

Технічно кожен добросовісний користувач вже ходить по тонкому льоду. Розуміти це треба. Алкоголь теж шкідливий, але кого це зупиняло:)

І так, читайте Terms and Conditions. Хоча будьмо чесні: більшість все одно не буде. 

Читайте також: Чи легко запускати бізнес в ІТ в еру штучного інтелекту? Портрет фаундера та ключі до успіху — колонка