Ветеранів не потрібно соціалізовувати – їх потрібно чути, – інтерв'ю з захисником Олегом Симорозом, який зіграв у фільмі "Втомлені"

• Фільм "Втомлені" розповідає про життя ветеранів після війни, де Олег Симороз грає роль важкопораненого друга головного героя.
• Основні проблеми для ветеранів після повернення – це тригери, несправедливість і байдужість суспільства, а також відсутність належної державної підтримки в реабілітації.

В Україні триває прокат нової психологічної драми "Втомлені", у якій йдеться про наслідки бойових дій, тяжкі поранення, втому, біль і реальність, в якій часто опиняються ветерани після повернення. Самого себе у цій стрічці зіграв ветеран, громадський активіст і член команди Protez Foundation Олег Симороз.

Захищаючи нашу країну, Олег отримав важке поранення з ампутацією обох ніг та вже пройшов протезування у Protez Foundation, де наразі очолює напрям розвитку та реформування системи протезування. У відвертій розмові з 24 Каналом ветеран поділився, з якими труднощами доводиться стикатися військовим, які після перебування на фронті опиняються серед цивільних людей. А також підкреслив, що нам треба змінювати, щоб після повернення додому захисники почувалися комфортно.

Теж цікаво ПТСР – це не те, що завжди видно зовні, – інтерв'ю з актором і військовим Дмитром Совою про фільм "Втомлені" та повернення з війни

Про роль у фільмі "Втомлені"

Розкажіть, будь ласка, про фільм "Втомлені" та свого героя, в якому стані він з'являється перед глядачами і як трансформується протягом фільму.

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Це не дуже велика роль, я граю Дімона – важкопораненого друга головного героя. Ми живемо разом в одній палаті з Андрієм. Він мені допомагає в побуті, спілкуємось, моя мама привозить йому підгони.

У фільмі "Втомлені" зачіпляється дуже важлива та болюча тема сьогодення. Як війна змінила особисто ваше життя та світосприйняття?

Не мені судити як мене змінила війна. Мабуть, я став і жорсткішим і трохи сентиментальним. Темп життя став швидшим, хоча воно було насиченим і до поранення. Став критичнішим до багатьох речей, бо життя коротке і смертне, тому хочу все робити зараз і не відкладати.

"Втомлені": дивіться онлайн трейлер фільму

Назва фільму дуже промовиста, всі ми зараз по-своєму відчуваємо втому. А що особисто для вас означає це відчуття?

Не втома фізична, не від заняття спортом, чи прибирання квартири. Це той стан, коли важко дихати, це про моральну складову. В мене був такий період після реанімації – коли лежиш і просто важко тягнути далі. Дуже неприємне відчуття, дуже важко, але важливо позбутися його. На мою думку, в мене вийшло це зробити.

Що важливо для військових, які повертаються з війни?

Від чого найбільше втомлюються військові, коли повертаються з фронту до цивільного життя?

Найбільше втомлюють тригери. Несправедливість у багатьох сферах функціонування держави, байдужість людей.

Що вас сьогодні найбільше тримає і відновлює?

Моя родина, близькі, вмотивовані та небайдужі люди. Самовіддані люди: добровольці, медики, вчителі, роботяги енергетики та багато інших. Я бачу, що у нашій країні є жертовні люди та віра в них мене тримає.

Наше суспільство лише вчиться приймати ветеранів війни у цивільне життя. Що для вас, як для військовослужбовця, важливо після повернення додому?

Це не цивільним треба приймати ветеранів, а навпаки, ветеранам цивільних. Цивільні мають адаптуватися до людей, які віддали все, щоб ця країна була. Це важлива різниця. Ветерани ще з 2014 року робили й продовжують робити неможливе. Тому адаптовуватися потрібно тим, в інтересах кого це все робиться.

Дмитро Сова та Олег Симороз / Кадр з фільму "Втомлені"

Якщо ветеранська політика в нашій державі формуватиметься саме так, то все буде добре, ми будемо об'єднані. Наразі я не бачу від влади дій в цьому напрямку. Як і немає формування сталої державної ветеранської політики.

Що для військових, які повернулися з ПТСР в цивільне життя, найважче у реабілітації?

Відразу скажу, що ПТСР зараз є словом-паразитом, його вживають всі й коли їм заманеться. Більшість військових справляються з цим станом самостійно. Так, є відсоток тих, які потребують допомоги, роботи медиків. І з цим у нашій державі є багато проблем, що ми й показуємо у фільмі "Втомлені". Але я б дуже просив, особливо цивільних: спочатку вивчіть, що таке ПТСР, а вже потім вішайте ці ярлики на людей.

Для того щоб мінімізувати наслідки ПТСР, держава має розвивати психологічну підтримку, яку наразі закривають благодійні ініціативи. Ми "вигрібаємо", бо все-таки маємо спеціалістів високого рівня, які вміють працювати з людьми з ПТСР.

Як правильно подякувати та допомогти військовому?

Як кожен з нас може допомогти військовому соціалізуватися?

Соціалізуватися до країни в стані війни мають цивільні. Військові у нас соціалізовані. Здебільшого – це чесні, порядні та справедливі люди. Моїх побратимів не потрібно соціалізовувати. Вони – еліта нації, люди, яким не байдужі проблеми інших людей. Хотілося б, щоб такими були й цивільні.

Часто хочеться подякувати військовим, яких зустрічаємо на вулиці, за службу, але багато людей боїться їхньої реакції. Як правильно подякувати ветеранові чи дійсному військовослужбовцю за захист?

Все індивідуально. Головне – робіть це щиро, а не тому, що так треба. Зважайте на кордони людини. Я завжди прошу побратимів і посестер ставитися з розумінням до людей, які хочуть подякувати, приділити їм час. Бо ці люди – наше світле майбутнє. Не треба закриватися чи бурчати, бо саме з такими людьми нам потрібно будувати країну, за майбутнє якої ми воюємо.

Дмитро Сова та Олег Симороз / Кадр з фільму "Втомлені"

Які прогалини в реабілітації військових є зараз?

Що держава має змінювати, щоб покращити досвід реабілітації військових?

Держава в особі профільних міністерств має взяти лідерство в цій сфері. На основі практик передових країн сформувати нову систему, відмовитися від старої "совкової системи", яку 30 років ще доповнювали корупцією.

Які основні прогалини в питання реабілітації ветеранів ви вбачаєте зараз?

Застарілі протоколи. У більшості випадків важких поранень цих протоколів немає. Багато напрямків не фінансують. Наприклад напряму протезної та після протезної реабілітації досі не існує, її не сплачують. Хоча всі зараз люблять ветеранів на протезах, а як йому вчитися на них ходити – ніхто не хоче розуміти. Нам потрібна нова цивілізована система. Ми мали консультації з ВООЗ, вони мають гарні пропозиції, треба починати це втілювати.

Наскільки важливе психологічне відновлення і чи достатньо зараз фахівців, які вміють працювати саме з ветеранами?

Ні, не достатньо. Багато що закривають благодійні ініціативи, але якість цієї допомоги дуже різна. Є топові фахівці, а є люди, які без освіти називають себе психологами. Це жах. Це важлива медична сфера, в якій має бути державна регуляція, але для цього вже треба будувати систему. А в нас наразі хаос.

Дмитро Сова та Олег Симороз / Кадр з фільму "Втомлені"

Часто невидимі, внутрішні травми болять набагато сильніше за фізичні зміни. Який етап на шляху до відновлення є найважчим для ветеранів? І як люди, які навколо, можуть його полегшити?

Момент сприйняття себе після поранення, нерозуміння, що буде далі, величезний брак інформації та чіткості з боку медиків.

Яким ви бачите життя військових, які зараз повертаються з війни, через 5 – 10 років?

Враховуючи чисельність Сил оборони України та кількість людей, які брали участь в бойових діях з 2014 року, – то це люди всіх професій, всіх соціальних груп, там вони й будуть, це природно. Хтось буде лідером, буде змінювати країну, хтось буде гарним працівником, хтось піде в бізнес, хтось як не міг впоратись із собою, так і буде мати проблеми, на жаль. Таким людям треба буде допомагати з працевлаштуванням та освітою.