Вертикальна охорона: як приватна ППО захистить економіку

Український тил давно перестав бути безпечною зоною. Прямі збитки логістичної та промислової інфраструктури від російських атак уже перевищили $155 мільярдів. Лише в Києві ворог знищив понад 400 тисяч квадратних метрів складських приміщень. Це не просто суха статистика – це розірвані ланцюжки постачання, втрачені робочі місця та мільярди гривень, які не надійшли до бюджету.

Сподіватися, що державний "купол" захистить кожен приватний об'єкт – наївно. Це фізично неможливо через дефіцит ресурсів.

Отже, настав час бізнесу брати відповідальність за небо над своїми активами у власні руки.

Юридичний фундамент: Постанова Кабінету Міністрів №1506

Приватна ППО в Україні – це вже не "сіра зона", а чітко регламентований механізм. Фундаментом стала Постанова Кабінету Міністрів №1506 від 19 листопада 2025 року, яка з 6 березня 2026 року відкрила шлях до створення так званої "вертикальної охорони".

Цей документ супроводжує "Порядок реалізації експериментального проєкту щодо посилення протиповітряної оборони території України шляхом залучення підприємств незалежно від форми власності до утворення груп протиповітряної оборони".

Важливо усвідомлювати, такі компанії не працюють автономно. Пункти 7 та 8 Порядку визначають взаємодію приватних підприємств із Силами оборони.

Створені мобільні вогневі групи (МВГ) одразу стають елементом єдиного поля ППО країни під керівництвом командування ЗСУ. Тож мова не про заміну держави, а про її підсилення через приватний капітал та ветеранський ресурс.

Математика безпеки: чому це вигідно бізнесу

Коли йдеться про приватні ППО, на думку спадає захист не лише об'єктів критичної інфраструктури на кшталт водоканалів чи ТЕЦ. Навіть об'єкти, що не входять до переліку критичних, тепер можуть залучати професійний "вертикальний захист".

Математика безпеки у великого бізнесу сьогодні виглядає так. Сучасний логістичний термінал на 10 тисяч кв. метрів коштує близько $8–10 мільйонів. Разом із товаром та обладнанням сума ризику зростає до $25 мільйонів. Один "приліт" – і зникає не лише будівля, а й контракти, клієнти та майбутнє компанії. На цьому тлі інвестиція у власну мобільну вогневу групу, що становить від 2% до 10% вартості об'єкта, є раціональною стратегією та реальною страховкою від катастрофи.

Окреме питання – гаражні кооперативи та дрібні бізнеси. Саме вони сьогодні часто стають мішенями – і водночас мають найменше інструментів для захисту.

Чи можуть власники складу на міському ринку або голова гаражного кооперативу залучити професійний "вертикальний захист"? Так. Уряд пропонує кілька варіантів.

Перший – колективна самоорганізація. Група громадян може створити добровольче формування територіальної громади (ДФТГ), яке приєднуються до військових частин. Але такі підрозділи обмежені в озброєнні та технічних можливостях.

Другий – подати заяву на включення об'єктів вашого бізнесу до переліку тих, що потребують посиленої охорони.

Третій – кооперація з приватними операторами ППО. Адже приватна компанія дає те, чого часто бракує групам ППО на базі добровольчих формувань: сучасні радари, автоматизовані системи управління вогнем та вузькоспеціалізовану підготовку. Це чиста прагматика. Коли об'єкт захищений фаховою командою, яка використовує сучасні радари та автоматизовані системи управління, ризик зупинки бізнесу критично знижується.

На практиці це означає, що власники або орендарі можуть об'єднуватися, спільно фінансувати захист та залучати професійні мобільні групи. Але тут є ключове обмеження: така діяльність все одно має відбуватися у координації з військовими структурами. Тобто повністю "самостійної" ППО для приватних об'єктів не існує і не буде.

Це не лише "стрільці": ветеран як фундамент нової індустрії

Існує й інший важливий аспект: з 2014 року мільйони українців із бойовим досвідом шукають своє місце у цивільному житті. Приватна ППО пропонує їм професійну реалізацію в межах військового фаху, але в новому форматі.

Важливо розуміти: йдеться не просто про "десяток стрільців". Це складна інтелектуальна індустрія, де знайдеться місце для широкого кола фахівців.

Серед них:

• оператори РЛС та дронів-перехоплювачів;
• аналітики;
• інженери та механіки для обслуговування зенітних систем та турелей;
• ІТ-спеціалісти та аналітики, що працюють з АСУ (автоматизованими системами управління);
• фахівці зі зв'язку та РЕБ (радіоелектронної боротьби);
• логісти та менеджери, що координують роботу груп у режимі 24/7;
• водії.

Цей сектор може стати одним із найбільш інклюзивних. Для оператора РЕБ чи аналітика відсутність кінцівки не є перешкодою. Ветерани у кріслах колісних можуть ефективно керувати знищенням повітряних цілей, відчуваючи потрібність своїх скілів.

Цей ринок не є виключно "чоловічим". Жінки в Силах оборони вже довели свою ефективність на технологічних посадах. Завдяки високій увазі до деталей та швидкості реакції, вони часто демонструють кращі результати в операційному керуванні. Тут стає в пригоді сучасний формат війни: робота з високотехнологічними маніпуляторами та пультами керування.

Як показує практика, жінки часто мають відмінну дрібну моторику, що критично для операторів систем перехоплення дронів, де керування вогнем фактично відбувається за допомогою джойстиків. Це не про "ігри", а про миттєву точність у цифровому інтерфейсі, яка рятує мільйонні активи. А ще потрібні фахівчині зі зв'язку, діловодства, бухгалтерії, кадрової політики…

Це не про "рівність заради рівності". Це про раціональне використання людського ресурсу в умовах війни. Водночас фізично складні ролі – наприклад, робота у мобільних вогневих групах – залишаються вимогливими до підготовки – незалежно від статі. Тут діє проста логіка: здатність виконати завдання, а не гендер.

Локалізація є ще одним аспектом, який варто зазначити. Ветеран захищає небо над власним регіоном. Це знімає психологічну напругу адаптації до цивільного життя – він залишається "серед своїх", займається військовою справою, але в цивілізованому форматі без армійського бюрократизму.

Ба більше – український досвід уже зараз унікальний. І приватні ППО – це народження нової високотехнологічної галузі, яка створює робочі місця, дає гідне майбутнє тим, хто захищав нас на фронті, зменшує соціальну напругу та зберігає унікальний військовий досвід. Це той випадок, коли український ветеран стає не "навантаженням на бюджет", а фундаментом національної стабільності. Питання лише в тому, чи зможе держава остаточно перетворити цей експеримент на сталу та потужну індустрію.

Від експерименту до глобального ринку

Україна сьогодні де-факто є головним полігоном світу з випробування засобів захисту від повітряних загроз. Наші фахівці вже готуються до майбутніх викликів – роїв дронів зі штучним інтелектом та систем автоматичного розпізнавання цілей.

Розвиток приватної ППО сьогодні – це не тільки про безпеку складів чи енергетичних вузлів. Навіть якщо завтра зменшиться інтенсивність бойових дій – загроза не зникне. Україна ще довго житиме в умовах ризику ударів з повітря. Це означає: попит на захист буде стабільним, бізнес буде інвестувати в безпеку, ринок буде зростати.

Варто згадати й про експортний потенціал приватних компаній у галузі ППО. Після закінчення активних бойових дій українські приватні оборонні компанії стануть найбажанішими партнерами в будь-якій точці світу – від Балтії до Перської затоки. Адже загроза терористичних атак з повітря залишиться глобальним викликом для бізнесу в будь-якій точці планети. Це, можливо, один із небагатьох випадків, коли війна створює не лише руйнування, а й нову системну можливість. Питання лише в тому, чи зможе держава цю можливість правильно оформити.

Валерій Кочерга