Українці панікують щодо «навали мігрантів». Що відбувається?

В українському інтернеті розгорнулася хвиля невдоволення і навіть паніки щодо нібито масового приїзду трудових мігрантів. Тлом для такої інформаційної кампанії є скорочення населення України через війну та брак робочих рук через мобілізацію. Деякі компанії справді намагаються залучати працівників з Індії, Пакистану, Бангладеш, але їхня частка залишається низькою.

Що показують блогери?

За добу десять тисяч людей підписали петицію з закликом «відмовитися від політики масового залучення іноземців», хоча про таку урядову політику наразі не відомо. У тексті петиції, зокрема, пропонують заборонити іноземцям працювати в Україні без іспитів з української мови та історії, а також анулювати дозволи на роботу «за неповагу до національних цінностей».

Паніку розганяють у телеграм-каналах та в інших соцмережах. Автори пабліків і коментатори повідомляють, що вже «бачили мігрантів на вулицях».

Не лише онлайн, але й на вулицях почали з’являтися ксенофобні повідомлення.

ЗМІ так само пишуть новини з заголовками «мігранти вже на наших вулицях». Якщо уважніше прочитати інфоприводи, які вони використовують, то побачимо наприклад, таке:

• мер Черкас Анатолій Бондаренко повідомив, що компанія-підрядник, яка асфальтує дороги, залучила 10 іноземних працівників. Він попередив, що цих десятьох працівників можна буде побачити на вулицях міста;
• мер Івано-Франківська Руслан Марцинків заявив, що на будівництвах працюють, зокрема, мігранти з Індії, не вказавши їхню кількість. При цьому він заявив, що «особисто є противником залучення мігрантів»;
• мережі активно поширювали відео, на якому індійці з валізами йшли вулицею Могилева-Подільського. В управлінні Міграційної служби у Вінницькій області пояснили, що ці люди є студентами Полтавської медичної академії, які їхали на навчання.

На думку Forbes, хвилю обговорень спричинив очільник Офісу президента Кирило Буданов, який доручив переглянути список країн міграційного ризику, щоб спростити залучення іноземних працівників.

А що в реальності?

При цьому частка мігрантів в Україні лишається мізерною, особливо у порівнянні з деякими іншими європейськими країнами, й наразі нічого не вказує на те, що ситуація зміниться.

Так, у Києві за перший квартал 2026 року, тобто з січня по березень, було надано лише біля 790 дозволів іноземцям на роботу, і це включаючи всі можливі країни походження. Так дані надав експерт з соціальної політики Павло Розенко, який свого часу обіймав посади міністра соцполітики та віце-прем’єра. Якщо припустити, що в Києві живе три мільйони людей, то ці іноземці становлять 0,02%.

Загалом по Україні, за даними Міграційної служби, частка видання іноземцям дозволів на на роботу за роки війни скоротилася щонайменше вдвічі.

Так, за 2021 рік видали близько 22 тисяч дозволів, у 2023 році — менш як 5 тисяч, у 2024-му — близько 6 тисяч, торік — приблизно 9,6 тисяч. На підконтрольній уряду України території наразі проживає 22–25 мільйонів осіб, за останніми оцінками Мінсоцполітики. Навіть якщо взяти найнижчу оцінку, то іноземці з дозволами на роботу становлять 0,04% від населення країни.

Для порівняння, частка іноземних працівників у робочій силі Франції на 2024 рік становила (за даними Євростату) близько 13%. У Німеччині — це 19%, у Польщі — 7%, у Румунії — 4%.

Президент «Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування» та голова ГО «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник каже (посилаючись на ту ж вище вказану статистику), що кількість іноземців, які працюють в Україні, є нижчою більш як удвічі порівняно з 2021 роком.

«Говорити про те, що зараз в Україну масово їдуть іноземці і вони масово захоплюють робочі місця, на яких могли б потенційно працювати українці, просто не відповідає дійсності, — запевняє Воскобойник. — Залучають іноземців з країн Бангладеш, Пакистан, Індія, Азербайджан, Туреччина. Але знову ж таки — це точкові, поодинокі випадки, залучаються лише сотні людей».

Понад 98% іноземців, які приїздять до України, роблять це з особистих причин, передусім їдуть до дружини та дітей, пише Вокс. Працювати приїжджає мізерна частка.

На осінь 2025 року в Україні посвідки на постійне проживання мали 306 тисяч іноземців, на тимчасове проживання — 46 тисяч. Ці іноземці — передусім громадяни Росії, Молдови, Азербайджану, Білорусі, Туреччини.

Залишатися в Україні на довгий термін мало хто хоче. Так, за дев’ять місяців 2025 року Міграційна служба розглянула лише 2384 справи про надання дозволу на імміграцію. Це в рази менше, ніж, наприклад, сім років тому.

Як зазначає Вокс, здебільшого серед трудових мігрантів — керівники та менеджери: кожен третій обіймає керівну посаду або розвиває власний бізнес в Україні. Після 2022 року побільшало тих, хто приїжджає волонтерити або працювати в громадських організаціях.

Співвласник Нової пошти Володимир Поперешнюк зазначив, що у компанії зараз працює 17 громадян Індії, тим часом 4300 співробітників компанії служать у ЗСУ.

Голова управління Міграційної служби у Вінницькій області Борис Наливайко повідомив, що на Вінниччині працює 151 іноземець — переважно з Китаю, Туреччини, Узбекистану та Молдови.

Чи цікава Україна для трудової міграції?

До європейських країн справді їде все більше мігрантів. За десятиліття, з 2014 до 2024 року частка працездатного населення ЄС, народженого за його межами, зросла з 8% до 12,6%. Цьому, зокрема, сприяє старіння європейського населення: щобільша частка пенсіонерів створює тиск на економіку. Європейська реальність така, що без притоку ззовні країни приречені на демографічний колапс. Про це докладніше — у нашому матеріалі.

Тож європейські країни самі зацікавлені у мігрантах. Так, Німеччина у 2023 році ухвалила закон про кваліфіковану імміграцію (Fachkräfteeinwanderungsgesetz), який значно спростив умови в’їзду для фахівців з-поза ЄС.

Самих же мігрантів приваблюють передусім економічні фактори. Рівень зарплат у Західній Європі в 3–10 разів вищий, ніж у країнах походження більшості мігрантів із Азії чи Африки. Крім того, там уже є розвинуті діаспорні мережі, які суттєво знижують бар’єр входу для нових мігрантів.

Натомість середня зарплата в Україні становить близько 500–600 євро на місяць, а соціальної підтримки практично не існує. Цього недостатньо, щоб конкурувати навіть із Румунією.

При цьому різноманітні спікери, яких цитують ЗМІ, намагаються запевнити, що мігранти з бідних країн готові працювати за невеликі гроші. Наприклад, бізнесмен Андрій Длігач, якого канал Київ24 презентував як доктора економічних наук, вважає, що «для працівників з Індії, Бангладешу чи Ефіопії дохід у 400 доларів є значним капіталом. Відповідно, зарплата на рівні 15 тисяч гривень є нормальною для залучення таких працівників».

Є й інший напрямок розмов про зарплати мігрантів — мовляв, їм платять значно більше, ніж українцям. Василь Воскобойник це називає звичайною пропагандою.

«Вартість залучення одного іноземця до України зараз складає приблизно 150 тисяч гривень. Спочатку наш роботодавець звертається до якоїсь компанії-посередника, яка професійно займається підбором персоналу, тобто заплатити цій компанії. Далі оплатити дозвіл на працевлаштування іноземця в Україні, допомогти людині або оплатити оформлення робочої візи. Далі — квиток, транзитна віза, заїзд в Україну, допомога з житлом, перекладом», — пояснює він.

Війна — а надто активна фаза повномасштабного вторгнення — є не менш вагомим фактором стримування.

В Україні відсутня розвинута інфраструктура для іноземних мігрантів: немає великих діаспор, немає усталених каналів рекрутингу, немає сталих програм інтеграції. Недосконале міграційне законодавство та корупція у цій сфері роблять перебування юридично хитким і таким, що потребує постійних зусиль.

Додатковим є мовний бар’єр: українська є складною для більшості мігрантів, а крім того в побуті одночасно функціонує й російська. Іноземці, які живуть в Україні довший час, часто намагаються вчити обидві. Чимало іноземців побоюються расизму: так, торік у Львові було скасовано презентацію книги «Голоси BLM», а учасник події, темношкірий журналіст Террелл Старр, знову почав отримувати погрози на тлі «міграційної паніки».

За оцінками Міністерства економіки, для зростання ВВП на 7% щорічно Україні знадобиться додатково залучити до 4,5 мільйона робочих рук протягом наступних 10 років.

Запис Українці панікують щодо «навали мігрантів». Що відбувається? спершу з'явиться на Хмарочос.