Україна втратила низку унікальних тварин за останні роки: які види зникли

Цікаве 24 Це вас здивує Україна втратила низку унікальних тварин за останні роки: які види зникли 16 травня, 20:0535 хвУкраїна втратила низку унікальних тварин за останні роки: які види зникли Андрій ШляхтінОсновні тези

• За останнє століття в Україні зникли деякі унікальні види тварин, які більше ніде не зустрічаються.
• На зникнення тварин вплинули різні причини. Сьогодні нищівного удару завдають війна та теракт на Каховській ГЕС.

Зникли за останні 100 років: яких тварин більше не зустрінеш в Україні / Колаж 24 Каналу

За останнє століття в Україні опинилися на межі виживання та зникли деякі унікальні тварини, яких не зустрінеш більше ніде у світі. Крім того, сьогодні у Червоній книзі понад 160 видів отримали статус "ті, що зникають".

Причин такої ситуації кілька. Однак найбільше вплинула війна, зокрема теракт на Каховській ГЕС. Про це 24 Каналу розповіли в українському осередку Всесвітнього фонду природи (WWF) – WWF-Україна.

Цікаво Чи зникли ластівки з міст України: орнітолог пояснив, що відбувається насправді

Яких тварин ми більше не побачимо у природі України?

Кажан довгокрилий європейський, або довгокрил європейський

Востаннє цю тварину бачили на Закарпатті у 1993 році. Це єдиний вид роду довгокрил, якого можна було зустріти в Україні. Ссавець любив селитися у передгірних і гірських районах, зокрема у таких підземних схованках, як печери, гроти та тунелі). Іноді влітку траплявся на горищах, пише проєкт Animalia.

На 24 Каналі стартував місяць техноподарунків! Від 11 травня до 16 червня шукайте клікабельні гаджети на Техно 24, збирайте монетки та долучайтеся до масштабного розіграшу. Позмагайтесь за бездротові навушники OPPO Enco Buds3 та суперприз – смартфон OPPO Reno15 F.

Окрім Закарпаття, в Україні він ще жив у Криму. Однак там зник ще у 60-х роках XX століття. Серед причин, чому не стало цієї тваринки, – масове відловлювання, руйнування схованок, спелеотуризм і забруднення природного середовища пестицидами. Також вплинуло і те, що самка довгокрила лише раз на рік народжувала маля. Водночас для України це, ймовірно, був мігруючий вид.

Довгокрил європейський / Фото Steve Bourne

Тюлень-монах

Це рідкісний морський ссавець роду монах родини тюленеві. Окрім того, що ця тварина не витримує присутності людини, так ще й вона має низький репродуктивний потенціал, повідомляє Червона книга України.

Цікаво, що це був досить великий тюлень. Довжина його тіла сягала майже 3 метрів, а важив він близько 300 кілограмів.

Вид поширений у Середземномор'ї та прилеглих районах Атлантики. Деякі особини тривалий час мешкали також у Чорному морі, зокрема біля берегів України, Болгарії, Туреччини. В Україні Востаннє його востаннє бачили Криму на початку 1970-х років.

Дивіться відео про тюленя-монаха

Стерв'ятник

Це хижий птах родини яструбових. Водночас є єдиним представником роду стерв'ятник. Назва походить від слов'янського слова "стьрва", що означає "падаль", "відходи".

У природі від інших хижих птахів відрізнявся характерним силуетом – голова втягнута у плечі, широкі крила та клиноподібний хвіст). Також мав біле забарвлення. Довжина тіла – до 75 сантиметрів, маса – близько 2 кілограмів, а розмах крил – 1,5 – 1,8 метра. Загалом стерв'ятники – мовчазні птахи, а їхній голос нагадує скиглення шуліки або дзвін.

Поселяються вони у невисоких горах, а також на передгір'ях, поблизу пагорбів, обривів, пасовищ і людського житла. Живуть і гніздяться парами. За достатньої кількості їжі можуть утворювати зграї, повідомляє Харківський зоопарк.

Сьогодні в Україні це рідкісний залітний птах. Щоправда, кілька десятків років тому стерв'ятники поодинокими парами гніздилися у скелястих урвищах по берегах Дністра та у горах Криму. Власне, його бачили востаннє саме на півострові – сталося це у 1958 році. Додамо, що до середини XX століття чисельність стерв'ятників в Україні постійно зменшувалася. А у Європі цей вид наразі перебуває під загрозою вимирання. Ба більше стерв'ятник входить до першої сотні найрідкісніших і найбільш вразливих птахів світу.

Серед причин, чому скорочується чисельність, – господарська діяльність людини, зокрема застосування антибіотиків, використання отрутохімікатів у сільському господарстві, а також навмисне отруєння птахів-падальників.

З біблійних часів стерв'ятник відомий як Рахам, Алімош або "курка фараонів". У Стародавньому Єгипті його вважали символом батьківської любові та поваги до старших, водночас це був священний птах. Досі за вбивство цього птаха у Каїрі передбачено покарання.

Цього птаха вважають інтелектуально розвиненим, оскільки він використовує знаряддя праці. До прикладу, в Африці нерідко харчується яйцями страусів: вибирає важчий камінь і кидає його на страусине яйце доти, поки воно не розіб'ється.

Який вигляд має стерв'ятник: дивіться відео

Орел степовий

Це хижий птах родини яструбових. Довжина його тіла становить 65 – 75 сантиметрів, а розмах крил – 1,7 – 2 метри. Самки дещо більші за самця та мають вагу до 3,5 – 5 кілограмів. Вага самця 2,2 – 4,5 кілограма. Усе оперення має відносно однотонний темно-бурий колір. Дзьоб – чорний, з блакитнувато-сірою основою, кігті – чорні.

Живе переважно у степовій зоні, з чим і пов'язана його назва. Населяє цілинні, рівні або горбисті степи, напівпустельні місцевості, зрідка околиці пустель, великі рівнини й долини степового характеру у гірських місцевостях. У Євразії поширений у степовій смузі.

Наприкінці ХІХ століття степовий орел був звичайним птахом багатьох степових районів України. А на початку XX століття його чисельність почала скорочуватися. Сьогодні гніздова популяція в Україні зникла. Востаннє у нас гніздився у 1980 році – у заповіднику Асканія-Нова. Основні причини зміни чисельності – знищення цілинних ділянок степу, поселень ховрахів, загибель птахів на опорах ліній електропередач і винищення людиною.

Цікаві факти про степового орла

• Ці птахи мають гострий зір, що дозволяє їм бачити здобич з висоти понад 1 кілометр, передає Київський зоопарк.
• Вони можуть подорожувати на великі відстані, мігруючи між Африкою та Азією.
• Орли використовують термічні потоки для ширяння, економлячи енергію під час польоту.
• Степовий орел часто конфліктує з іншими хижими птахами за територію та їжу.
• В Індії його вважають священним птахом, пов’язаним з міфологією та богами.

Дивіться відео про степового орла

Орел степовий був справжнім символом українського степу. Через освоєння цілинних земель вид практично повністю зник із нашої території. В умовах війни під загрозою опинилися ті рідкісні види, які й у мирний час виживали лише на окремих ізольованих ділянках степової зони,
– зазначають у WWF-Україна.

Осетер атлантичний, або європейський

Це прохідна придонна риба, яка постійно живе у морі, а на розмноження заходить у річки. Під час перебування в морі тримається лиманів і їхнього заболоченого дна. Нерест відбувається з квітня по червень за температури води 7,7 – 22 градуси у місцях зі швидкою течією та кам'янисто-гальковим ґрунтом.

Має довге, веретеноподібне та масивне тіло. Спина – темно-сіра або бурувата, часто із зеленкувато-блакитним вилиском, іноді майже чорна. Боки – світло-сірі, білувато-сріблясті, черево – молочно-біле або жовтувате. Найбільша довжина – понад 2 метри, маса – до 100 кілограмів. Щоправда, у південно-східній частині Чорного моря раніше досягав довжини 3,5 метра та маси понад 300 кілограмів.

В Україні траплявся у Чорному морі біля південних берегів Криму (зокрема, у районі Ялти) й у Каркінітській затоці (Чурюмська коса). У басейні Чорного моря осетер європейський завжди був найрідкіснішим із родини осетрових. У першій половині XX століття в Україні іноді зустрічалися поодинокі особини, а з 1960-х років в уловах не траплявся. Причини зникнення – гідротехнічне будівництво, забруднення води та надмірний вилов.

Також відомо, що свого часу ця риба нерестилася у нижньому Дунаї, оскільки в 1930-х роках були зафіксовані гібриди цього виду з іншими представниками родини осетрових. Останній представник осетра європейського у Дунаї був зафіксований на території Сербії у 1954 році. Сьогодні осетер європейський перебуває під загрозою зникнення. Наразі зберігся лише в Грузії – на невеликій ділянці морських узбережних вод і в річці Ріоні, повідомляє проєкт "Життя дунайським осетровим".

Такий вигляд має осетер європейський / Bloch, Marcus Elieser

Осетер шип

Ця риба є також прохідною придонною. Постійно живе у морі, заходить у річки на нерест. У морі тримається переважно на мулистих ґрунтах, а у річках – на глибоких ділянках з чистою проточною водою та піщаним або піщано-гальковим дном. Нерест відбувається з кінця квітня до кінця травня за температури води 10 – 15 градусів на ділянках річок зі швидкою течією та твердим, гальковим або піщаним ґрунтом. Після нересту плідники та молодь скочуються у море, частина молоді може затримуватися у річці на кілька місяців чи років.

Молоді рибини живляться дрібними ракоподібними, личинками комах, червами та іншими безхребетними дна, натомість дорослі споживають крупніших за розмірами мешканців донної фауни та дрібну рибу.

Довжина самці сягає понад 90 сантиметрів, а самки – понад 110 сантиметрів. Найбільша довжина – понад 2 метри, маса – понад 40 – 70 кілограмів, однак найчастіше траплялися особини масою 8– 10 кілограмів.

Тіло – довге, веретеноподібне, досить високе та масивне. Верхня третина тіла – темносіра, іноді майже чорна, з темно-блакитним чи бурим вилиском, боки – світло-сірі, черево молочно- чи брудно-біле. Тривалість життя понад 30 років.

Осетер шип належить до найрідкісніших осетрових в Україні. У Червоній книзі має статус "зниклий" у межах Березанського лиману та прилеглих акваторій. Колись траплявся у басейнах Чорного та Азовського морів, заходив у гирла великих річок і лимани. Зокрема, його бачили біля узбережжя Криму та у морських водах поблизу гирлових ділянок Дніпра, Дністра та Дунаю.

Останні поодинокі згадки про осетра шипа у Чорному морі датуються 1990-ми роками, коли окремі особини спостерігали поблизу Криму. В уловах Березанського лиману та інших водойм регіону цей вид наразі не фіксується. Востаннє таке траплялося у 1960-х роках, повідомляє Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу.

Зникнення осетра шипа відбулося через комплекс причин. Будівництво гідротехнічних споруд змінило природний режим річок і перекрило доступ до нерестовищ. Забруднення води у лиманах і прибережних зонах погіршило умови існування. Водночас додатковий тиск створив інтенсивний вилов, адже осетрові традиційно мають високу промислову цінність.

У жовтні 2025 року на території Хорватії у притоці Дунаю рибалка впіймав осетра шипа довжиною майже 1,8 метра / Фото 24sata

Рибець малий

В Україні є рідкісним видом. Ба більше, це один з двох видів роду у фауні України. Був поширеним у водоймах західного Закавказзя та Криму. В Україні жив у гірських річках Кримського півострова та річках Чорноморського басейну. Зокрема, його можна було побачити у річках, які впадають у море, у місцях зі швидкою течією та піщано-глинистим або кам’янистогальковим дном. Нерест відбувався у травні – червні. Живився дрібними безхребетними тваринами, повідомляє Чернігівський рибоохоронний патруль.

З 1975 року більше не траплявся у кримських гірських річках. Імовірні причини – обміління річок, особливо пригирлових ділянок, а також забруднення води та надмірний вилов.

Ця риба має відносно видовжене, помірно високе, стиснуте з боків тіло. Найбільша довжина – до 17,7 сантиметра. Спина – темно-сіра, попеляста із синюватим або зеленкуватим вилиском, боки – сірувато-сріблясті, черево – ріблясто- або молочно-біле. Спинний і хвостовий плавці – сірі, всі інші – безбарвні, іноді світло-сірі, блідо-жовті тощо.

Хто в Україні під загрозою зникнення?

Загалом таких видів – понад 160. Під найбільшою загрозою перебувають:

• категорія "У критичній небезпеці": ховрах малий і ховрах крапчастий,

Такий вигляд має ховрах крапчастий: дивіться відео

а також мишівка Нордмана;

Мишівка Нордмана / Фото Михайла Русина

• категорія "Вразливий вид": тушкан великий;

Тушкан великий / Фото Joel Sartore

• категорія "Зникаючий вид": сліпак подільський і сліпак піщаний.

Сліпак піщаний / Фото Святослава Гаврилюка

Які ще види невдовзі можуть зникнути?

• Хохуля звичайна, або хохуля руська. Як розповідають у WWF-Україна, цей рідкісний напівводний ссавець був звичним мешканцем степових річкових екосистем. Сьогодні його чисельність в Україні оцінюють лише у 300 – 500 особин. Однак сучасні виклики війни роблять виживання хохулі ще примарнішим.

Дивіться відео про хохулю звичайну, або хохулю руську

• Бурий ведмідь. За останні 50 років його популяція зменшилася з майже 1 300 до близько 350 особин. Серед причин – нелегальне трофейне полювання та вбивство через конфлікти з фермерами чи пасічниками, а також втрата оселищ.

Бурі ведмеді у дикій природі: дивіться відео

• Рись євразійська. Це рідкісний великий хижак і один із символів українських Карпат і Полісся. В Україні мешкає понад 500 таких тварин.

Дивіться відео про євразійську рись

• Норка європейська. Ситуація в Україні збереглося лише 200 – 300 особин. Головний чинник стрімкого занепаду – деградація водно-болотних угідь через активну господарську діяльність і рекреаційне освоєння територій.

Норка європейська у Карпатах: дивіться відео

• Пелікан рожевий. В українській дельті Дунаю фахівці Дунайського біосферного заповідника зрідка фіксують поодинокі гнізда цього птаха. Вид страждає від втрати придатних для життя водойм, постійного фактора неспокою та браконьєрства.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Фотограф • Юлія • Природа Черкаси (@selene.ash)

• Шуліка рудий. Це дуже рідкісний гніздовий птах. Основна загроза для нього – вирубка старовікових лісів, адже позбавляє шуліку рудого місць для гніздування. Ситуацію погіршують використання пестицидів у сільському господарстві та браконьєрство заради виготовлення опудал.

Такий вигляд має шуліка рудий: дивіться відео

• Сипуха крапчаста. В Україні популяція цього виду критично мала – до 30 пар. Ба більше, вона продовжує скорочуватися. Головні причини зникнення – дефіцит місць для гніздування, нестача поживи, використання пестицидів і загибель птахів на автошляхах або під час суворих зим.

View this post on Instagram

A post shared by Степ | Павлоград | Тернівка | Шахтарське (@step.dp.ua)

• Їжак вухатий. В Україні популяція виду перебуває на межі зникнення та, ймовірно, налічує лише кілька десятків особин. Основними загрозами є розорювання та деградація степів, висаджування соснових монокультур на місці первинних екосистем, використання пестицидів, а також витіснення виду їжаком білочеревим.

Дивіться відео про вухатого їжака

Що становить найбільшу загрозу для тварин в Україні?

Як підкреслюють у WWF-Україна, окрім глобальних проблем, нищівного удару по біорізноманіттю України завдає війна. Бойові дії та теракт на Каховській ГЕС поставили на межу виживання унікальні види, які не трапляються більше ніде у світі. З початку повномасштабного вторгнення Державна екоінспекція зафіксувала понад 10 тисяч випадків шкоди довкіллю. А збитки природі становлять майже 6,4 трильйона гривень.

Крім того, тварини вимирають через комплекс чинників, більшість з яких спричинені діяльністю людини.

Біорізноманіття руйнується під впливом одразу кількох взаємопов'язаних факторів

• Втрата та деградація оселищ. Вирубка лісів під сільське господарство, осушення водно-болотних угідь та активна урбанізація залишають тварин без їхніх оселищ.
• Надмірна експлуатація (наприклад, промисловий вилов риби) та браконьєрство.
• Забруднення середовища існування та інвазивні види.
• Екстремальна спека, спричинена зміною клімату та землекористування, загрожує знищенням майже 8 тисяч видів хребетних, зокрема птахів, ссавців і плазунів. Особливо вразливими є земноводні, для яких зміна температурного та водного режиму стає фатальною, мовиться у дослідженні, опублікованому в журналі Global Change Biology.

Як зупинити зникнення тварин?

Фахівці WWF-Україна наголошують: ключовим завданням є не лише охорона окремих рідкісних видів, а насамперед збереження та відновлення природних екосистем, від яких залежить їхнє виживання.

Так, одним із найважливіших напрямів залишається захист і відновлення природних оселищ – лісів, степів, річок, водно-болотних угідь і морських екосистем.

Не менш важливим є створення екологічних коридорів, які дозволяють тваринам безпечно переміщуватися між ізольованими територіями, підтримувати генетичне різноманіття та адаптуватися до змін клімату.

Також необхідно посилити науковий моніторинг популяцій диких тварин, розвиток природоохоронних територій, боротьбу з браконьєрством, зменшення масштабів незаконних вирубок і впровадження більш сталих підходів у сільському господарстві й використанні природних ресурсів.

Сучасні індикатори стану природи, зокрема Індекс живої планети (Living Planet Index), свідчать, що популяції диких видів скорочуються з тривожною швидкістю. Частина змін може здаватися поступовою або малопомітною, однак їх накопичення здатне призвести до різких і потенційно незворотних наслідків – так званих переломних моментів,
– заявляють у WWF-Україна.

В організації додають, якщо нинішні тенденції збережуться – людство може зіткнутися із масштабними екологічними змінами. І ті вплинуть не лише на окремі види чи природні території, а й на стабільність клімату, продовольчу безпеку, доступ до води та загальну стійкість суспільств. Саме тому збереження біорізноманіття сьогодні є не лише питанням охорони природи, а й питанням безпеки та майбутнього людства.

А яка ситуація у світі?

З 1970 року середній розмір популяцій диких тварин скоротився на разючі 73%. А станом на початок 2026 року офіційно визнано понад 48 600 видів такими, що перебувають під загрозою зникнення. Це 28% від усіх, що пройшли наукову оцінку. Іншими словами, кожен четвертий досліджений вид на Землі може зникнути назавжди.

Рейтинг вразливості за групами (за даними Міжнародного союзу охорони природи)

• Цикадові – 71% видів під загрозою
• Коралові рифи – 44%
• Земноводні – 41%
• Акули та скати – 38%
• Хвойні дерева – 34%
• Ракоподібні – 28%
• Ссавці – 26%
• Птахи – 11%

Які тварини зникли у світі протягом останніх 10 років?

Раніше ми повідомляли, що, окрім Червоної, існує ще Чорна книга. Туди заносять тварин, які повністю зникли з нашої планети. І за останні 10 років туди потрапило чимало братів наших менших.

Це, зокрема, золота жаба, веслоніс китайський, чорнолиця квіткарка, рифовий мозаїчнохвостий щур, Pipistrellus murrayi, Pseudoeurycea exspectata та кауайська акіалоа.

Докладніше про кожну зі зниклих тварин і коли їх не стало – у матеріалі 24 Каналу.