“У вас скоро буде багато гостей. 10… 20… 30… дох***. Готові?” Антон Сененко – про відбиття “малою ППО” масованого повітряного удару Росії

Антон Сененко
військовослужбовець ЗСУ, науковець, волонтер, громадський активіст

(FB)

– Татку, а ти сьогодні теж не лишишся?
– Ні, Кошеня…
– А чому тебе ніколи немає біля нас з мамою?
– Бо я служу, Кошеня.
…
Голос оперативного чергового пункту управління в мить стає металевим і басить у динамік:
– Балістика на К! Балістика на К! Особовий склад в укриття! Де екіпаж Х.? Зв’язок!

Кімната невелика і гамір персоналу, суміжників в мітах та зеленках наповнюють її так, наче намагаються вичавити наглухо зеклеєні чорною плівкою вікна назовні.
Діалоги змішуються в нескінченний вінергет сенсів, кожен з яких є важливою лінією сюжету, а разом вони сплітаються в драматичну картину протистояння демократії і тиранії в 21-му сторіччі.

– В повітрі! Азимут 370!
– Удар! Де екіпаж Х.? Зв’язок. Що з об’єктом? Що з людьми? Дайте хтось картинку!
– Ще балістика! Повторюю, ще одна балістика на К! Всі в укриття! – чутно, що суворий і виважений, наскільки це дозволяє ситуація, голос чергового належить просто живій людині, яка волею одного психопата, у якого зірвало від імперської величі дах, опинилася на вістрі інформаційних каналів величезної нервової системи протиповітряного прикриття країни.

– Підніміть борт, дайте картинку. Розвертай!
– Що з Х.?
– Черговий Т. на зв’язок.
– Азимут 90. Дві засічки. Працюй!
– Зв’язок!
– Там все горить. Дуже гучно! Повторюю, дуже гучно!
– Борт – земля.
-… Х. в укритті. Повторюю, Х. в укритті… Всі живі.
– Є картинка!
– Слава Богу…

Ми вслуховуємося в цю драму, мов це радіовистава з дотелевізійного періоду, і роздивляємося чорно-білі зйомки з тепловізійної картинки дрона, як німе кіно з 1920-х.

– Господи… Як же воно палає… Дивись… Аж до неба…
– Ш.! Т.! А.! К.! Д.! В повітря! Піднімайте борти. Що по засічкам?
– Черговий К., на зв’язок.
– Зв’язок.
– Ціль 4328 знищено.
– Плюс.
– Точка Ш. не БГ.
– Чому?
– Злива. Заливає оборудку…
– Ціль 3217 знищено.
– Плюс.
– Працюйте!

Екран радарів червоніє від кількості цілей, що прямують щільним потоком прямісінько на мирні міста, в яких звичайні люди поспішають до бомбосховищ, справедливо вважаючи, що уявне перемир’я сприяло накопиченню росіянами ударних дронів і ракет.

Схема масованого повітряного удару РФ по Україні 13-14 травня 2026. Інфографіка Strategic Aviation

– Батка всьо. Підриваю борт?
– Підривай.
– Твою ж… Дай зв’язок з точкою Д.!
– Зв’язок.
– Д.! У вас скоро буде багато гостей. Десять… двадцять… тридцять… дохріна, Д. Готові?
– У нас залишок усього п’ять бортів.
– В повітрі!
– Повтори?… Скільки?
– Залишок п’ять бортів. Повторюю – п’ять бортів.
– Укриття поруч є?
– Ем… стрибатимем в окоп, якщо що…
– Плюс.
– Командир, на Д. 5 бортів. Повторюю, 5 бортів залишок.
– Плюс. Піднімаю З. Він завезе борти, детонатори і вибухівку.
– Встигне?
– Мусить.
– Черговий, ціль 2316 знищено.
– Азимут 150.
– К. – небо!
– Д., на зв’язок.
– Зв’язок.
– …4597 знищено.
– Д! З. мчатиме до Вас. Довезе, встигне. Тримайтесь.
– Плюс.
…
– Татку, а чому ти служиш?
– Бо ми воюємо з росією, Кошеня.
– А тобі довго служити?
…
– Командир, несприятливі погодні умови. Нас не в….буть, якщо ми втратимо ще борти?
Йому ледь за двадцять. Півроку тому одружився. Але вже збив кілька шахедів. А свою першу ціль – герберу – завалив тараном, бо бека збойнуло.
– Працюй. Працюй на всі гроші, Є. Про які борти може йти мова, якщо ти подиви, скільки їх… Працюй попри все. Піднімай все, що є. Знищуй. Пам’ятаєш, що слід робити, коли мало шансів?
– Пам’ятаю. Розізлитися.
– Молодець.

Екран червоний від загроз. Північ, Північний Схід, Південний Схід, Південь. Хвилі. Цунамі. Океан беззмістовної агресії.
Що, тим не менш, стримується скелями осмисленої люті.

Яскраві трасери розривають нічне небо.
Невідомі мені дядьки 50+, у яких з мотивації за 4 роки лишилось тільки “ібо нєх…й тут шастать”, бо економічні фронти втомлюють маминих черешень від війни, ріжуть траєкторії з потужних капевете, зеушек, браунінгів, насичують повітря металом калібрів дванадцять і сім та чотирнадцять і п’ять.
Де-не-де масивні башти зелених Гепардів, поважно довертаючись за шахедами, короткими чергами навалюють тридцяти п’яти міліметровими снарядами.

Звук стрімко наближається.
Об’єкт відчайдушно опирається усім, що має – від чотирьох стволів Рокача і аж до тендітних бельгійок калібру сім шість два.
– Заходить. В укриття!
Вий стає як зі старого кіно про війну, де пікіруючі бомбардувальники кидалися на колони техніки.

Спалах освітлює небо до самого горизонту.
Шкіра відчуває тепло. Чи це тільки здається.
Ударна хвиля приходить за кілька секунд.
– А де командир?
– Та там… разом з рятувальниками.
– Ох…
…
– Чи довго мені служити?.. Довго, Кошеня.
– До кінця війни?
– Так, Кошеня.
– А коли кінець війни?
…
ЕмВеГе та ВеГе б’ються до останнього набою в стрічках і коробах.
Старі, як лайно мамонта, ПЗРК Стріла-2 випльовують ракети в сіре світанкове небо.
Тунгуски йдуть на запасні позиції.
Десь в околі балістики входять в поля і посадки.
Пілоти п’ють каву та енергетики, не відчуваючи смаку.
Люди в шоломах піднімають товстунів Мі-8 і кидаються напереріз чорним недобиткам.
Давайте, милі. Ви остання наша надія…
…
– Ніхто не знає, коли кінець війни. Але не раніше, ніж ми преможемо, Кошеня.
Я нахиляюсь над мишею в ковдрі, цілую у вухо і шепочу:
– Бережи маму, добре?
– Добре, татку.
…
Міста прокидаються.
Тролейбуси виїжджають на лінії.
Кав’ярні мелють запашні зерна.
Рятувальники застібають блискавки на чорних пакетах.
Пахне паленим пластиком, бетоном і людським горем.
Затори потроху захоплюють вулиці.
Бліді і виснажені люди на тойотах, фіатах тітано та ельках з накритими масксітками спарками штовхаються біля світлофорів у спробі потрапити на пепеде.
Щоб почистити озброєння, написати звіти і лягти трохи спати.
Бо наступна ніч може бути такою ж.

– І. черговому на зв’язок.
– Зв’язок.
– Пункт управління підтвердив – К. знищив на дві цілі більше.
– Це точно?
– Так.
– Плюс-плюс.
– Переробіть донесення і звіт.
– Плюс.
…
– Кошеня, ти все зрозумієш, коли виростеш. Добре?
– Добре, татку.
– Спи, Кошеня, добраніч.
– Добраніч.
…
– К., чуєш. Тобі ще дві цілі зарахували.
– Серйозно?
– Абсолютно. Красава.
– Клас.
– Але знаєш що? Доведеться переробляти звіт, – я не стримую стомленої посмішки.
– Та бл… Я так хочу спать. Як це за…бало, – проте чутно, що К. теж ледь помітно усміхається.

Трясця, як же я люблю цю роботу.
І дуже люблю людей, які її роблять.

Ми їб..шим, шановні.

Майте тихий ранок.

Читайте також:
“Такого в світі ще не було”: Флеш розповів деталі відбиття одного з наймасштабніших повітряних ударів з початку війни

<p>The post “У вас скоро буде багато гостей. 10… 20… 30… дох***. Готові?” Антон Сененко – про відбиття “малою ППО” масованого повітряного удару Росії first appeared on Новинарня.</p>