BETA — Сайт у режимі бета-тестування. Можливі помилки та зміни.
UK | EN |
LIVE
Війна 🇺🇦 Україна

У Путіна більше нема часу: де буде головний удар на фронті у 2026 році

Технології 24 24 Канал 1 переглядів 6 хв читання
У Путіна більше нема часу: де буде головний удар на фронті у 2026 році
24 Канал Колонки У Путіна більше нема часу: де буде головний удар на фронті у 2026 році 6 травня, 18:16view counttime for reading7 хвЗберегтиУ Путіна більше нема часу: де буде головний удар на фронті у 2026 роціАвтор колонки: Костянтин Машовець

Цього літа і у першій половині осені російські війська можуть спробувати провести масштабний наступ на Слов'янсько-Краматорському і Запорізькому оперативних напрямках.

Основні тези
  • Російські війська можуть планувати масштабний наступ на Слов'янсько-Краматорському і Запорізькому напрямках цього літа та восени.
  • Ключовими факторами будуть завдання, сформульовані Кремлем, і наявність відповідних ресурсів, зокрема військових резервів.
Автор колонки: Костянтин Машовець

Цього літа і у першій половині осені російські війська можуть спробувати провести масштабний наступ на Слов'янсько-Краматорському і Запорізькому оперативних напрямках.

Але перш ніж розглядати аргументи "за" і "проти" вибору кожного з них, треба зрозуміти, чи наступатиме противник на одному з них чи все ж-таки спробує атакувати на двох напрямках одночасно. Крім того, варто визначити, чи можливий наступ ворога на інших оперативних напрямках. Про це пише Костянтин Машовець.

Читайте також Ми навчилися збирати тисячі дронів, але зіткнулась з новою проблемою․ Чого зараз бракує фронту?

Путіну вже не потрібна війна на виснаження

Ця інформація важлива для розподілу власних сил і засобів на стратегічному рівні, щоб відбити і нейтралізувати чергову спробу Кремля вийти з війни на своїх умовах.

Два фактори будуть ключовими:

  • кількість завдань, які Кремль сформулює для своїх військових на літо – осінь цього року, що, відповідно, спонукатиме останніх до реальних практичних дій;

  • наявність у них відповідної кількості військ, потрібної якості.

Звісно, ми не зможемо дати однозначних і чітких відповідей на обидва ці питання, особливо підтверджених конкретною інформацією. Ні ви, ні я, на жаль, не маємо доступу до документів стратегічного планування російського генштабу. Отже, ми можемо зробити лише умовні висновки. У цьому контексті я можу висловити лише суб'єктивну думку, і ви маєте повне право погодитися з нею або ні.

Отже, на основі принципів і положень оперативного мистецтва, які нині сповідують російські планувальники, якщо політичне керівництво ставить своїм військовим цілі та завдання стратегічного характеру, то й військові планують свої дії саме на цьому рівні.

Іншими словами, як зазвичай пишуть у радянських "першоджерелах", вони повинні прагнути "досягнення рішучого та остаточного розгрому" військ противника саме на стратегічному рівні.

Ці цілі сьогодні не можуть мати інший рівень, окрім стратегічного. Подальше затягування війни на виснаження для Кремля має ризик появ "сюрпризів" вже у самій Росії, причому – від бюджетного сектору до соціально-політичних настроїв населення.

Тому, ймовірно, Кремль вимагатиме від своїх "кутузових і жукових" досягнення стратегічних цілей саме протягом цього року. Відповідно, вони плануватимуть якусь глибоку оперативну наступальну операцію, щоб "рішуче і остаточно" досягти стратегічного ефекту.

Виходячи з вищесказаного, здається, що вони намагатимуться наступати на двох цих напрямках одночасно і навіть "розбавити" ці дії серією оперативно-тактичних конвульсій "допоміжного" характеру на низці інших напрямків, щоб відвернути увагу та розтягнути стратегічні резерви Сил оборони України.

Але не варто поспішати з остаточним висновком щодо цього питання. Адже тут вступає "у справу" другий пункт – наявність і обсяг резервів, доступних російському командуванню, без використання яких стане майже неможливим досягти бажаного результату.

Проблема російських резервів

З цим у російського командування не все гаразд. Я не розкрию таємницю, коли скажу, що приблизно з середини осені минулого року росіяни швидко зрозуміли, що їхня осінньо-зимова стратегічна наступальна операція може закінчитися не так, як планувалося. Відповідно, виникла потреба продовжувати війну у 2026 році, що, своєю чергою, означало необхідність якнайшвидше розгортати стратегічні резерви.

Але ворожому командуванню довелося переглянути "прекрасні" плани формування довгого списку нових частин і з'єднань (на період 2026 – 2030 років планувалося одночасно розгорнути 17 формувань рівня дивізії і 9 окремих бригад). За весь 2025 рік їм вдалося сформувати та розгорнути фактично лише 4 нових таких формування:

  • 68 МСД у складі 6 загальновійськової армії;

  • 71 МСД у складі 14 армійського корпусу;

  • дві дивізії морської піхоти – 55 та 120.

І чому? А тому, що залучений мобілізаційний ресурс довелося використовувати переважно не для резерву, а для відновлення боєздатності тих частин, які вже були введені в бій.

Ба більше, навіть ті, що були сформовані та розгорнуті у 2025 році, і ті, що завершили формування на початку 2026 року, довелося також тягнути на фронт і вводити у бій. Наприклад, обидві сформовані дивізії морської піхоти довелося "кинути" взимку та на початку весни на Костянтинівку (безуспішно), а тепер тягнути до Південної операційної зони. Водночас 71 МСД фактично "розшматована" командуванням угрупування військ "Північ" на Сумському та Вовчанському напрямках.

У таких умовах формування та розгортання нових частин із статусом стратегічних резервів, які в реальності зовсім недовго затримувались у їхньому складі, було нервовим, непередбачуваним і хаотичним. Наразі можна стверджувати, що російський генштаб має певну кількість резервів, але їхній обсяг і стан породжують більше питань, ніж відповідей.

Ситуацію можна було б покращити своєчасною мобілізацією. Адже для літньої наступальної операції цього року вона вже спізнилася. Щоб суттєво поповнити стратегічний резерв, її потрібно було б оголосити та провести наприкінці минулого року.

Росіяни можуть повторити стратегію СРСР

Отже, відповідь на питання про те, наступатимуть російські війська цього літа на одному оперативному напрямку, чи на двох, має таке співвідношення:

  • 60% – головний удар буде завданий на одному напрямку;

  • 40% – вони спробують одночасно на двох напрямках.

Однак у другому випадку, найімовірніше, російське командування не буде одразу вводити більшість своїх стратегічних резервів у бій, а дивитиметься, де у нього є результати, щоб направити їх саме туди. Саме так противник поводився раніше.

Я говорю про стратегічну "гойдалку" Ржев – Сталінград, яку радянський генштаб прокрутив проти німців у 1942 – 1943 роках. Враховуючи звички та спосіб мислення нинішніх російських планувальників, вони явно збираються зробити щось подібне й зараз.

Як і тоді, вони ризикують помилитися у виборі напрямку основного удару. Крім того, вони явно не враховують той факт, що обсяг стратегічних резервів, які мав тоді Сталін, і ті, які командири "бункерного щура" можуть залучити саме зараз, – це значення зовсім різного порядку і бойових спроможностей. Причому, навіть у суто формальному математичному сенсі.

І це я не враховую рівень і ступінь можливого опору цьому гіпотетичному російському глибокому наступу з боку СОУ. Він явно буде не слабким, адже насправді українські війська ще не використали більшу частину стратегічних резервів.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Поділитися

Схожі новини