Геній без сім'ї: як любовні стосунки переслідували Володимира Івасюка до кінця життя

Геній без сім'ї: як любовні стосунки переслідували Володимира Івасюка до кінця життя

Володимир Івасюк залишив по собі багатство музичних творів, але так і не впорався зі своєю особистою долею. За своє коротке життя композитор не одружився, хоча мав численні романтичні стосунки, імена коханих яких досі переплітаються з його біографією.

Музичний геній зник 24 квітня 1979 року. 18 травня того ж року його тіло виявили повішеним в лісі неподалік Львова. Щоправда, сучасне розслідування вказує, що Івасюк не був самогубцем – його повісили вже мертвим.

Перша любов із шкільної лави

Історія романтичних відносин композитора розпочалась дуже рано. Коли Володимирові виповнилось 6 років, він закохався в однокласницю Людмилу Шкуркіну, яку ніжно називав «Куцею». У юності вони близько спілкувались, а коли виросли, почали взаємно кохатись.

На 16-річчя дівчини Івасюк присвятив їй пісню. Та після школи їхні дороги розійшлись – Людмила вступила на театральний факультет у Києві, а композитор залишився в Чернівцях, обравши шлях у медицині. Кілька років потому вони знову зблизились й навіть роздумували про одруження, але до цього не дійшло. Востаннє закохані бачилися у серпні 1978 року, коли Івасюку було 29 років.

«Муся» та «Червона рута»

Під час навчання в університеті Володимир познайомився з Марією Соколовською, яку називав «Мусею». Вони постійно були разом – під час лекцій та репетицій ансамблю. Саме Соколовська першою побачила текст знаменитої композиції «Червона рута». Твір мав присвяту: «Мусі від Володи». Однак Івасюк так і не зизнався дівчині в коханні – вона дізналась про це пізніше від інших.

«Мене часто запитують, чому ми не одружилися з Івасюком. Мабуть, не доля… З того часу, коли Володя помер, він часто мені сниться», – згадувала Марія Соколовська

Стосунки розпалися, і дівчина вийшла заміж за викладача. Івасюк відправив їй вітальну листівку зі Львова. На жаль, у грудні 2024 року Марія Марчук (Соколовська) померла.

Карпатське натхнення та інші любові

Згодом у житті композитора з'явилась Ніна Щербакова – золотоволоса дівчина, з якою Володимир побував на відпочинку в Карпатах. Це надихнуло його на створення пісні «Я піду в далекі гори». Проте й Ніна вийшла заміж за іншого, хоча колишні закохані зберегли теплі стосунки.

Пізніше Івасюка привернула Галина Тарасюк – журналістка молодіжної газети «Молодий буковинець». Вони познайомились у 1970 році. Композитор називав обраницю «Коцею». У них було багато спільного – дівчина писала новели, хлопець – пісні. Вони обговорювали книги та вели літературні розмови. Та й ці стосунки не тривали довго. Коли Івасюк переїхав до Львова, у Галини помер батько й захворіла мати. Дівчина вийшла заміж. Згодом вони випадково зустрілись й навіть затанцювали. Композитор присвятив їй пісню «Пісня буде поміж нас», але жінка про це дізналась лише після його смерті.

Тетяна Жукова та сімейний опір

Останнім коханням Володимира стала Тетяна Жукова. Вони познайомились, коли композитор шукав співачку для телевізійного концерту з голосом, схожим на голос Софії Ротару. Пара зустрічалась 6 років, і Івасюк дуже кохав дівчину.

Однак батьки композитора не схвалили його вибору. Володимир намагався переконати їх, але батько, якого він глибоко поважав, переконав його не одружуватись. Розлючений цією розмовою, Івасюк потрапив у психіатричну клініку, звідки сам подзвонив Жуковій. За її словами, під час зустрічі Володимир кліявся їй у коханні й запрошував заміж.

За чутками, Жукова могла бути причетною до трагічної долі композитора, проте достовірно це невідомо.