Геній без сім'ї: чому Володимир Івасюк так і не одружився

Композитор, чиї пісні й досі трогають серця, мав численні романтичні стосунки, однак так і не створив сім'ю. Його останнім коханням була Тетяна Жукова, яку не схвалили батьки музиканта.

Володимир Івасюк залишив після себе надбання, яке продовжує вдихати в людей натхнення й ставить нові питання про його творчість та долю. Однак біографія композитора викликає немало запитань і щодо його особистого життя. Музикант зникнув 24 квітня 1979 року, а через три тижні, 18 травня того ж року, його тіло виявили у лісовій місцевості поблизу Львова. Аби вшанувати пам'ять таланту, варто детальніше розглянути його багатогранну історію кохання.

Перша любов і дружба дитинства

Коли Івасюку виповнилось лише 6 років, він переживав своє перше закоління. Обраницею стала Людмила Шкуркіна, якої він ніжно називав «Куця». Юнаки дружили й, повзростаючи, закохались один в одного. На честь дівчини, коли їй виповнилось 16 років, композитор написав пісню.

Проте життєві обставини розділили пару. Людмила вирушила до Києва вступати на театральний факультет, тоді як Івасюк продовжив навчання у Чернівцях у медичній сфері. Певний час двоє планували одруження, однак долі закохані так і не поєднали. Останній раз вони бачилися у серпні 1978 року, коли музикантові було 29 років.

Марія Соколовська — невисловлена любов

Під час навчання в університеті Івасюк познайомився з Марією Соколовською, яку звав «Мусею». Пара невіддільна була на лекціях і репетиціях ансамблю.

Саме Соколовська стала першою читачкою знаменитого твору композитора — «Червоної рути». На рукописі стояв напис: «Мусі від Володи». Однак Івасюк так і не зважився признатись дівчині у своїх почуттях — про них вона дізналась від інших.

«Мене часто запитують, чому ми не одружилися з Івасюком. Мабуть, не доля… З того часу, коли Володя помер, він часто мені сниться», — згадувала Марія Соколовська.

Стосунки дали тріщину, і Соколовська вийшла заміж за викладача. Із Львова Івасюк надіслав їй вітальну листівку. На жаль, у грудні 2024 року Марія Марчук (Соколовська) померла.

Ніна Щербакова та карпатське натхнення

Згодом серце композитора завоювала золотоволоса Ніна Щербакова. Коли пара відпочивала в Карпатах, Івасюка осяяла музична муза — так народилась пісня «Я піду в далекі гори».

I цій жінці не судилось стати дружиною музиканта. Щербакова вийшла заміж за іншого, однак колишні партнери зберегли теплі стосунки.

Галина Тарасюк — журналістка його душі

У 1970 році Івасюк познайомився з Галиною Тарасюк, редактором молодіжної газети «Молодий буковинець». Дівчину він називав «Кіцею». Вони часто обговорювали книги, вели літературні бесіди, однак Івасюк невдовзі переїхав до Львова. Сімейні проблеми завалили дівчину — помер батько, мати захворіла. Галина створила сім'ю з іншою людиною.

Колишні закохані випадково зустрілись і навіть потанцювали разом. Композитор присвятив Тарасюк пісню «Пісня буде поміж нас», однак про це дівчина дізналась лише після його смерті.

Тетяна Жукова — останнє кохання

Для телевізійного концерту Івасюк шукав співачку з голосом, схожим на голос Софії Ротару. У цих пошуках його шляху сонячну Тетяну Жукову.

Пара зустрічалась 6 років. Композитор глибоко кохав дівчину, проте його батьки не схвалювали обраниці. Хоч Івасюк замислювався про одруження, батько переконав його цього не робити — музикант надто шанував своїх батьків і не хотів йти проти їхньої волі.

Після розмови з батьком Івасюк потрапив у психіатричну клініку. Звідти сам подзвонив Жуковій. В одному з інтерв'ю жінка стверджувала, що, коли вона прийшла на зустріч, Івасюк клявся їй у коханні й просив розпочати спільне життя.

За припущеннями, Жукова могла мати стосунок до трагічного фіналу композитора, однак це лишається версією. Сучасні слідчі припускають, що Івасюк не скоїв самогубство — його тіло було повішено вже після смерті.