У його жалі знайшли метал: це змінює уявлення про силу цієї істоти

• Жало скорпіона підсилене цинком, що робить його міцнішим і стійким до навантаження, а різні метали надають йому багатошарову структуру.
• Розподіл металів у скорпіонів залежить від навантаження і способу полювання, а мікроскопічні методи дослідження допомагають детально зрозуміти їхню функціональність.

У найгострішій точці жала скорпіона, якою він проколює здобич, структура матеріалу змінюється. Саме вістря посилене цинком, що робить його міцнішим і стійким до великого навантаження.

Нижче ця зона переходить у іншу – тут уже долучається ще один метал. У результаті формується складна багатошарова система, яка дозволяє жалу не лише проникати, а й уражати, інформує Discover magazine.

Цікаво Донька мільйонерів стала злочинницею: історія, яка шокувала Британію

Як нападає скорпіон?

У різних видів скорпіонів цинк, марганець і залізо розподіляються дуже вибірково – саме там, де припадає найбільше навантаження. Вчені з Національного музею природної історії та Інституту охорони музеїв Смітсонівського інституту встановили: цей розподіл залежить не лише від міцності, а й від того, як саме конкретний вид полює.

Скорпіони – неймовірні мисливці, і хоча ми знали, що метали зміцнюють зброю в арсеналах деяких видів, ми не знаємо, чи вся зброя скорпіонів містить метал, і якщо так, то чи пов’язане це збагачення металом зі способом їхнього полювання,
– розповідає Сем Кемпбелл, аспірант Національного музею природної історії.

Для полювання скорпіони використовують два основні інструменти – клішні та жало. Але різні види комбінують їх по-різному, і саме це впливає на їхню будову. Особливо добре це видно на клішнях. Метал зосереджується вздовж ріжучого краю рухомої частини – там, де відбувається захоплення та розрізання здобичі.

Неймовірні створіння / Фото unsplash

У деяких видів цей край містить тільки цинк, в інших – поєднання цинку і заліза, що ще більше підсилює функціональну зону.

Мікроскопічні методи, які ми використовували, дозволили нам ідентифікувати окремі перехідні метали з надзвичайно високою деталізацією, показуючи, як природа майстерно втілила ці метали в зброю скорпіона, – зазначає Едвард Віченці, співавтор дослідження.

Подібні метали вже знаходили у щелепах і жалах павуків, мурах, бджіл та ос, але їх зазвичай досліджували окремо, без порівняння. Тепер увага зміщується з простого факту наявності металу до його точного розташування.

Саме це допомагає зрозуміти, як еволюція "налаштовує" природні інструменти під конкретні задачі – від полювання до захисту і виживання.

Чим відрізняються отруйні тварини від тих, що вводять отруту?

Існують два типи токсичності – отруйні (ті, що шкодять при дотику чи вживанні) і ті, що вводять отруту через укус або жало, інформує Britannica. Коли йде мова про небезпечних змій їх часто називають отруйними. У побуті це звучить звично, але з погляду біології формулювання не зовсім точне.

Більшість небезпечних змій не просто містять токсини, а вводять їх у тіло жертви через укус. Саме тут і є різниця. Тварину називають отруйною, якщо вона небезпечна при дотику або вживанні в їжу. А якщо істота кусає, жалить чи проколює шкіру й так вводить токсини – її правильніше називати такою, що має отруйну зброю, або отруйною через укус чи жало. Тому справді отруйних змій дуже мало. Один із винятків – підв’язкова змія.

До отруйних при дотику або вживанні тварин належать багато земноводних – жаби, ропухи, саламандри. Вони можуть містити токсини у шкірі та тканинах. Натомість небезпечні павуки, як і більшість змій, зазвичай вводять отруту під час укусу. Деякі ящірки теж мають таку здатність. У гіла-монстра отрута відносно слабша, тоді як комодський варан під час укусу може передавати жертві складну суміш токсинів і бактерій. Є й інші тварини, які не мають іклів, але все одно вводять токсини. До них належать бджоли, оси та мурахи – вони використовують жало.

Один із найвідоміших отруйних ссавців – качкодзьоб. Самці мають шпору на внутрішньому боці задніх лап, пов’язану з отруйною залозою. Для дрібних тварин така отрута може бути смертельною, а людині спричиняє дуже сильний біль. Схожий принцип працює і в медуз, коралів та актиній. У них є спеціальні жалкі капсули з тонкими нитками, які можуть різко викидатися назовні, щоб захиститися або схопити здобич. Часто ці нитки містять токсини, тому контакт із такими істотами може бути небезпечним.

Цікаве про тварин

У найглибшому місці планети вирує активне життя. Щоправда, там воно має свої особливості, але акцент – на унікальності.

Тут виживають види, які пристосувалися до високого тиску та відсутності світла. А оскільки їжі на такій глибині небагато, то їм доводиться харчуватися усім, що падає на дно.