“Тут усі такі притрушені, як ми з тобою”. У прокат виходить українська стрічка про ПТСР, що єднає військових і цивільних

автор: Наталія Терамае
фото надані піар-службою фільму “Втомлені” та з відкритих джерел

“Втомлені”, що виходить на широкі екрани 7 травня, – режисерський дебют оператора Юрія Дуная, відомого за фільмом “Черкаси” (2023). У новій стрічці Юрій продовжує працювати з жанром воєнної драми, тепер уже як військовий. У центрі сюжету – військовослужбовці, чоловік і жінка, які зустрічаються в реабілітаційному центрі і намагаються жити життя.

“Це фільм про любов”, – пояснював режисер в інтерв’ю “Новинарні”.

“Це фільм про ПТСР”, – апелює Соломія Томащук, сценаристка і дружина Дуная.

“Новинарня” відвідала прем’єру в Києві і виявила, що обоє по-своєму праві, а “Втомлені” засвідчують хороший подружній тандем.

Більше реальності у кіно

На київську прем’єру продюсер фільму Пилип Іллєнко покликав національний кінобомонд і не тільки: у лобі кінотеатру можна було зустріти, зокрема, Олеся Саніна, Івана Яснія, Василя Шкляра, Олега “Фагота” Михайлюту.

Алік Шпилюк, співзасновник Української Кіноакадемії, та Юрій Іллєнко, продюсер “Втомлених”

Між цивільними вирізнялися люди в мілітарі: як підкреслює команда фільму, їм було важливо залучити військових. Серед таких – Олег Симороз, ветеран російсько-української війни, який має ампутацію ніг. Він зайняв місце біля стенду Protez Foundation, організації, що займається протезуванням і реабілітацією.

У фільмі Олег Симороз зіграв фактично себе

Питаю, як потрапив у “Втомлені”.

“У мене вже був досвід в кіно, я грав у серіалі “Повернення”. І на мене вийшов Юрій Дунай. У нього я граю друга головного героя. У мене буквально епізодів п’ять. Але я погодився, бо гарний акторський склад: Дмитро Сова, Ірма Вітовська. З приводу історії вагався, бо трошки, як на мене, така депресивна… занадто жорстка, можливо. Потім зрозумів, що цим фільмом ми несемо важливий контекст – що не тільки гумором треба говорити із суспільством, типу поранені військові такі веселі хлопці, які сміються над своїми протезами.

Треба суспільству показувати більше реальності”,

– Симороз говорить чітко й зібрано, наче оратор на мітингу.

Він сміється й дуже відкритий. Показує татуювання, яке називає “Дорога додому” – це дорога на його рідну Троєщину. Цілком логічно, адже Олег – відомий правозахисник та борець із незаконними забудовами в столиці. Каже, що його улюблені воєнні фільми – “Нескорений” про Романа Шухевича і “Залізна сотня”: 

“Я багато надихався і цими фільмами, й історією Романа Шухевича. Для мене, як для українського добровольця, це дуже теплий момент. Це наше українське кіно 2000-х років, малобюджетне, але з дуже класними акторами. Я радий, коли екранізують нашу боротьбу, біографію наших українських героїв. Сподіваюсь, що за повномасштабну війну ми попрацюємо над картинами, які будуть взірцями, і їх згадуватимуть за 30 років”.

Олег запрошує мене в гості в Protez Foundation, де з літа 2025 року займається розвитком і реформуванням.

Читайте інтерв’ю та дивіться відео “Новинарні“:
“Втратити свою державу я боявся більше, ніж умерти”. Як зберегти сенс життя після ампутації: історія ветерана і правозахисника Олега Симороза    

Актори Дмитро Сова та Валерія Ходос на київській прем’єрі

Відійти від шаблону “важкий”

Хоч Симороз зауважує, що, можливо, у “Втомлених” не так і багато гумору, але як на таку тему, дозування підколювань, ненормативних словечок, що пом’якшують тональність, і чорногуморних жартів – у межах норми. Наприклад, фраза героя Симороза, винесена в заголовок: “А я тобі казав, шо не можна влюбляться. Тут усі такі притрушені, як ми з тобою”.

Чи реакція психолога на сповідь пацієнта про кохання: “Кохання-хуяння”.

Звісно, треба дивитися в контексті і зважати на інтонації, у тексті цього не передаси. Але видно, що автори старалися, щоб фільм не сприймався за шаблоном “важкий”. Їхні герої говорять, як ми у житті, використовуючи лексику як коди чи захист. 

Ця історія, закоханих на реабілітації, прийшла до сценаристки Соломії Томащук ще у 2019 році, коли вона підслухала у маршрутці розмову між військовими. Так народилася її короткометражна робота “Поламані” (2021). А тепер – “Втомлені”.

Соломія Томащук, авторка сценарію, та Юрій Дунай, режисер фільму

“Для мене це була важлива тема, яку мені треба було розказати. Тому що ми чомусь обходимо її, хоча бачимо в повсякденному житті, – ділиться Соломія. – Я просто впевнена, що кожен з нас, який пережив цю саму війну, так чи інакше має посттравматичний синдром. Я знаю, що це таке. І якщо говорити про військових, то треба кричати про це. І треба, щоб цивільні розуміли, з чим вони стикаються і на що потрібно звертати увагу”.

Ця тема їй близька ще й тому, що її двоюрідний брат, Тарас Мирка, зник безвісти у 2025 році, й родина досі не знає, чи живий він.

“Працюючи над сценарієм, я консультувалася з психологами – військовими, гештальт-терапевтами. Ви можете у фільмі побачити холотропне дихання – це авторський метод, який використовують для людей з посттравматичним синдромом. Плюс у мене є знайомі ветерани, наприклад, Діма Сова, дуже близький друг”.

Актори-військові

Молодший лейтенант Дмитро Сова – зірка картини, яким пишається команда. Він той актор, що має бойовий досвід. Й питання етики в професії тут відпадає. Герой Дмитра – центральний у фільмі: Андрій, тату-майстер, з ампутацією правої руки й пораненим оком. Він важко переживає свою травму й у якийсь момент хапається за можливість нормального життя. Цією можливістю він обирає Любу (Валерія Ходос), військовослужбовцю на реабілітації, яка пережила страшний опік. 

Головний герой фільму – Андрій (Дмитро Сова), тату-майстер, з ампутацією правої руки й пораненим оком

На показі Сова у цивільному: 

“Я мобілізувався у 2023 році. Спочатку мене не брали, тому що не треба було акторів у армії, а потім прийшла повістка. Але я знав уже, куди піду. Бо до цього волонтерив, підтримував декілька підрозділів. Я був у Повітряних силах, потім – у 1-й танковій (1-ша окрема танкова Сіверська бригада – “Н”). Був на Сумському напрямку. А потім потрапив в рекрутинг”.

Читайте також:
“Ти розумієш, що цей рюкзак – це все, що поїде замість тебе до рідних”. Актор Володимир Кравчук – про те, як потрапив на війну, чорний гумор і колег по театру, які стають “рексами”

Зараз актор служить разом із Дунаєм – у 1-му центрі рекрутингу Сухопутних військ, начальник креативного відділу:

“Коли його заснували, мене долучили як спеціаліста, як актора. Мої обов’язки – ми створюємо відеоконтент різного характеру. Це інформаційно-розважальні, мотиваційні відео, до якихось свят або річниць. Було створено багато проєктів для YouTube-каналу, соцмереж Facebook, Instagram. Щоб ті, хто хоче долучитися, хто сумнівається, хто взагалі не думає про це, – щоб вони глянули і побачили, що є інша сторона, на яку варто звернути увагу”.

Актору вдалося переконливо передати закритого, невпевненого внаслідок травми чоловіка, який на емоційних гойдалках швидко переходить від фрустрації до захоплення. Маючи за плечима бойовий досвід, Сова по-філософськи ставиться до київського свята життя:

“Я пройшов певну акліматизацію і вважаю, що нам треба вчитися і відпочивати, і знаходити час на життя та на те, щоб допомагати армії”.

Ще один актор-військовослужбовець у фільмі – Сергій Лузановський. Роль у картині “Із зав’язаними очима” (2020) принесла йому номінацію на “Золоту дзиґу”. Зараз він – солдат 112-ї бригади ТрО, куди зайшов ще у 2022 році:

“Я кулеметник мобільних вогневих груп, ми їздимо в Київську, Чернігівську області, [працюємо] по шахедах”.

Сергій Лузановський

Каже, що підвищення в армії його не цікавлять, а от за акторством скучає, намагається брати участь у кастингах і виїздити на зйомки, коли виходить:

“Звісно, хотілося б більше. Але я знаю своїх колег, які безвилазно воюють і взагалі не мають можливості зніматися. Є питання щодо того, коли військових грають люди, які взагалі не дотичні до війська. Хоч я нікого намагаюсь не судити”.

Нікого не судять і у фільмі “Втомлені”. Прогалини у системі охорони здоров’я тут показано через неемпатичну лікарку (грає Олена Узлюк), самотність ветеранів – через величезні пусті простори радянського санаторію, нерозуміння психолога-цивільного – через стандартні робочі питання.

Олена Узлюк у ролі лікарки

У результаті ветеран має бути “сам собі лікарем”. Якщо ж не виходить – смерть або суїцид. Як підсумував режисер: “На жаль, у нас немає в державі політики підтримки, інформування цивільних про те, що до травмованих військових потрібно ставитися дуже обережно, що ця обережність необхідна для того, щоб вони могли реабілітуватися. Що без підтримки оточуючих, без розуміння, без небайдужого ставлення їхня реабілітація і повернення просто неможливі”.

Ірма Вітовська у ролі подруги головної героїні

Читайте також:
“Не обов’язково чекати, тікати, боятися”. Кінорежисер і військовослужбовець Юрій Дунай – про рекрутинг замість ТЦК, фільм “Втомлені” і повернення з війни

“Новинарня” – інформаційний партнер фільму “Втомлені”.

<p>The post “Тут усі такі притрушені, як ми з тобою”. У прокат виходить українська стрічка про ПТСР, що єднає військових і цивільних first appeared on Новинарня.</p>