Трамп погрожує вийти з НАТО: хто тепер захистить Європу від Росії і чи є якийсь "план Б"

• Дональд Трамп погрожує вивести США з НАТО, підриваючи єдність Альянсу та послаблюючи обороноздатність Європи.
• Європа готується до оборонної автономії, зважаючи на можливе відмежування США, проте стикається з викликами в реалізації цього плану, що надає Росії можливість для агресії.

Риторика Дональда Трампа щодо НАТО, яка раніше виглядала певною спробою американського президента посилити Альянс через відкритий тиск на союзників, сьогодні увійшла в нову фазу. Наразі Трамп цілеспрямовано підриває єдність всередині НАТО, відкрито заявляючи про можливий вихід Сполучених Штатів з НАТО.

24 Канал проаналізував кризу у відносинах США з союзниками, її причини та наслідки, а також те, як погрози Трампа вивести США з НАТО впливають на рішучість Кремля розпочати відкриту війну проти Європи.

Дональд Трамп послаблює НАТО: чому США критикують союзників та як це впливає на оборону Європи?

Тригером для кризи стала війна США та Ізраїлю проти Ірану. Білий дім відкрито звинуватив європейських союзників у "недостатній підтримці", а сам Трамп назвав НАТО "розчаруванням" та "паперовим тигром", фактично поставивши під сумнів готовність США виконувати союзницькі зобов'язання перед Європою.

Втім, із суто формальної точки зору сценарій виходу США з НАТО виглядає малореалістичним. Законодавство Сполучених Штатів обмежує президента у самостійному рішенні про виведення США з Альянсу без схвалення Конгресу. Натомість це не означає, що НАТО захищене від інших деструктивних дій з боку Вашингтона.

Адміністрація президента Трампа досі має можливості "паралізувати" Альянс через менш відкриті, але не менш відчутні кроки. Зокрема, через блокування ключових рішень, скорочення фінансування чи участі США у справах НАТО або ж через відкликання американських офіцерів зі структур всередині Альянсу.

Військові США прибувають до Німеччини в рамках підсилення сил НАТО у 2022 році / Фото зі сайту Нацгвардії США

Власне, перші сигнали щодо такого підходу американців вже поступово стають реальністю. За даними Reuters, Білий Дім розглядає можливість скорочення американського військового контингенту в Європі, який нині налічує близько 80 тисяч військових та є суттєвим стримувальним фактором від зовнішньої агресії з боку Росії.

Такий крок фактично лишає беззахисним східний фланг НАТО, де прикордонні до Росії країни критично розраховують на так звану "американську парасольку", а також на принципи колективної оборони, закладені в саму суть Північноатлантичного альянсу. Варто також очікувати, що у випадку відсутності залученості Штатів в оборону тих же країн Балтії захищати східний фланг відмовляться і низка західноєвропейських країн.

Водночас Білий дім уже офіційно говорить про "перегляд ролі США в НАТО" після війни з Іраном, яку в адміністрації Трампа називають своєрідним тестом для союзників – тестом, який вони, за оцінкою Вашингтона, провалили. Дональд Трамп та його апарат ніби навмисно підміняють фундамент, на якому тримається НАТО, адже замість принципу колективної оборони союзникам пропонується "принцип лояльності" до американських військових кампаній за кордоном.

Дональд Трамп спілкується з Марком Рютте в Овальному кабінеті / Фото Білий Дім

Одразу після розпалу цієї кризи виправити ситуацію спробував генеральний секретар НАТО Марк Рютте, відомий своїми позитивними відносинами із самим Трампом та унікальною здібністю до переконання дратівливого американського президента. Рютте наголосив, що попри всі витоки у ЗМІ про нібито "жорстку розмову" з Трампом на підвищених тонах, йому таки вдалося переконати президента США відмовитися від радикальних рішень, а самому Трампу нібито було корисно під час цього діалогу трохи "випустити пар".

Та попри всі зусилля Рютте, Трамп продовжує відкрито критикувати союзників та докоряти їм за відсутність підтримки. Зрештою, це створює небезпечний момент в історії Альянсу, коли формально НАТО продовжуватиме існувати, однак зазнає настільки глибокого внутрішнього послаблення, що зрештою поступово втрачає свою ключову функцію – гарантію безпеки, якої так гостро потребує Європа.

Європейці вже не сподіваються на США: як Європа готується до оборонної автономії та яка роль України?

Поки у Вашингтоні продовжують риторично атакувати союзників, європейські столиці поступово готуються до гіршого сценарію. Обговорення внутрішньої кризи всередині НАТО дедалі більше схиляються до обговорення альтернативного формату колективної оборони за відсутності США, такого собі суто "європейського НАТО".

За повідомленням The Wall Street Journal, у ЄС активно розробляється сценарій "плану Б" зі створення оборонної архітектури, здатної функціонувати навіть у разі фактичного відмежування США від Альянсу. Поки що не йде мова про фактичний "демонтаж" НАТО, однак планується змінити ключові елементи Альянсу, зокрема логістику та управління військами – функції, які сьогодні забезпечують переважно Штати.

Військові навчання сил НАТО / Фото Getty Images

Кілька років тому така ідея виглядала б політично самогубною, особливо для Німеччини, яка тривалий час віддавала свою безпеку на аутсорс американцям, скеровуючи бюджети на соціальні витрати та зелений перехід. Сьогодні ж Берлін стоїть в авангарді посилення оборонної автономії Європи, частково визнаючи той факт, що американська "парасолька" більше не є стійким гарантом безпеки, саме через мінливість політики Сполучених Штатів.

Втім, політичні декларації – це одне, а реальні можливості – зовсім інше. Попри "нове дихання" європейської військової промисловості, що настало разом з початком повномасштабного вторгнення Росії проти України, між намірами та спроможностями європейців досі лишається велика прірва.

Як зазначають аналітики, НАТО без США втрачає ключові елементи своєї військової сили. США забезпечують союзникам левову частину логістики та розвідки, а ядерний арсенал в Європі мають лише Франція та Британія, що навіть сумарно не дозволить перекрити кількість аналогічної зброї у потенційного противника в особі Росії. Водночас навіть сукупна кількість європейських армій досі не здатна компенсувати відсутність американського контингенту на континенті.

Україна та Німеччина уклали 10 угод в різних сферах, в тому числі – оборонній / Фото Офісу Президента

Втім, своєю чергою, Україна в цьому процесі отримує нове стратегічне значення. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте прямо закликає союзників "не втрачати з поля зору" підтримку Києва, навіть на тлі напруження з Вашингтоном. Фактично йдеться про визнання того, що Україна вже стала частиною європейської системи безпеки – незалежно від формального членства в Альянсі.

Однак тут виникає цікавий парадокс, адже чим більше Європа готується до сценарію оборони без США, тим очевидніше стає, наскільки вона до нього не готова. Війна в Україні показала, що навіть базові речі, такі як виробництво боєприпасів чи оперативне перекидання військ, залишаються слабкими місцями Альянсу. Водночас спільні з ЗСУ навчання продемонстрували також глибокі прогалини у готовності європейців до нового формату війни.

У підсумку ЄС опинився у патовій ситуації, коли з одного боку, європейці змушені готуватися до автономії в обороні, з іншого – ця автономія вимагає років і ресурсів, яких може не вистачити у випадку швидкої ескалації з боку Росії. І саме цей проміжок невизначеності – між старою системою безпеки, що поступово руйнується, і новою, яка ще не встигла сформуватися – стає головним ризиком для Європи та водночас вікном можливостей для Кремля.

Росія отримує нове вікно можливостей: як Трамп підіграє Кремлю, послаблюючи НАТО?

Поки США сваряться з союзниками, а Європа в швидкому темпі шукає нову модель для забезпечення своєї безпеки, Росія робить те, що вміє найкраще – готується до нового витку агресії. Причому мова не лише про риторику, яка традиційно в Кремлі фокусується на запереченні своїх потенційних агресивних намірів, а й про цілком конкретні військові кроки.

Москва вже розпочала масштабну перебудову військової інфраструктури поблизу своїх західних кордонів. Йдеться про відновлення Ленінградського військового округу, яке почалося ще у 2024-му та лише набирає темпів. Водночас Росія постійно підсилює свої військові угруповання неподалік від держав НАТО, зокрема Фінляндії та країн Балтії. Цей крок росіяни пов'язують із розширенням Альянсу, але водночас він сигналізує про підготовку до розширення конфлікту.

Росія продовжує розбудову військової інфрструктури поблизу кордонів Фінляндії / інфографіка ISW

Аналітики фіксують не лише перегрупування сил, а й системну зміну підходу. Росія поступово адаптує свою армію до протистояння з НАТО, і попри війну в Україні, де росіянам відчутно бракує ресурсів та передусім – людей, Кремль продовжує створювати нові з'єднання, формувати мобілізаційні резерви і публічно зміщувати фокус із війни проти України на потенційну агресію проти Європи.

Росіяни прямо брешуть про використання Україною повітряного простору Європи для прольоту безпілотників, що уражають цілі на території Росії. Водночас, російське міноборони публікує список виробництв на території Європи, Ізраїлю та Туреччини, де нібито розробляються компоненти для української зброї – відкрито називаючи це "легітимними цілями" для російських ударів.

Усе це виглядає як підготовка інформаційного виправдання для потенційної агресії, але водночас – як спроба залякати Європу напередодні ухваленні великого кредиту на 90 мільярдів євро для підтримки України, рішення, яке суттєво наблизилось до ухвалення на фоні програшу російського союзника Віктора Орбана на виборах в Угорщини.

В цьому контексті навіть відключення інтернету в Москві чи заборона соціальних мереж на території РФ може свідчити про підготовку до нової хвилі мобілізації, а самі заборони розглядаються Кремлем як спроба обмежити протестні настрої чи взяти їх під контроль напередодні прийняття непопулярних рішень.

На цьому тлі політична криза всередині НАТО стає для Кремля приємним бонусом. Москва вже активно тестує рішучість Альянсу, використовуючи гібридні інструменти – від періодичного порушення повітряного простору європейських держав своїми безпілотниками, до провокацій на морі та інормаційного тиску. Мета росіян цілком очевидна – вони прагнуть перевірити, чи здатне НАТО діяти як єдине ціле в умовах, коли його ключовий гравець в особі Сполучених Штатів – все більше віддаляється від своїх союзників.

Швеція стурбована намірами РФ окупувати острови поблизу країни з метою протестувати відповідь НАТО / Фото Getty Images

Втім, ключова небезпека полягає навіть не в тому, що Кремль прямо готується до повномасштабної війни з НАТО. Як зауважує видання The Economist, одна з головних історичних закономірностей великих воєн полягає в тому, що вони часто починаються не як запланований глобальний конфлікт, а як ланцюжок помилок, неправильних оцінок, рішень та ескалацій, які зрештою виходять з-під контролю.

У нинішніх умовах це створює особливо небезпечну динаміку, коли Росія може тестувати НАТО через обмежені провокації, розраховуючи, що Альянс або не відповість, або відповість нерішуче. Однак кожен подібний інцидент підвищує ризики критичної помилки.

У результаті виникає ситуація, коли навіть якщо жодна зі сторін не прагне прямої війни, сама логіка постійної перевірки дозволеного робить її все більш ймовірною. І чим довше триває період нестабільності всередині Альянсу, чим довше Росія намагатиметься "тестувати" НАТО, тим вищий ризик того, що один з таких інцидентів стане точкою неповернення.