Теракт, який змінив все: що ще у 2013 році переконало Путіна, що він безкарний

Можливо, це надто жахлива правда, щоб її прийняти, але причетність ФСБ до терористичної атаки під час Бостонського марафону дуже ймовірна. Невідповідності та неточності у звітах Кремля про співпрацю з владою США викликали підозри. Потім, коли США спробували глибше зануритися в інтригу, їхні агенти потрапили в незручну пастку.

Можливо, це надто жахлива правда, щоб її прийняти, але причетність ФСБ до терористичної атаки під час Бостонського марафону дуже ймовірна. Невідповідності та неточності у звітах Кремля про співпрацю з владою США викликали підозри. Потім, коли США спробували глибше зануритися в інтригу, їхні агенти потрапили в незручну пастку.

Колонка написана у співавторстві з Антоном Єрьоміним – засновником і лідером громадської позапартійної спільноти у Вашингтоні, яка зосереджується на правах людини, верховенстві права та демократичному майбутньому Росії.

15 квітня 2013 року на фініші Бостонського марафону загинули троє людей. Ще 264 зазнали поранення. Про це Андрій Піонтковський пише у колонці для Kyiv Post.

Читайте також Коли агенти ЦРУ починають говорити – слухайте уважно

Історія, яку Путін досі розповідає Заходу

Теракт скоїли два брати Тамерлан і Джохар Царнаєви, чеченські біженці, які проживають у США з 2002 року. Тамерлан загинув на місці, а Джохар зараз перебуває в камері смертників, очікуючи страти. Вашингтон назвав це черговим випадком ісламістської радикалізації. Звичайна історія після 11 вересня: ісламісти, самотні вовки, самотні люди, більше нічого не видно.

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

За 14 років до того, у вересні 1999 року, вночі були підірвані багатоквартирні будинки в Москві, Буйнакську та Волгодонську. Майже 300 мирних жителів загинули уві сні. Вибухи стали приводом для другої чеченської війни та привели до посади президента Росії маловідомого підполковника КДБ. Хто здійснив напади, офіційно так і не встановили. Тих, хто намагався це з'ясувати, журналістку Анну Політковську та колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, вбили.

Те, що Путін представив світові у 1999 році, було зловісною експлуатацією феномену ісламістського тероризму: скоїти жахливий злочин, визначити відповідальними "ісламістських терористів", а потім продати "безпеку" будь-кому, хто достатньо наляканий, щоб її купити. Це так добре спрацювало на російському народі, що він продає це їм досі.

Бостон відповідав цій схемі з незручною точністю. Однак цього разу цільовим ринком Путіна для його "безпеки", можливо, був увесь західний світ.

Ось факти з публічних записів. У 2011 році ФСБ Росії надіслала два окремі попередження ФБР та ЦРУ, позначивши Тамерлана Царнаєва як потенційного екстреміста з підозрою у зв'язках з ісламістськими бойовиками. ФБР провело розслідування, не знайшло нічого, що могло б призвести до вжиття заходів, і закрило справу після того, як Москва відхилила подальші запити на додаткову інформацію. ЦРУ відреагувало так само.

Ось уже 13 років поспіль, починаючи з 15 квітня 2013 року, Путін розповідає західній аудиторії одну й ту саму добре відрепетировану історію на кожному інтерв'ю та в кожному клубі "Валдай", який він відвідує:

"У 2011 році ми попереджали наших американських партнерів про ісламістські зв'язки Тамерлана Царнаєва, який проживав у США. Наші колеги не сприйняли нашу інформацію серйозно і навіть радили нам не втручатися в їхні справи. Тож я доручив голові ФСБ Олександру Бортнікову більше не порушувати це питання перед американцями. Через кілька місяців брати Царнаєви здійснили теракт на Бостонському марафоні. Бачите, вони не готові співпрацювати з нами в боротьбі з міжнародним тероризмом, навіть коли на кону стоїть їхня власна безпека".

У цій історії Путін зручно пропускає найдраматичніший розділ в історії життя та смерті Тамерлана Царнаєва.

Царнаєви здійснили теракт на Бостонському марафоні не "через кілька місяців" після попередження Москви, як любить натякати Путін, а більш ніж через рік, у квітні 2013 року.

А в 2012 році сталося щось надзвичайне.

Як небезпечний ісламіст зміг вільно пересуватися Росією

На той момент, після двох допитів у 2011 році, Тамерлан мав усі підстави вважати, що російські служби безпеки розглядають його як потенційного ісламістського бойовика. Він також знав, що зазвичай відбувається в Росії з людьми цієї категорії, часто без суду. Проте в січні 2012 року він все ж таки поїхав до Росії. Не якимось таємним обхідним шляхом, а абсолютно легально та відкрито. Коли він прилетів в аеропорт Шереметьєво, його ім'я було в усіх базах даних. Людина в його становищі не робить такого, якщо не впевнена, що в Росії вона буде в безпеці.

Є лише один сценарій, за якого Тамерлан міг бути настільки впевненим: агент ФСБ Царнаєв летів до своїх кураторів.

І вони справді дуже ретельно з ним розбиралися. Те, що він робив далі в Росії, відомо переважно з російських ЗМІ та джерел у сфері безпеки. Як детально описала "Нова газета" у розслідуванні Ірини Гордієнко, співробітники Дагестанського центру боротьби з екстремізмом неодноразово реєстрували зустріч Царнаєва з двома підозрюваними членами ісламістського підпілля – Махмудом Нідалем та Вільямом Плотніковим.

Кадр з відеозапису з камер спостереження, на якому зображено двох головних підозрюваних у вибуху на Бостонському марафоні – Тамерлан та Джохар Царнаєви / Фото Wikicommons

Обидва ці контакти були ліквідовані російськими силами безпеки: один 19 травня, а інший 14 липня. Після другого вбивства Тамерлан зник. Місцеві правоохоронці припустили, що він пішов у ліс, щоб приєднатися до бойовиків.

Насправді ж Тамерлан знову з'явився в Москві. Звідти цей нібито небезпечний ісламістський терорист, чиї "злочинні наміри", за словами самого Кремля, були предметом двох офіційних попереджень ФСБ американцям, знову відкрито пройшов через аеропорт Шереметьєво та 17 липня вилетів назад до США, наближаючись до виконання своєї місії та смерті.

Коли делегація Конгресу США прибула до Москви після вибуху, щоб з'ясувати зі своїми російськими колегами очевидні невідповідності у справі Царнаєва, їх різко відправили геть. Росіяни заявили членам делегації, що взагалі не мають жодної інформації про присутність Царнаєва на території їхньої країни у 2012 році, що категорично суперечить документально підтвердженому стеженню їхнього власного регіонального відділення.

Цікаво Мрія Путіна зруйнована: як Україна створила "дорогу смерті" у Криму та що тепер чекає на росіян

Один з американських дипломатів, що супроводжував делегацію, Раян Крістофер Фогл, потім став мішенню для інсценованої операції ФСБ: російські офіцери заманили його обіцянками "секретної інформації" про Царнаєва та заарештували перед телекамерами. Послу Майклу Макфолу довелося особисто з'явитися, щоб забрати свого дипломата з-під варти ФСБ, а відеозапис транслювали в прайм-тайм російських новин.

Після цього виступу видимі спроби США оскаржити версію Москви про Царнаєва стихли. Здавалося, що влада США почала усвідомлювати, що правда, якої вони вимагали, може виявитися для них надто жахливою, щоб її прийняти.

Як Путін відчув слабкість Заходу

Кремль відчув їхню слабкість і нав'язав американському суспільству свій стандартний наратив: "Співпрацюйте з нами, або вас продовжуватимуть підривати".

Протягом кількох днів після теракту на Бостонському марафоні з надзвичайною швидкістю сформувалася суспільна думка. Велика група впливових американських "корисних ідіотів", вміло підготовлених та очолюваних кремлівським агентом Дмитром Саймсом, стверджувала, що "постійне цькування російських чиновників щодо недоліків у сфері прав людини та демократії матиме негативний вплив на готовність російського уряду співпрацювати у боротьбі з тероризмом".

Кульмінацією їхньої діяльності стало підписання Бараком Обамою у червні 2013 року спільної заяви з Путіним про те, що вибух у Бостоні "вкотре продемонстрував, що глобальна терористична загроза не слабшає, і вимагає нарощування наших спільних зусиль".

Це запевнило Кремль, що навіть після теракту в Бостоні Вашингтон готовий ставитися до Росії як до партнера з безпеки, а не як до джерела загрози.

Анексія Криму у 2014 році сталася не через Бостон. Але політичне середовище, яке Вашингтон і Москва створили після теракту, підказало Кремлю щось важливе: Захід все ще потребував Путіна більше, ніж боявся його. Наратив про "партнерство в боротьбі з тероризмом", що розквітнув у 2013 році, зробив незручні питання щодо Дагестану та Шереметьєво професійно небезпечними.

Саме в такому кліматі, частково сформованому постбостонським консенсусом, Кремль розрахував свої кроки на 2014 рік і виявив, що Захід не готовий відповісти. Нині цей прорахунок сплачується українською кров'ю.

Джохар Царнаєв / Фото Wikicommons

Сьогодні Джохар Царнаєв перебуває у камері смертників на федеральному рівні. Його страта позбавляє нас джерела інформації, яке за інших політичних умов могло б бути використане, щоб заповнити прогалини довкола шести місяців перебування його брата в Дагестані та його безперешкодного перетину аеропорту Шереметьєво.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua