Субваріант Омікрона "Цикада" в Україні: що це означає і як правильно реагувати

14:10 22.04.2026

Автор ОЛЬГА ГОЛУБОВСЬКА

Субваріант Омікрона "Цикада" в Україні: що це означає і як правильно реагувати 4 хв читати

Ольга Голубовська, лікар-інфекціоніст, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України

Коронавірус COVID-19 (SARS-CoV-2) не є однорідним — він має багато різних варіантів. І для нас стратегічно важливо не саме їх існування, а поява тих варіантів, які викликають занепокоєння (так звані variants of concern). Ми це вже проходили: британський варіант, варіант "Дельта".

Потім з’явився варіант Омікрон. І він радикально змінив ситуацію. Це відбулося у зв’язку з адаптацією як самого вірусу (мікроорганізму), так і організму людини (макроорганізму), а також через тиск уже зміненого імунного ландшафту на збудник. У результаті Омікрон втратив частину своєї агресивності: знизилася вірулентність (здатність викликати тяжке захворювання), патогенність (здатність спричиняти хворобу), і, відповідно, летальність — приблизно на 90%.

Але це не означає, що до коронавірусу можна ставитися легковажно.

На відміну від грипу, тяжкість перебігу в гострому періоді COVID-19 не корелює з тим, що відбувається з пацієнтом далі. Є поняття тривалого ковіду (long COVID) — стану, коли симптоми зберігаються місяцями після перенесеної інфекції. І це велика, недооцінена проблема. Таких пацієнтів багато, і вони реально страждають.

Окрема особливість варіанту Омікрон — він, умовно кажучи, працює як "лакмусовий папір". Тобто проявляє хронічну патологію, у тому числі приховану, про яку людина могла не знати.

Сам Омікрон має дуже багато субваріантів. І те, що зараз говорять про субваріант "Цикада", важливо правильно розуміти. Він не "з’явився" сьогодні — його просто виявили. Це різні речі. Це перший зафіксований випадок, але не перший у реальності. З великою ймовірністю він уже певний час циркулює в популяції — можливо, кілька тижнів.

Чим відрізняються ці субваріанти Омікрону? Перш за все — епідеміологією, тобто швидкістю поширення. І певними нюансами клінічної картини. Але принципово нічого нового для лікаря тут немає.

Чому саме цей субваріант привернув увагу? Тому що вперше з моменту появи Омікрону ми бачимо таку кількість мутацій у S-білку (спайковому білку вірусу, який відповідає за проникнення в клітину) — близько 80. Для порівняння: раніше це було 10–15.

Це багато. І це означає, що, найімовірніше, він буде швидше поширюватися в популяції. Відповідно, ми можемо очікувати певного зростання захворюваності. І це те, що потрібно розуміти. Але стратегічно нічого не змінюється. Це той самий Омікрон, а не новий варіант, який викликає занепокоєння.

Що змінюється на практиці? Підхід до пацієнта. Сьогодні принципово важливо — вчасно тестувати і вчасно лікувати. Тому що COVID-19 на цьому етапі добре піддається терапії. Але — тільки за однієї умови: якщо лікування розпочато в перші дні захворювання.

Можуть бути певні нюанси в клінічній картині, але стратегічно для лікаря нічого нового немає. Потрібно просто вчасно діагностувати і вчасно призначати терапію. Тоді і перебіг буде легшим, і наслідки — мінімальними.

Щодо вакцинації. Ми орієнтуємося на міжнародні рекомендації, зокрема Centers for Disease Control and Prevention. На сьогодні вони передбачають, що вакцинація насамперед рекомендована групам ризику. В інших випадках — це спільне рішення лікаря і пацієнта з урахуванням індивідуальних ризиків.

Якщо ризик високий — вакцинацію доцільно розглядати. Якщо ризик невисокий, а при цьому є ефективна специфічна терапія (тобто противірусні препарати, які впливають безпосередньо на збудник), підхід може бути іншим.

Хочу наголосити: у нас був і є перекос у бік імунопрофілактики. Вона важлива — безумовно. Але ми практично не говоримо про противірусну терапію, яка здатна не тільки зменшити тяжкість гострого процесу, а й попередити віддалені наслідки. Про це знають спеціалісти. Але про це повинні говорити і на рівні держави.

Тому що люди мають розуміти просту річ: незалежно від того, який новий варіант з’являється у світі, інфекційні захворювання в більшості випадків добре лікуються — якщо є ефективна терапія, яка впливає на збудник.

Так, на початку ці методи можуть не мати повної доказової бази — це об’єктивно, коли ми маємо справу з новим процесом. Але в клінічній практиці лікар бачить ефект одразу. Тому базові речі залишаються незмінними: вчасно тестуватися, вчасно звертатися до лікаря,
вчасно починати лікування. І не панікувати.

Є ще один важливий аспект, про який я постійно говорю. Сьогодні потрібно уважно ставитися до свого здоров’я в цілому. Обстежуватися і виявляти хронічну патологію. Тому що Омікрон, повторю, часто виступає як "лакмусовий папір" — проявляє навіть приховані проблеми. І це повинні розуміти і лікарі, і пацієнти.

Тому що в сучасній інфекційній патології важливий не тільки сам вірус. Важливий стан організму, в який він потрапляє.