Стародавнє масове поховання розкрило жахи пандемії чуми 1500 років тому

У стародавньому місті Джераш у Йорданії археологи та науковці виявили підтверджене масове поховання часів чуми Юстиніана, яке дає нове уявлення про масштаби однієї з перших пандемій в історії людства. Дослідники встановили, що сотні людей поховали там упродовж кількох днів приблизно 1500 років тому.

Про це повідомило видання Science Daily.

Йдеться про чуму Юстиніана — те, що вважають першим зафіксованим масштабним спалахом бубонної чуми в Середземномор’ї, який тривав від 541 до 750 року нашої ери. За даними дослідників, пандемія забрала мільйони життів по всій Візантійській імперії та суттєво вплинула на розвиток суспільства.

Дослідження очолив доцент Коледжу громадського здоров’я Університету Південної Флориди Рейс Х. Й. Цзян. За його словами, команда прагнула не лише виявити сам збудник хвороби, а й зрозуміти, ким були люди, які померли, як вони жили та як саме пандемія змінювала міське життя.

«Ми хотіли вийти за межі простого визначення патогену та зосередитися на людях, на яких він вплинув, ким вони були, як вони жили та який вигляд мала смерть від пандемії в реальному місті», — зазначив Цзян.

Нова наукова робота стала третьою в серії досліджень, присвячених чумі Юстиніана. Якщо попередні роботи були зосереджені переважно на бактерії Yersinia pestis, яка спричиняє чуму, то цього разу вчені вивчали соціальні та людські наслідки епідемії.

У центрі дослідження — масове поховання в Джераші. Вчені з’ясували, що велику кількість тіл швидко складали поверх уламків кераміки в покинутому громадському місці. Це свідчить про надзвичайну ситуацію, коли місто не могло ховати померлих у традиційний спосіб.

Науковці наголошують, що це поховання не схоже на звичайні кладовища, які формуються поступово роками. У цьому разі йдеться про окрему масову подію: сотні людей були поховані за лічені дні.

Історичні джерела давно описували поширення чуми у Візантійську епоху, однак більшість місць поховань, які пов’язували з пандемією, не мали достатніх доказів. Джераш став першим місцем, де масове поховання, пов’язане саме з чумою, підтвердили і археологічними знахідками, і генетичним тестуванням.

У дослідженні брали участь фахівці з геноміки, інфекційних захворювань, антропології, молекулярної медицини та історії. До роботи також долучилися археолог Карен Хендрікс із Сіднейського університету та лабораторія ДНК Флоридського Атлантичного університету.

Окрему увагу вчені приділили питанню мобільності населення. Історичні та генетичні дані свідчать, що люди в той час активно пересувалися між регіонами та змішувалися між громадами. Однак у звичайних похованнях це часто непомітно.

Місце поховання в Джераші показало, що під час кризи ці приховані зв’язки стають очевидними. За даними дослідників, поховані там люди, ймовірно, належали до мобільного населення, яке зазвичай було розсіяне по всьому регіону, але під час пандемії опинилося в одному місці.

Науковці вважають, що це відкриття допомагає краще зрозуміти не лише те, як поширювалися хвороби, а й те, як пандемії змінювали повсякденне життя, соціальні структури та виявляли найбільш уразливі групи населення.

За словами Цзяна, пандемії є не лише біологічними, а й соціальними подіями. Густонаселені міста, подорожі та зміни навколишнього середовища впливали на поширення хвороб тоді — і продовжують впливати зараз.

Нагадаємо, раніше вчені знайшли зв’язок між виверженням вулкана 1345 року та епідемією чуми. Зміна клімату змусила Європу імпортувати зерно з країн Причорномор’я, а з ним і збудників хвороби.

Читати публікацію повністю →