США не допускають Ізраїль до переговорів з Іраном, – NYT

Ще наприкінці лютого 2026 року США спільно з Ізраїлем розпочали воєнну операцію проти Ірану. Протистояння триває, проте американська сторона майже повністю виключила Ізраїль та прем'єр-міністра країни Беньяміна Нетаньягу з перемовного процесу.

Про таке інформує видання The New York Times 23 травня.

Дивіться також Чи справді Нетаньягу на боці Путіна: Зеленський дав відповідь

Чому США не допускають Ізраїлю до столу переговорів з Іраном?

Напередодні удару по Ірану 28 лютого прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу нібито був присутній у Ситуаційній кімнаті разом із президентом Дональдом Трампом і фактично відігравав активну роль у дискусії. За даними джерел, він висловлював впевненість, що спільна операція США та Ізраїлю може навіть призвести до падіння Ірану.

Однак уже через кілька тижнів після того, як ці прогнози не справдилися, ситуація, за словами ізраїльських посадовців, різко змінилася. Ізраїль, який раніше мав тісний доступ до обговорень, тепер відсторонений адміністрацією Трампа від переговорів між США та Іраном.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Джерела в ізраїльському Міністерстві оборони розповіли NYT, що ізраїльське керівництво майже повністю виключили з інформаційного обміну щодо цих контактів.

Позбавлені прямого доступу до переговорного процесу, ізраїльські посадовці змушені були отримувати інформацію про діалог Вашингтона і Тегерана через регіональні контакти та власні розвідувальні канали всередині Ірану.

Про що це свідчить?

Ця зміна статусу, за оцінками співрозмовників, може мати серйозні політичні наслідки для Ізраїлю, зокрема для прем'єр-міністра, який розраховував на імідж ключового партнера Трампа і використовував це у внутрішній політиці, демонструючи свою близькість до американського президента.

У матеріалі зазначається, що Нетаньягу довго позиціонував себе як особисто наближеного до Трампа лідера, здатного впливати на рішення США. Під час війни він навіть заявляв, що регулярно спілкується з президентом і спільно з ним обговорює стратегічні кроки.

Спочатку ізраїльське керівництво розраховувало, що військова кампанія проти Ірану може досягти масштабних цілей – від знищення ядерної програми до потенційної зміни режиму в Тегерані. Проте в адміністрації Трампа ідею зміни режиму сприймали скептично, а після загострення ситуації, зокрема через блокування Ормузької протоки та зростання цін на нафту, Білий дім почав тиснути на припинення бойових дій.

У підсумку Іран, попри удари, не знищений як політична система і, за оцінками аналітиків, навіть отримав вигоду від самого факту виживання. Натомість Ізраїль не досяг заявлених стратегічних цілей – ані повного знищення ядерної програми, ані ліквідації ракетного потенціалу Ірану.

Разом з тим, потенційні нові домовленості між США та Іраном можуть передбачати тимчасові обмеження ядерної діяльності Тегерана, але без повного демонтажу програми.

А питання іранських ракетних програм можуть взагалі не включити до можливих домовленостей, що ще більше посилює занепокоєння ізраїльської сторони. Так, Ізраїль фактично втратив рівноправний статус у відносинах із США в межах цієї кампанії й дедалі більше залежить від рішень Вашингтона.

Один із ізраїльських посадовців навіть описав це як перехід від партнерства до ролі виконавця американських рішень. Під час операцій США та Ізраїль досягали високого рівня координації. Зокрема, йдеться про обмін офіцерами та спільне планування ударів.

Проте з часом Вашингтон почав дистанціюватися від окремих ізраїльських дій, зокрема ударів по енергетичній інфраструктурі Ірану, які викликали міжнародні ризики.

Загрози приходять і загрози зникають, але коли ми стаємо регіональною державою, а в певних галузях – світовою державою, ми маємо силу відштовхнути від себе небезпеки та забезпечити своє майбутнє. Пан Нетаньягу стверджував, що Ізраїлю таку нову силу в очах його супротивників дав його союз із паном Трампом – "союз, який не має аналогів",
– йдеться в матеріалі NYT.

Натомість же Нетаньягу довелося коригувати свою публічну позицію та пояснювати ізраїльському суспільству, що результати кампанії значною мірою залежать від рішень США, а не лише від дій Ізраїлю.