Справа золотої кулі: таємницю невідомого об'єкта, який знайшли на дні океану, нарешті розкрили

• У 2023 році на глибині понад три кілометри біля берегів Аляски знайшли загадкову золотисту півсферу, яка виявилася кутикулою глибоководної анемони Relicanthus daphneae.
• Ця кутикула не лише є рідкісним органічним реліктом, але й слугує "гарячою точкою" для мікробної активності, що підкреслює її значення в екосистемі океану.

У 2023 році під час експедиції біля берегів Аляски дослідники виявили на глибині понад три кілометри загадкову золотисту півсферу з отвором. Знахідка одразу породила безліч теорій, від яєць невідомих монстрів до залишків давніх цивілізацій, але істина виявилася набагато складнішою.

Що приховувала золота сфера?

Під час місії Seascape Alaska 5, яку проводило Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) на судні "Okeanos Explorer", дистанційно керований апарат "Deep Discoverer" зафіксував незвичайний об'єкт на глибині 3 250 метрів. Блискуча золотиста куля діаметром близько 10 сантиметрів була міцно прикріплена до скелі серед невеликих скляних губок. Науковці, які спостерігали за прямою трансляцією з дна океану, були спантеличені виглядом знахідки, пише ScienceAlert.

Дивіться також У Південній Америці розкопали невідомого динозавра, який поєднує в собі риси кількох видів

Один із дослідників навіть висловив побоювання, що ситуація нагадує початок фільму жахів, де з подібного об'єкта може хтось виповзти, якщо його зачепити. Помітний отвір на поверхні сфери лише підігрівав інтерес: фахівці припускали, що це може бути покинута оболонка яйця.

За допомогою роботизованого маніпулятора з функцією всмоктування зразок обережно підняли на поверхню для подальшого вивчення в лабораторії Смітсонівського національного музею природної історії. Хоча на борту судна початкові ідентифікації варіювалися від мікробної плівки до губки, детальний аналіз морфології та генетики показав зовсім інший результат.

Об'єкт не мав типових анатомічних ознак тварини, таких як рот чи м'язи, натомість він складався з волокнистого матеріалу з гладкою багатошаровою поверхнею. Мікроскопічне дослідження виявило наявність спіроцист – спеціальних клітин, що жалять і притаманні лише представникам класу Hexacorallia.

Таємнича золота субстанція: дивіться відео

Вирішальним етапом стало секвенування всього геному, оскільки поверхневі ДНК-тести не давали результатів через велику кількість мікроорганізмів, що оселилися на об'єкті. Дослідження підтвердило, що золота куля є органічним реліктом, а саме кутикулою глибоководної анемони Relicanthus daphneae, пише IFLScience.

Цей вид був уперше описаний у 2006 році і є одним із найбільших поліпів серед антозоїв: діаметр його тіла може сягати 0,3 метра, а тонкі щупальця виростають до 2 метрів завдовжки. Хоча Relicanthus daphneae поширені в океанах на глибинах від 1 667 до 3 948 метрів, знайти їхню кутикулу окремо від самої тварини – велика рідкість.

Relicanthus daphneae / Фото Hawaii Undersea Research Laboratory (HURL)

Relicanthus daphneae / Фото NOAA

Кутикула – це тонке захисне покриття, яке виділяють зовнішні тканини анемони. Вона складається переважно з хітину – міцного матеріалу, який також міститься в панцирах жуків і клітинних стінках грибів.

Учені вважають, що анемона могла залишити свою "золоту шкіру" під час пересування або внаслідок процесу розмноження. Деякі види анемон здатні до так званої педальної лацерації: вони залишають частину своєї підошви на субстраті, з якої згодом може вирости новий поліп.

Отримані знімки дна підтверджують цю теорію, демонструючи золотисті сліди, що тягнуться за живою твариною під час її руху скелястою поверхнею.

Крім біологічного походження самої сфери, вчені виявили, що вона є справжньою "гарячою точкою" мікробної активності в холодній безодні. Залишена тканина анемони стає домівкою для цілої спільноти бактерій та архей, які беруть участь у циклі азоту, розщеплюючи органічні білки, йдеться в дослідженні, нерецензована версія якого наразі опублікована на bioRxiv.

Таким чином, те, що спочатку здавалося загадковим артефактом, виявилося важливою ланкою в екосистемі глибоководного дна, перетворюючи мертву тканину на мікромасштабний біогеохімічний реактор.