Соняшник став збитковим. Хто платить за порятунок олійних заводів

Соняшник став збитковою сировиною для частини олійних заводів. Його насіння подорожчало настільки, що підприємствам вигідніше зупинити переробку або перейти на сою чи ріпак. "За такої ціни на соняшник маржі переробки немає", – каже партнер Sunstone Brokers Сергій Репецький. За його оцінкою, переробка тонни цього насіння може давати збиток 25 дол. Для заводів дешевше зупинитися, ніж працювати на такій сировині, бо витрати на зарплати персоналу та обслуговування виробництв приносять "лише" 10 дол. збитку від кожної непереробленої тонни насіння. Через це переробні підприємства дивляться на інші культури, які можуть дати заводам те, чого не дає головна українська олійна культура: можливість працювати з прибутком. Дві такі культури – сою і ріпак – держава обклала 10-відсотковим експортним митом. Офіційно – щоб підтримати переробку, але яка вартість цієї підтримки? Що показують цифри У квітні 2025 року тонна насіння соняшнику коштувала 25 тис. грн, зараз через менший урожай – 34 тис. грн. Торік фермери зібрали 10,2 млн тонн соняшника – на 7% менше, ніж у 2024 році, і на 21% менше за середній показник за останні п'ять років. Водночас потужності олійних заводів не скоротилися. Вартість насіння соняшнику пішла вгору і зараз на 36% вища, ніж рік тому. Підняти ціну на соняшникову олію так само різко не виходить. На світовому ринку вона конкурує з іншими рослинними оліями, зокрема дешевшою пальмовою. "Наявність цих протилежно направлених факторів зменшує маржинальність виробництва соняшникової олії", – розповіла ЕП керівниця аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Світлана Литвин. Читайте також "Цей рік не олімпійський, а суперолімпійський". Найбільший картопляний фермер про дефіцит та зростання цін Через це заводи переходять на переробку іншої сировини. За словами Литвин, більшість олійних заводів переробляють сою та ріпак, які дешевші за соняшник. У квітні-травні закупівельні ціни тонни сої становили 22 тис. грн, ріпаку – 25 тис. грн. "Ціна на ріпакову олію на польському кордоні дозволяє переробнику працювати "в плюс", а маржинальність переробки сої через відносно дешеву сировину значно вища, ніж краш-маржа соняшнику", – каже Репецький. За даними "Укроліяпрому", у липні-грудні 2025 року переробка насіння ріпаку на олію зросла в 1,8 разу проти попереднього сезону. У вересні-грудні виробництво соєвої олії збільшилося на 22,4%, її експорт – на 23,3%. У сезоні 2025-2026 років галузь очікує на рекордну переробку ріпаку (1,7 млн тонн) і сої (3 млн тонн). Чи замінить соя соняшник Олійні заводи не зможуть повністю втекти від соняшнику до сої та ріпаку через менший масштаб вирощування цих культур порівняно із соняшником. У поточному сезоні Україна зібрала 3,3 млн тонн ріпаку, 5,5 млн тонн сої і 10,5 млн тонн соняшнику. Сукупні олійні виробничі потужності становлять 22 млн тонн на рік. "Замістити соняшник соєю чи ріпаком майже неможливо. Тим паче, що запаси сої та ріпаку вже незначні", – пояснює директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу Олександр Буюклі. Литвин додає, що йдеться про доповнення до виробництва соняшникової олії, а не про заміщення. Переробка сої та ріпаку підходить не кожному заводу. Частина підприємств може перейти на іншу культуру, частина – ні, тому експортне мито не рятує всю галузь від фінансових втрат від переробки дорогого соняшнику, але дає перевагу тим, хто налаштував обладнання, логістику та канали збуту на сою та ріпак. Хто платить за підтримку олійників Мито платить не фермер, але саме в нього воно найчастіше забирає гроші. Експортер, який купує сою чи ріпак на ринку, орієнтується на ціну в порту. Якщо на кордоні треба заплатити 10% мита, трейдер закладає його в закупівельну ціну, яку пропонує фермеру. За оцінкою Буюклі, у цьому сезоні фермер, який продавав на експорт сою, недоотримував 2 тис. грн за тонну, ріпаку – 2,5 тис. грн. Формально фермер може експортувати власну сою чи ріпак без мита, але для цього треба організувати експорт і підтвердити походження врожаю. Для великого виробника це можливо, а малому чи середньому простіше продати трейдеру чи заводу в Україні, оскільки часто він не має логістики та контактів. Читайте також Соєво-ріпакове мито: як бійка Гончаренка та Гетманцева не врятувала аграріїв від мільярдних збитків Для заводу ситуація інша, бо він купує сировину всередині країни і не платить експортне мито. Через це ринкова позиція трейдера в переговорах слабша, а переробник отримує нижчу ціну на вході. Різниця осідає в маржі заводу. "Звісно, виграли переробники. Маржинальність переробки сої та ріпаку суттєво зросла. Експортне мито додало маржу переробці", – констатує Буюклі. Аграрний комітет Американської торговельної палати в березні оцінював втрати виробників сої та ріпаку за пів року дії мита 200 млн дол. За цією оцінкою, держбюджет отримав 50 млн дол. Чиста валютна виручка країни від експорту олійних культур (соя, ріпак, соняшник) скоротилася майже на 1 млрд дол. Це стало фактором сівби. За словами Буюклі, мито стримало частину виробників від розширення площ ріпаку. Щодо сої ефект слабший. Цю культуру дешевше вирощувати, тому інтерес до неї зберігається навіть з дисконтом у ціні.