SLAPP-позови: як журналістів в Україні змушують мовчати через суди

Під час повномасштабної війни роль журналістики в Україні тільки зросла. Вона тримає фокус на проблемах, викриває зловживання, пояснює складні процеси та допомагає зберігати довіру до інституцій. Саме тому тиск на журналістів сьогодні б'є не лише по медіа, а й по довірі в суспільстві.

• SLAPP-позови в Україні використовуються як інструмент тиску на журналістів та медіа, виснажуючи їх ресурсами та змушуючи задуматися про ризики публікацій.
• В Україні планують запровадити анти-SLAPP законодавство, яке є частиною зобов'язань у межах євроінтеграції, з метою захисту свободи слова і протидії зловживанням судовими процесами.

Під час повномасштабної війни роль журналістики в Україні тільки зросла. Вона тримає фокус на проблемах, викриває зловживання, пояснює складні процеси та допомагає зберігати довіру до інституцій. Саме тому тиск на журналістів сьогодні б'є не лише по медіа, а й по довірі в суспільстві.

Однією з таких форм тиску стали SLAPP-позови – судові справи, які подаються проти журналістів і активістів через їхню участь у публічних темах. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Після виходу матеріалу: редакція ТСН повідомила про факти тиску та погроз

Йдеться про ситуації, коли до суду звертаються не стільки для захисту честі чи репутації, скільки для створення проблем журналісту або медіа. Сам судовий процес у таких випадках перетворюється на інструмент виснаження: це час, кошти, нерви і постійна невизначеність.

І навіть якщо справа не має перспективи, вона все одно виконує свою функцію – змушує задуматися, чи варто братися за наступне розслідування.

Справа Портнова: коли позов – це сигнал іншим мовчати

Те, як працюють SLAPP-позови в Україні, добре видно на прикладі судових позовів Андрія Портнова (першого заступника глави адміністрації президента Януковича) проти громадської організації "Рух ЧЕСНО".

Конфлікт виник через включення Портнова до Реєстру зрадників – відкритого проєкту ЧЕСНО, що використовується для оцінки дій публічних осіб, які підтримують проросійські наративи, співпрацювали або співпрацюють з ворогом.

Сам факт включення до реєстру став предметом судового спору. Позов був спрямований на те, щоб визнати інформацію недостовірною та змусити організацію її прибрати. Зрештою, під питанням опинилося право громадських організацій публічно оцінювати дії політичних діячів.

Портнов ще з часів Януковича мав вплив на судову систему і був пов'язаний з формуванням її правил. Він мав юридичну освіту, багаторічний досвід роботи у цій сфері та публічно відомі зв'язки із суддями, що додало ваги його діям у судових процесах. Показовим стало і місце розгляду справи – Печерський районний суд Києва, який неодноразово фігурував як суд, що оперативно ухвалював рішення на користь Портнова.

У цій ситуації судовий процес виходить за рамки звичайного спору про репутацію.

Для Руху ЧЕСНО це означає витрати часу і ресурсів на юридичний захист, замість основної роботи – аналітики та моніторингу політиків. Такий позов працює і без виграшу для позивача: тиск уже створено і сигнал для інших подано.

Це змінює підхід до роботи. Адже тепер, коли за публічну оцінку дій політичної фігури доводиться відповідати в суді, кожне рішення – публікувати чи ні – враховує не лише суспільний інтерес, а й юридичні ризики.

Критика, за яку ведуть до суду

Схожа логіка простежується і в судовому позові народного депутата від "Слуги народу" Олександра Горобця проти Ірини Федорів та "Української правди". Причиною став блог Федорів про Біличанський ліс – територію, яка роками залишається у центрі конфліктів навколо забудови, рішень місцевої влади та впливу політичних груп у Приірпінні. У тексті йшлося про роль конкретних посадовців у цих процесах, а також давалася різка публічна оцінка їхніх дій.

Ірина Федорів називала Олександра Горобця "мародером", і саме ця оцінка стала одним із ключових предметів судового розгляду. Позивач вимагав визнати інформацію недостовірною та такою, що порушує його честь і гідність, а також зобов'язати її спростувати. Окрім цього, депутат заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 гривень.

Справа швидко перейшла у складний судовий процес із залученням лінгвістичної експертизи, витратами на правничу допомогу та тривалим розглядом. Ірпінський міський суд першої інстанції став на бік позивача, визнавши частину висловлювань такими, що підлягають спростуванню.

Водночас Київський апеляційний суд скасував це рішення, дійшовши висновку, що йдеться про оціночні судження, які є частиною свободи слова, і окремо звернув увагу на те, що сам розмір заявленої моральної шкоди свідчить про її відсутність. Згодом Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, фактично поставивши крапку в цій справі.

Однак сам процес тривав понад рік і весь цей час залишався фактором тиску, вимагаючи ресурсів, уваги і постійного юридичного супроводу. Рішення суду водночас зафіксувало важливу позицію: факти і оціночні судження – різні речі, і різка критика у темах суспільного інтересу є допустимою.

Тиск на Олену Мудру

Журналістка-розслідувачка із Закарпаття Олена Мудра, яка працює з темами незаконної вирубки лісів і захисту Карпат, зіткнулася з іншим типом тиску. Після публікації матеріалів про будівництво вітрових електростанцій на полонині Руна проти неї почалася системна кампанія дискредитації.

Група компаній "Вітряні парки України" подала проти неї два судові позови про захист ділової репутації. Позови були подані до Виноградівського районного суду, а суми вимог становили по 50 тисяч гривень у кожній справі.

Паралельно з судовими процесами розгорнулася масована інформаційна атака. За словами самої журналістки, після публікацій проти неї почали системно виходити матеріали на анонімних сайтах, де її звинувачували у зв'язках із Росією, вигадували історії про доходи та дискредитували її родину. В окремих матеріалах стверджувалося, що її діяльність нібито "щедро фінансується російськими структурами" та фондами, пов'язаними з Віктором Медведчуком, а її метою є "гальмувати розвиток зеленої енергетики". Також їй приписували лобіювання інтересів російських енергетичних компаній – "Газпрому" та "Роснефті".

Олена Мудра пов'язує це безпосередньо зі своїми розслідуваннями щодо діяльності цієї компанії в Карпатах, зокрема будівництва без належних екологічних процедур. У відповідь вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про перешкоджання журналістській діяльності та порушення приватності.

У цій історії судові позови не були єдиним інструментом впливу. Вони йшли паралельно з інформаційним тиском і разом формували тривалу кампанію проти журналістки.

Для регіональних медіа це особливо чутливо: вони працюють у вужчому середовищі, мають менше ресурсів для захисту і частіше залишаються сам на сам із такими викликами.

Чому це стосується не лише журналістів

Боротьба з SLAPP сьогодні – це не про окремих журналістів. Це про те, чи зможе суспільство і далі контролювати владу і публічних діячів.

Щоб цьому протистояти, потрібні зміни на рівні системи. Чіткі механізми, які дозволять суду швидко відсіювати такі позови ще на початку, захищати відповідачів від фінансового тиску і не допускати використання судів як інструменту залякування. Не менш важливо, щоб журналісти, медіа та громадські організації не залишалися з цим сам на сам, а підтримували одне одного і публічно реагували на такі випадки.

Це питання вже вийшло на рівень державної політики. Депутати, експерти і громадські організації працюють над тим, щоб запровадити в Україні анти-SLAPP законодавство. Очікується, що відповідний законопроєкт можуть представити вже в травні.

І це не лише внутрішня ініціатива – це частина зобов'язань України в межах євроінтеграції.

Україна вже взяла на себе конкретні зобов'язання в цій сфері. До 2027 року вона має запровадити норми Європейського акту про свободу медіа (EMFA), а питання протидії SLAPP окремо закріплене в євроінтеграційній дорожній карті з верховенства права на 2026 рік. Це означає, що зміни до законодавства – не питання дискусії, а необхідний крок, який доведеться реалізувати вже в найближчому майбутньому.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua