Скорочення часу між пораненням і лікуванням: у ЗСУ назавжди відмовилися від "Форми 100"

• ЗСУ замінили "Форму 100" на електронну систему MedEvac.
• Система MedEvac забезпечує швидку передачу медичних даних відповідно до стандартів НАТО, скорочуючи час між пораненням і лікуванням.

Медична система для Збройних Сил України тепер стане електронною. Це дозволить пораненим воїнам отримувати необхідну допомогу на всіх етапах медичної евакуації.

Як цифровізували систему надання медичної допомоги військовим?

Цифрова система буде охоплювати допомогу пораненим військовим на всіх етапах медичної евакуації. Називається вона MedEvac. Про це пише Генеральний штаб ЗСУ.

Дивіться також Нові виплати для військових: кому та за що додадуть гроші

Тепер для військового не потрібно оформлювати первинну медичну картку пораненого військовослужбовця, яка мала назву "Форма 100". У ній під час надання допомоги записувалися обставини травми, час накладання турнікета та надану допомогу

Дані будуть міститися в електронній первинній медичній картці. Створити її можна в застосунку MedEvac.

Інформація передаватиметься з перших хвилин поранення й описуватиме шлях від поля бою до шпиталю відповідно до стандартів НАТО.

Як коментують у Командуванні Медичних сил, лікарі зможуть оперативно фіксувати дані про стан, а інформація записується безперервно. Важливо, що в умовах боїв важливою залишається швидкість надання допомоги. Від цього залежить порятунок кожного пораненого захисника.

Це дає змогу медичним закладам заздалегідь готуватися до надання спеціалізованої допомоги ще до прибуття пацієнта. Впровадження сучасних протоколів у поєднанні з цифровими рішеннями дозволяє скорочувати час між пораненням і початком лікування,
– розповіли в Медичних силах ЗСУ.

Для чого у військових беруть зразки ДНК?

• Збір ДНК для військових є обов’язковим під час воєнного стану. Йдеться про формування державної бази геномної інформації, куди вносяться біологічні зразки військовослужбовців. Це передбачено законодавством і є частиною системи обліку.

• Основна мета – ідентифікація осіб у разі загибелі або зникнення безвісти. ДНК використовують разом з іншими даними, такими як відбитки пальців, стоматологічні дані чи татуювання), щоб точно встановити особу.

• Це особливо важливо в умовах війни, коли багато людей вважаються зниклими. Використання ДНК суворо обмежене законом. Дані не можна застосовувати для встановлення родинних зв’язків чи інших цілей.