Скам'янілості неандертальців у Польщі розкривають цілу мережу родинних зв'язків по всій Європі

• Археологи виявили зуби неандертальців у печері Стайня в Польщі, що вказують на складні соціальні зв'язки та високий рівень мобільності стародавніх популяцій.
• Дослідження демонструє, що Центрально-Східна Європа була ключовим вузлом у мережі неандертальських популяцій, підтверджуючи існування трансконтинентальних маршрутів задовго до появи сучасної людини.

Глибоко в печері Стайня на території сучасної Польщі дослідники натрапили на археологічний скарб, який змусив переглянути роль Центрально-Східної Європи в еволюції людини. Виявлені рештки не лише розповідають про життя окремої групи, а й вказують на існування складної соціальної мережі.

Як вісім зубів змінили наукові уявлення про розселення стародавніх людей?

Довгий час вважалося, що Центрально-Східна Європа була лише периферійною зоною в історії неандертальців. Проте нове дослідження спростовує цю тезу, демонструючи, що насправді регіон був ключовим вузлом у розгалуженій мережі популяцій, пише SciTechDaily.

Дивіться також Учені з'ясували дещо важливе про розумові здібності неандертальців

Міжнародна група вчених проаналізувала вісім зубів, знайдених у печері Стайня, що розташована на висоті 359 метрів над рівнем моря в Краківсько-Ченстоховській височині. Завдяки передовим методам секвенування мітохондріальної ДНК вдалося ідентифікувати щонайменше сім осіб, які мешкали в цій місцевості приблизно 100 000 років тому. Результати відкриття опублікували в журналі Current Biology.

Цей висновок є надзвичайно рідкісним для палеоантропології, адже зазвичай генетичні дані отримують з поодиноких знахідок, розкиданих у часі та просторі. У печері Стайня дослідники побачили згуртовану групу, де три особи – двоє дітей та один дорослий – мали ідентичну мітохондріальну ДНК.

Це свідчить про їхню приналежність до однієї материнської лінії та вказує на тісні родинні зв'язки всередині спільноти. Такий рівень деталізації дозволяє вченим перейти від вивчення ізольованих фрагментів до реконструкції реальних соціальних структур давнього минулого.

3D-рендеринги зубів неандертальця з печери Стайня в Польщі / Фото Інститут еволюційної антропології імені Макса Планка

Коли і як вони жили?

Молекулярне датування дозволило встановити, що ці люди жили в період морської ізотопної стадії 5, приблизно 119 700 – 92 498 років тому. Це робить знахідку найстарішою генетичною групою неандертальців, виявленою в Центральній Європі.

Аналіз ДНК показав, що їхня лінія була надзвичайно поширеною: схожі генетичні підписи знаходили у неандертальців на Піренейському півострові, на південному сході Франції та навіть на Північному Кавказі.

Така широка географія вказує на високу мобільність стародавніх популяцій та існування трансконтинентальних маршрутів задовго до появи сучасної людини в Європі.

Печера Стайня в Польщі, де дослідники проаналізували давню ДНК із зубів неандертальців / Фото Польський геологічний інститут

Археологічний контекст знахідок також вражає. Разом із зубами вчені виявили кам'яні знаряддя праці, характерні для мікокського технокомплексу, зокрема асиметричні двосторонні ножі. Ці інструменти використовувалися неандертальцями для адаптації до суворих умов степу й тундри.

Цікаво, що подібні технологічні традиції простежуються від Балкан до Північної Європи, що підтверджує теорію про активний обмін знаннями та рухами груп між різними регіонами, пише Indian Defence Review.

Сліди ведуть до Франції

Окрему увагу дослідники приділили порівнянню польських знахідок із відомим французьким неандертальцем на ім'я Торін. Раніше вважалося, що він жив близько 50 000 років тому, але його генетична близькість до групи зі Стайні змусила вчених засумніватися в точності радіовуглецевого датування для таких давніх зразків.

Команда Андреа Пічіна наголошує, що коли результати аналізів наближаються до межі можливостей методу, варто більше довіряти молекулярному датуванню, яке часто вказує на значно солідніший вік знахідок.

Це надзвичайний результат, оскільки вперше нам вдалося дослідити невелику групу щонайменше семи неандертальців із Центрально-Східної Європи, які жили приблизно 100 000 років тому. У більшості випадків генетичні дані про неандертальців походять від окремих скам’янілостей або від решток, розкиданих по різних місцях і періодах. Натомість у Стайні вдалося реконструювати невелику групу осіб, що вперше дало змогу отримати цілісну генетичну картину неандертальців у цій частині Європи,
– каже Пічін, професор Болонського університету та координатор дослідження.

Для проведення аналізу вчені використовували мізерні порції зубного порошку вагою від 8 до 29,8 міліграма. Лабораторні дослідження проходили в стерильних умовах Інституту еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу. Незважаючи на складну стратиграфію печери, де шари ґрунту перемішувалися через морозну активність протягом тисячоліть, генетичний аналіз став надійним якорем для визначення хронології сайту.

Результати дослідження не лише проливають світло на сімейні зв'язки неандертальців, а й закріплюють за Польщею статус стратегічно важливого регіону для розуміння демографічної історії людства.

Що ми взагалі знаємо про неандертальців у Європі?

Неандертальці (Homo neanderthalensis) були справжніми господарями Європи протягом сотень тисяч років, адаптувавшись до її суворого клімату задовго до появи там сучасної людини, пише The Trustees of The Natural History Museum.

Неандертальці населяли величезні території:

• Західна та Центральна Європа – основний ареал. Найвідоміші знахідки походять із Німеччини (долина Неандерталь), Франції, Бельгії та Іспанії.
• Вони доходили до Уельсу на заході, Гібралтару на півдні та Алтайських гір у Сибіру на сході.
• В Україні неандертальці також залишили свій слід. Відомі їхні стоянки в печері Киїк-Коба (Крим), у гроті Прийма-1 (Львівська область) та поселення Молодове І (Чернівецька область).

Предки неандертальців з'явилися в Європі ще близько 400 000 – 500 000 років тому. Вони панували на континенті до появи Homo sapiens. Більшість науковців сходяться на тому, що неандертальці остаточно зникли як окремий вид приблизно 40 000 років тому, зазначено на сайті Смітсонівського інституту. Вважається, що однією з останніх територій, де вони мешкали, був Гібралтар (печера Горама), де вони могли затриматися до 28 000 – 33 000 років тому, хоча ці дати є предметом дискусій.