ШІ-стартап з українським корінням Prox отримав фінансування від Y Combinator. AIN поспілкувався із співзасновником Дмитром Яновським і дізнався деталі

Восени 2025 року ШІ-стартап із українським корінням Prox приєднався до Y Combinator — американського акселератора, який двічі на рік інвестує гроші в перспективні технологічні компанії на ранніх стадіях і допомагає їм вирости в успішний бізнес.

Проєкт, який заснували українці Дмитро Яновський та Григорій Макодзеба, розробляє ШІ-агентів для клієнтської підтримки складних технічних компаній у США.

AIN поспілкувався із співзасновником стартапу Prox Дмитром Яновським та дізнався про досвід на Y Combinator, з чого починався стартап та як змінилася роль класичного кодера під впливом ШІ.

Як зʼявився Prox та як він працює

Prox — це ШІ-стартап, який розробляє мультимодальних агентів для автоматизації технічної підтримки виробників складного обладнання (сільськогосподарської та будівельної техніки, систем HVAC, автозапчастин тощо).

Стартап не одразу прийшов до своєї поточної бізнес-моделі. Як розповідає Дмитро Яновський, спочатку вони з кофаундером Григорієм Макодзебою запустили компанію в e-commerce напрямку, створюючи ШІ-рішення для фулфілмент-центрів. 

Дмитро Яновський та Григорій Макодзеба / Gregory Makodzeba, LinkedIn

Вибір ніші був зумовлений тим, що батьки обох засновників займалися логістикою в Україні, тож засновники добре розуміли цей бізнес. Вони комунікували з потенційними клієнтами з вересня 2025 по січень 2026, але згодом вперлися в проблему масштабування: проблеми складів виявилися занадто різними, і стартап фактично перетворювався на сервісну компанію, яка писала кастомний код під кожен окремий об'єкт.

Через відсутність стрімкого росту команда зробила півот. Вони сфокусувалися на брендах, які продають товари та користуються послугами цих складів. Провівши тисячі емейл-розсилок та відвідавши профільні конференції, фаундери помітили чіткий поділ ринку на прості та складні товари.

До простих, як наприклад футболки, чохли до телефонів чи зарядки, покупці зазвичай мають типові питання на кшталт «де моє замовлення» чи «як зробити повернення». Таку комунікацію автоматизували ще до буму сучасного ШІ, тому фаундерам таких брендів рішення Prox не були цікаві.

Складні, наприклад, кондиціонери, автозапчастини чи спецтехніка — це речі, які купують професіонали під конкретні нішеві завдання. Виробники такого обладнання стикаються зі складними технічними дзвінками користувачів чи інженерів — наприклад, про те, як правильно спаяти конкретний вузол у кондиціонері.

Для вирішення другої проблеми стандартний штучний інтелект без спеціальної підготовки не підходить. За словами Дмитра, команді потрібно було фундаментально вирішити проблему репрезентації технічних діаграм, схем та мануалів у такому форматі, який ШІ зможе коректно зчитувати й використовувати для точних відповідей.

«Ми почали над цим працювати. Виробникам складного обладнання це мегацікаво. Це дозволяє нам будувати саме масштабований продукт, а не надавати послуги консалтингу. Зараз Prox фокусується саме на виробниках, які створюють сільськогосподарську техніку, будівельне обладнання, запчастини чи, наприклад, водні мотоцикли», — розповідає Дмитро.

На початку 2026 року стартап отримав фінансування від Bloomberg Beta, Burst VC (команда засновників Yelp), Weights & Biases і ще приблизно 20 ангельських чеків від фахівців з OpenAI та Microsoft. 

ШІ також змінив підхід компанії і до найму. До квітня 2026 року Дмитро та Григорій працювали удвох, зараз найняли ще двох людей і планують за кілька місяців вирости до 7–8 працівників. Фаундери планували одразу взяти п'ятьох людей, проте зараз бачать, що зараз ефективніше найняти двох фахівців, які вміють продуктивно використовувати Claude.

«Ти береш бюджет, розрахований на п'ятьох, віддаєш його двом спеціалістам — вони щасливі, а ти отримуєш доступ до значно вищого пулу талантів. Наша мантра зараз — залишатися якомога меншою командою якнайдовше і наймати людей лише тоді, коли вже дуже сильно “болить” від обсягу задач», — каже Дмитро.

Фінансово компанія вже зросла з нуля до $120 000 річного доходу, а мінімальний річний контракт з однією компанією за використання платформи стартує від $60 000. Фаундер сподівається, що за наступні п'ять місяців цей дохід помножиться щонайменше на 10. Попри початкове плато через перебудову структури та найм, зараз Prox активно підписує пілоти.

Стосовно оцінки компанії Яновський не замислюється, вважаючи її мінливим сигналом:

«Маркет постійно змінюється. Уявіть, що через рік почнеться криза, пенсійні фонди не дадуть грошей венчурним капіталістам, капіталу на ринку поменшає і всім доведеться знижувати свої оцінки. Але чи стає від цього твоя компанія гіршою? Ні. Найчистіший сигнал — це сильна клієнтська база. Якщо у нас буде 100+ потужних клієнтів в Америці та Європі, для яких наш продукт є критично важливою частиною щоденних операцій, то навіть під час кризи вони нікуди не підуть», — каже Яновський.

Досвід Y Combinator

Шлях Prox до акселератора Y Combinator виявився нетиповим. Спочатку Дмитро не подавався на основну програму батчу осені 2025 року, а обрав студентську програму Summer Fellowship, яка дає випускникам $20 000 на літо для пошуку ідей.

Під час інтерв'ю партнери здивувалися його вибору, зазначивши, що програма розрахована на молодших студентів, і фаундери вирішили, що отримали відмову. Проте за 10 днів Дмитра знову запросили на Zoom, де керівний партнер YC Хардж Таггар запропонував експериментальний формат: стартап взяли в основну програму, виділивши $500 000 у квітні-травні з умовою, що сам батч команда почне проходити восени.

До цього етапу компанія фінансувалася за рахунок гранту від Emergent Ventures — некомерційного фонду американського економіста Тайлера Коуена. Ця співпраця почалася ще під час створення освітньої академії в MIT, коли один із студентів університету отримав $100 000 на проєкт Khan Academy для України. Яновський теж подав заявку, де описав свої досягнення та плани, й отримав підтримку в розмірі $2 000–$3 000. Разом із грошима від стажування цього вистачало на базові потреби під час навчання на останньому курсі в MIT, але серйозний поштовх бізнесу дав саме Y Combinator.

У жовтні 2025 року український підприємець Олег Коцюр, який розвиває свій проєкт у США, зробив допис в X, у якому зазначив, що українські стартапи не можуть податися на YC через неможливість покинути територію України для цього. 

На цей допис відповів керівний партнер YC Джаред Фрідман. Він зауважив, що у такому випадку акселератор готовий розглянути виняток

Про те, що на програму можуть податися українські розробники без обовʼязкової релокації до Сан-Франциско, розповідає і Дмитро.

«Президент Y Combinator Гаррі Тан дуже зосереджений на оборонних технологіях і постійно про це говорить. Він був одним із перших працівників Palantir і, мабуть, навіть намалював їхній логотип. А засновник YC Пол Грем — взагалі найбільший фанат України. Коли ми були в YC, нам прийшов лист, що Пол Грем особисто обрав нас для приватної зустрічі. Він зрадів, коли дізнався, що ми з України», — розповідає Яновський.

Написання заявки на YC займає приблизно дві години. На думку підприємця, у найгіршому випадку фаундер втратить трохи часу, але у разі успіху стартап може отримати $500 000, міжнародне визнання, увагу західних інвесторів та зростання капіталізації у 5–10 разів.

Про специфіку американського ринку

Аналізуючи міжнародний досвід, Яновський зауважує, що український та американський ринки мають набагато більше схожого в контексті менталітету та швидкості процесів, ніж американський та європейський.

«Нам, українцям, у США дуже просто, бо ми звикли все робити мегашвидко: від ідеї до реалізації. У Кремнієвій долині вайб точно такий самий: давай просто брати й робити, постійно працювати. Європейський ринок зовсім інший — він дуже ієрархічний. Щоб просто дістатися до потрібної людини в компанії, треба пройти купу якихось узгоджень і рівнів. Стартапу там рухатися складно. Але з іншого боку, європейці зараз неймовірно голодні до AI-технологій. Навіть сильніше, ніж американці», — каже Дмитро.

На відміну від американських клієнтів, які пересичені пропозиціями, європейці щиро дивуються новим фічам, розповідає фаундер. Проте класична стратегія розвитку бізнесу залишається незмінною: швидкий старт і закріплення на ринку США з подальшим повільним масштабуванням на Європу.

Дмитро також спростовує страхи нових розробників щодо культурного бар'єру у Кремнієвій Долині, пояснюючи специфіку місцевого середовища.

«Кремнієва долина — це тотальний мікс культур. За статистикою та моїми відчуттями, понад 60% місцевих стартаперів — це іноземці. З Індії, Франції, звідки завгодно. Навіть самі американці тут приїжджі — з якоїсь Міннесоти, наприклад. Тому, коли українець приїжджає сюди, вже за пару місяців зникає будь-яке відчуття, що ти якийсь інший чи чужий. Для американських інвесторів той факт, що ти іммігрант, який приїхав здалеку заради своєї ідеї — це автоматично величезний “зелений прапор”. Вони розуміють: ти вже пройшов складний шлях просто для того, щоб опинитися тут і щось будувати».

Головне завдання для фаундера перед американськими інвесторами — довести, що продукт реально використовують, а не просто відкладають у стіл. Найкраще фокусуватися на метриках: чітко показувати кількість клієнтів, швидкість їх залучення та динаміку доходу, оскільки проти реальних цифр та операційного росту не встоїть жоден інвестор, підсумовує Дмитро.

Читайте також: «$100 млн інвестицій залучив український Defense Tech з початку 2026 року». Артем Мороз про американське турне українських компаній та вимоги іноземних інвесторів

ШІ змінює роль класичного кодера

Ручний кодинг, на думку Яновського, лишився тільки в індустріях на кшталт Defense або у старих фірмах із рідкісними бібліотеками, де моделям бракує даних для навчання.

Дмитро також зазначає, що порівняно з 2019 роком зростання кодингу за допомогою штучного інтелекту в США відчутний дуже сильно. Тодішній процес розробки, за його словами, сьогодні здається минулим століттям.

«Тоді за день ти міг написати, скажімо, 200–300 рядків коду. Сам процес приносив задоволення, коли все працювало, але ти постійно стикався з купою шуму: десь припустився помилки в назві функції, десь неправильно щось прописав. Доводилося йти, годинами читати документацію, шукати рішення проблеми. На цей рутинний шум і нецікаву роботу йшло 80% часу, і лише 20% лишалося на те, щоб дійсно думати й будувати щось нове», — пояснює розробник.

У технологічних трендах також відбувся зсув. З 2023-го до середини 2025 року лідирував ChatGPT, оскільки Claude був слабким у кодуванні. Проте у квітні минулого року модель Claude 4 почала стрімко набирати оберти, а вихід Claude 4.5 наприкінці літа продемонстрував його явну перевагу над продуктами OpenAI. Спочатку він поширювався як частина редактора Cursor, а з кінця 2025 року Claude став повністю домінувати на ринку розробки.

Змінився і сам формат роботи програмістів. За словами співзасновника Prox, кодери перетворилися на менеджерів інструкцій.

«Уявіть, що ви менеджер, і у вас у підпорядкуванні є три кодери. Вони найрозумніші у світі, знають геть усе, але якщо ви їх неправильно заменеджирите, вони нароблять дуже дивних помилок. Крім того, у них немає власної ініціативи — їх потрібно постійно направляти й тримати в колії. Сьогодні найпродуктивніші програмісти не пишуть код — вони думають про архітектуру широкими мазками й паралельно керують промтами для цих ШІ-агентів. Ефективно виходить контролювати десь до трьох агентів одночасно, далі їх вже важко втримати в строю», — розповідає Яновський.

Водночас Дмитро окреслює ліміти сучасного ШІ: він і досі не вміє адекватно писати листи, вести комунікацію та «дбати» про безпеку коду. 

Фаундер наводить приклад із власної практики: під час міграції баз даних Claude просто видалив стару базу, не перенісши дані повністю на нову, прокоментувавши це фразою: «Oh, sorry, let me be honest with you, I deleted your old database» (ситуацію врятував наявний бекап).

Також ШІ за замовчуванням структурує дані різних клієнтів як одну Excel-таблицю. Щоб вони не перетиналися, треба прописувати спеціальний код для розмежування доступу, але Claude ніколи сам не створює такі захисні обмеження, бо «думає», що в світі немає зловмисників. Автоматична перевірка коду іншим штучним інтелектом наразі є дуже сирою.

Більше про Prox

Prox — це ШІ-стартап, який розробляє мультимодальних агентів для автоматизації технічної підтримки виробників складного обладнання.  

На відміну від універсальних мовних моделей, які не здатні самостійно інтерпретувати специфічні продуктові схеми з інструкцій виробників, Prox вирішує проблему побудови мультимодальних графів знань. 

Платформа стартапу збирає технічні дані, діаграми та практичний досвід інженерів компанії. На виході продукт працює як технічний експерт: мультимодальний агент може аналізувати відео з об'єктів, ділитися CAD-моделями, малювати схеми проводки та консультувати користувачів телефоном за допомогою реалістичної голосової підтримки.

Більше про Дмитра Яновського

Дмитро Яновський — український розробник та підприємець. Народився й виріс у Києві, у 18 років переїхав до США. Навчання розпочав у Каліфорнії в ком'юніті-коледжі Де Анза, де заснував студентський клуб розробників Google та пройшов відбір до інженерної академії NASA L'SPACE.

Став першим студентом свого коледжу, якого прийняли за переведенням одночасно до MIT та Принстона. Обрав MIT, де здобув повне фінансування та диплом за спеціальністю «Комп'ютерні науки та інженерія». Під час навчання тренував базові моделі ШІ в лабораторії CSAIL при інституті, виграв стипендію Джека Кента Кука та грант програми Emergent Ventures економіста Тайлера Коуена.

В інституті заснував некомерційну Академію лідерства та технологій України (ULTA), що викладає курси рівня MIT для української молоді. Серед проєктів випускників академії — запуск Khan Academy в Україні та офіційна співпраця MIT з ElevenLabs. Влітку 2023 року стажувався як перший ШІ-інженер у компанії Pulley, де розробив внутрішніх агентів, що принесли компанії мільйонні доходи. Після випуску разом із Григорієм Макодзебою заснував стартап Prox

Читайте також: OpenAI запропонувала всім стартапам Y Combinator по $2 млн у токенах для ШІ