Що сьогодні стримує український бізнес і що може змінити правила гри

18:23 28.05.2026

Автор АНДРІЙ ЄРАШОВ

Що сьогодні стримує український бізнес і що може змінити правила гри 4 хв читати

Андрій Єрашов, керівник Аналітичного центру СУП

 

Український бізнес вже четвертий рік працює в умовах безпрецедентної турбулентності. Повномасштабна війна, логістичні обмеження, дефіцит кадрів, енергетичні ризики та економічна невизначеність стали новою реальністю для підприємців. Проте навіть в цих умовах бізнес не лише вистояв, а й продовжує адаптуватися, інвестувати та шукати можливості для розвитку.

Водночас питання залучення міжнародних інвестицій залишається одним із ключових для економічного відновлення та майбутнього зростання країни.

Сьогодні Україна має значний потенціал — від людського капіталу та підприємницької стійкості до перспектив післявоєнної відбудови. Однак на практиці міжнародний капітал все ще залишається обмеженим, а інвестори часто стикаються з низкою системних бар’єрів, які впливають на їхні рішення.

Щоб оцінити реальний стан інвестиційної привабливості України, Спілка українських підприємців у партнерстві з CASE Україна та за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE) провела дослідження бізнес-клімату та умов залучення міжнародного капіталу.

Суть дослідження полягає не лише в оцінці поточного рівня інвестицій, а в поясненні, чому наявний економічний потенціал України поки не перетворюється на стабільний приплив міжнародного капіталу. Йдеться про поєднання воєнних ризиків із наявними структурними проблемами — недостатньою передбачуваністю правил, слабким захистом прав власності, складним доступом до міжнародного фінансування та браком підготовлених проєктів, зрозумілих для інвестора. Саме тому Україна часто залишається поза фокусом глобального капіталу навіть у тих секторах, де вже має очевидні конкурентні переваги.

Це підтверджує і динаміка прямих іноземних інвестицій (ПІІ). За даними дослідження, ПІІ впали з $7,95 млрд у 2021 році до $0,22 млрд у 2022-му. Навіть часткове відновлення у наступні роки не змінило загальної картини: за 2022-2024 роки Україна залучила лише $8,3 млрд ПІІ, що є недостатнім для потреб відновлення економіки.

При цьому важливими є не лише обсяги інвестицій, а і їхня якість. Близько 61% інвестицій у воєнний період становили реінвестовані прибутки компаній, які вже працювали в Україні, а не новий зовнішній капітал. Фактично це означає, що міжнародний бізнес, який уже присутній в Україні, продовжує підтримувати свої активи, однак прихід нових великих інвесторів залишається обмеженим.

Дослідження звертає увагу на ще одну проблему: Україна часто сприймається інвесторами не як окремий ринок можливостей, а виключно як «країна війни». У результаті інвестори бачать високий ризик, але не бачать готових механізмів входу на ринок – зрозумілих проєктів, супроводу, страхування ризиків чи підготовлених інвестиційних рішень. Саме тому навіть країни зі значно вищими безпековими ризиками, як-от ДР Конго чи Мозамбік, продовжують залучати капітал у видобувний сектор, оскільки пропонують інвестору готову інфраструктуру для роботи.

Окремий сигнал для українського бізнесу полягає в тому, що глобальна конкуренція за інвестора вже триває. Наприклад, у 2024 році Польща залучила понад $20 млрд прямих іноземних інвестицій, тоді як Україна – близько $4 млрд. Марокко за останні роки стало одним із найбільших автомобільних хабів Африки завдяки системній державній політиці та створенню зрозумілих умов для виробників.

Водночас Україна має напрями, які вже зараз викликають значний міжнародний інтерес. Найяскравіший приклад – це defense tech. У 2025 році публічно оголошені інвестиції в українські оборонні технології зросли до $129 млн проти $7 млн у 2023 році. Українські компанії вже виробляють мільйони дронів на рік, а окремі західні корпорації та інвестори починають заходити у спільні проєкти з українськими виробниками.

Також значний потенціал мають агросектор, енергетика, виробництво та критичні мінерали. Україна володіє покладами 25 із 34 критичних мінералів, визначених Європейською комісією, а аграрний експорт у 2024 році сягнув $24,5 млрд навіть попри війну.

Для українського бізнесу це означає, що міжнародний ринок оцінює не лише сам продукт чи сектор, у якому працює компанія. Не менш важливо, наскільки зрозумілою є структура компанії, якість управління, фінансова прозорість та готовність працювати за міжнародними правилами. Саме ці фактори дедалі частіше визначають, хто отримає доступ до міжнародного фінансування та партнерств.

Ключовий висновок дослідження полягає в тому, що потенціал України потрібно перетворювати на конкретні інвестиційні рішення. Для інвестора важливо бачити не лише загальну перспективу, а зрозумілий проєкт: що саме пропонується, які ризики існують, як вони можуть бути зменшені, хто супроводжує процес і за якими правилами працюватиме інвестиція. 

Саме це може змінити правила гри для України. Йдеться про перехід від загальної розмови про потенціал до системної роботи з інвестором. Якщо Україна зможе запропонувати інвестору не лише можливість, а й зрозумілий шлях її реалізації, міжнародний капітал сприйматиме український ринок не тільки через призму війни, а як простір для конкретних і перспективних інвестицій.