Санкційні активи як інвестиція: як купити конфіскований актив і на що звернути увагу

Новий сегмент інвестицій в Україні

В Україні поступово формується ринок санкційного майна — активів та корпоративних прав осіб, які потрапили під санкції. Державна собственість на такі об'єкти перейшла в управління Фонду державного майна, який реалізує їх через електронні аукціони в системі «ProZorro.Продажі».

З понад 1 400 конфіскованих об'єктів наразі продано лише кілька десятків. Хоча попит поступово зростає, він залишається обережним через низку юридичних, фінансових та операційних ризиків, які потребують додаткового аналізу.

Як працює механізм конфіскації та продажу

Санкційний механізм діє з 2014 року, проте суттєво посилився з початком повномасштабної агресії. Держава отримала право стягувати майно підсанкційних осіб у дохід бюджету, що допомагає фінансувати відновлення.

Процес містить кілька етапів: РНБО приймає рішення про санкції, включаючи блокування активів; президент вводить це рішення указом; органи влади фіксують та блокують активи; Міністерство юстиції подає позов до Вищого антикорупційного суду про їх стягнення на користь держави.

Після судового рішення з можливою апеляцією актив переходить у державну власність. Фонд державного майна приймає майно, проводить його оцінку, готує до продажу та виставляє на аукціон.

З 1 лютого 2025 року розширено формати аукціонів: англійські аукціони з підвищенням ціни, голландські з пониженням та продаж пулами об'єктів. Це спрощує участь інвесторів та прискорює надходження коштів до Фонду ліквідації наслідків агресії.

Поточна статистика показує, що Фонд управляє 1 487 об'єктами від 92 санкційних груп. Реалізовано 72 об'єкти. У 2025 році їх продаж принесли 4,5 млрд грн, з яких 2,5 млрд грн від приватизації. Найбільші угоди — ТОВ «Аерок» за 1,89 млрд грн та ПрАТ «Вінницяпобутхім» за 608 млн грн.

Інформаційні гаплюхи та борги

Одна з головних проблем — обмежена інформація про фінансовий стан підприємств. В описі лоту вказується загальна сума боргу без деталізації за кредиторами та видами зобов'язань, що змушує інвесторів проводити додаткові перевірки.

На практиці отримується, що деякі борги уточнюються лише після придбання майна. Наприклад, компанія «Дніпроагро» купила «Інвестагро» (власність олігарха Шелкова) за 27 млн грн у серпні 2024 року. Після покупки у суді виникло питання про борг ПАТ «Лебединський насіннєвий завод».

Схожа ситуація сталася з ПрАТ «Вінницяпобутхім»: аукціон відбувся влітку 2025 року, а договір підписаний у вересні. Однак на 30 червня 2025 року до підприємства поступив позов про стягнення понад 1,3 млн грн, задоволений судом у жовтні. В аукціонному описі деталізована інформація про борги була відсутня.

Висновок: обмежене розкриття інформації про заборгованість може спричинити додаткові фінансові зобов'язання для нового власника вже після придбання активу.

Юридичні обтяження та суди

Купівля санкційного об'єкта не гарантує його повне «очищення» від обмежень. Можуть збережися арешти, суди та обтяження, які впливають на використання майна. Для великих активів може потребуватися погодження концентрації з АМКУ, що подовжує час завершення угоди.

Практика показує, що частина обтяжень знімається поступово після укладення контракту. ПрАТ «Пентопак» було продано у 2024 році, однак остаточне врегулювання правового статусу відбулося лише у 2025 році через суд. Аналогічна ситуація була з ПрАТ «Каштан» — частина майна залишалася під обтяженнями, які зникали поступово.

Це означає, що інвестор має бути готовий до додаткових витрат часу та ресурсів на врегулювання правового статусу активу після завершення угоди.

Екологічні ризики переходять до нового власника

Екологічні порушення та обмеження у діяльності можуть залишатися при переході до нового власника, вимагаючи коригування виробничої діяльності або отримання нових дозволів.

ТОВ «Інвестагро», придбане компанією «Дніпроагро» в серпні 2024 року, було предметом судового спору з Державною екологічною інспекцією, яка вимагала зупинити діяльність через викиди без дозволу. Хоча суд відхилив позов, сам факт спору свідчить про наявність екологічних ризиків, які мають урахувати потенційні інвестори.

Вплив воєнного контексту на привабливість активів

Воєнна ситуація залишається суттєвим фактором. За даними Фонду державного майна, 19 об'єктів розташовані на окупованих територіях, 39 — у прифронтових регіонах Сумської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

У таких умовах привабливість активів знижується: багато з них зазнали пошкоджень або втратили операційну цінність. Завод «Мотордеталь-Конотоп», конфіскований у 2023 році, постраждав від обстрілів у 2024-2025 роках, що істотно ускладнює його відновлення.

Воєнні ризики впливають на збереження активів, логістику та безперервність операцій. Вони не завжди визначальні, але підвищують невизначеність і уповільнюють прийняття інвестиційних рішень.

Конституційні ризики санкційного механізму

Окремий ризик — правова стабільність самого санкційного механізму. Конституційний Суд розглядає скарги щодо положень закону «Про санкції». У разі визнання деяких норм неконституційними можуть виникнути питання щодо права держави на активи та можливі вимоги про компенсацію вилученого майна.

Однак новий інвестор, який придбав майно в держави, не може нести зобов'язання щодо попередніх власників — це державний ризик, а не ризик покупця.

Потенціал ринку санкційних активів

Сегмент санкційного майна має значний потенціал для залучення інвестицій у відновлення України. Його розвиток залежить від підвищення прозорості, удосконалення процедур та зниження регуляторних бар'єрів.

Ринок сформований, але перебуває на ранній стадії. Подальший розвиток визначатимуть передбачуваність умов аукціонів і якість підготовки активів до продажу.