Розмови про слабкість Путіна можуть бути спецоперацією ФСБ: Foreign Policy назвало причину

Чутки про слабкість Путіна та його режиму насправді можуть бути перебільшенням або навіть пасткою Кремля.

Про це йдеться у статті Foreign Policy.

У виданні сумніваються, що після 25 років консолідації влади Путін раптово втратив контроль над тими силовими структурами, які будував десятиліттями.

Фактично багато подій, які зараз інтерпретуються як ознаки слабкості, можуть бути використані російськими спецслужбами для жорсткішого посилення тих самих методів, які тримали Путіна при владі десятиліттями, припускає автор статті.

У статті нагадують, що Путін усю свою кар’єру опановував механізми авторитарного виживання. У той час, як диктатори та авторитарні лідери, як-от Муаммар Каддафі з Лівії, Ніколас Мадуро з Венесуели та Алі Хаменеї з Ірану, стикалися з повстаннями, ізоляцією чи нестабільністю, Путін обійняв посаду, вже знайомий з культурою та діяльністю радянських і пострадянських служб безпеки.

Він був не просто політиком, який навчився авторитаризму після приходу до влади. Він був кадровим офіцером КДБ, який прийшов до влади, зсередини розуміючи, як контролювати еліти. За роки свого перебування при владі Путін навчився на невдачах інших диктаторів.

Єльцин призначив його наступником частково тому, що кремлівський істеблішмент вважав, що Путін зможе захистити родину Єльцина та її союзників від розслідувань корупції і політичних репресій після відставки Єльцина. Ця домовленість передбачала негласну угоду: Росія може повернутися до централізованого управління радянського типу, але еліта, яка йде, залишиться захищеною.

Прийшовши до влади, Путін швидко почав діяти проти будь-кого, хто міг йому кинути виклик. Такі олігархи, як Михайло Ходорковський і Борис Березовський, опинилися у в’язниці, засланні або втратили політичну значущість. Незалежні центри влади зникали один за одним. ФСБ та інші служби безпеки стали інструментами не лише національної безпеки, а й збереження режиму.

З часом убивства, отруєння, таємничі падіння з вікон та інші підозрілі смерті стали загальноприйнятою рисою російського політичного життя.

У виданні вважають, що після 25 років консолідації влади важко повірити, що Путін раптом втратив контроль над тими самими структурами безпеки, які сам будував десятиліттями.

Російський апарат безпеки, який його захищає, величезний, багатошаровий і навмисно дублює один одного.

У ФСБ існують спеціалізовані оперативні групи, яким доручено виконувати будь-які місії, які Кремль вважає необхідними. Такі підрозділи, як «Альфа» та «Вимпел», давно асоціюються з боротьбою з тероризмом, порятунком заручників, таємними операціями і тим, що ветерани російської розвідки історично називали «мокрою роботою» — евфемізм для політичних вбивств.

Протягом багатьох років їх пов’язували з арештами дисидентів, вбивствами, кампаніями залякування та іншими операціями всередині й за межами Росії.

То що ж насправді відбувається у Росії

У виданні припускають, що одна з можливих відповідей полягає в тому, що Путін і його соратники самі стоять за останніми чутками про зростання інакомислення як спосіб виправдати ще безжальніші репресії всередині суспільства.

Зосередженість ФСБ на популярному месенджері Telegram є показовою. Відстежуючи Хаменеї для вбивства, ізраїльтяни нібито отримали доступ до власних дорожніх камер режиму та інших технологій, що не могло залишитися непоміченим Путіним і ФСБ.

Репресії проти Telegram, ймовірно, підживлюються параноєю Путіна та ФСБ щодо цифрових додатків та інших технологій, до яких Захід отримує доступ і проникає в них. У подібному ключі Путін заборонив своєму близькому оточенню взагалі користуватися будь-якими цифровими пристроями.

Згортка чуток, загадкових смертей і репресій у сфері безпеки — за винятком аспекту цифрових технологій — має бути знайомою дослідникам російської та радянської історії. Йосип Сталін — єдиний диктатор, який правив з Москви довше за Путіна — закріплював свою владу постійними заявами про те, що Радянському Союзу загрожують саботаж і спроби державних переворотів. Сталін використовував ці заяви, щоб виправдати жорстокі чистки та репресії, зокрема проти свого власного близького оточення, як це робить Путін.

Він, безперечно, знає, що ці методи підтримували решту послідовників Сталіна відданими, а населення застигло в страху.

Тому найімовірнішим результатом сьогоднішніх чуток про інакомислення і перевороти в Росії є не неминучий крах режиму, а подальші репресії. Путін десятиліттями вивчав, як диктатори втрачають владу, і систематично створював запобіжники проти таких невдач. На відміну від багатьох авторитарних лідерів, він є продуктом служб безпеки і ніколи не припиняв мислити як офіцер розвідки.

Foreign Policy наголошує, що всі ці роки Путін неухильно консолідував державну владу, модернізував свої служби безпеки, придушував опозицію та готував Росію до довгострокової конфронтації з Заходом.

Ідею про те, що невдоволення еліти раптово повалить Путіна, у виданні називають нерозумінням природи путінської системи влади, яку він створив.

Росія Путіна була створена саме для того, щоб пережити ці моменти. І після понад чверть століття перебування при владі він залишається набагато більш готовим до внутрішніх інтриг, ніж хотілося б вірити багатьом його опонентам чи зовнішнім спостерігачам, підсумували у статті.

Нагадаємо, що днями в західних ЗМІ з’явилася низка статтей про слабкість Путіна та те, що влада вислизає з його рук.

Так, у Politico написали, що військовий парад у Москві став для Путіна головним страхом.

Також видання The New York Times проаналізувало, як головний патріотичний ритуал РФ став демонстрацією слабкості диктатора, та спрогнозувало, що буде з Росією далі.

Сам Путін, здається, підігрує цим чуткам, бо неочікувано заявив про «кінець війни» в Україні.

Читати публікацію повністю →