Росіяни не хотіли, щоб він вийшов: усе про фільм "Кіллхаус", через який довелося охороняти кінорежисера

• У Львові відбувся передпоказ трилеру "Кіллхаус", де 90% акторів – справжні військові, а сам фільм створений на основі реальних подій та операцій ГУР і СБУ.
• Фільм спрямований на зміну наративу про українського воїна, підкреслюючи єдність і професійність військових, та має на меті протидіяти російській пропаганді, яка часто зображає українців як жертв.

У Львові відбувся передпоказ екшн-трилеру "Кіллхаус" режисера Любомира Левицького. За словами команди, створення цього фільму – це спроба створити новий мілітарний наратив, де український воїн – не "безликий вбивця", а професійний "хижак".

В основі сюжету лежить складна операція спецпідрозділів 3-ї ОШБр, СБУ та ГУР. Вони об'єдналися для надважливого завдання – евакуювати людей із "сірої зони", а найголовніше – врятувати 14-річну дівчинку, яку викрали росіяни.

Про те, як знімали фільм, у якому майже 90% акторів – реальні військові, а також про те, як ГУР й СБУ об’єдналися для цього проєкту – читайте в ексклюзивному матеріалі 24 Каналу. Ми побували на передпоказі фільму та на власні очі побачили, якими були враження глядачів.

Дивіться також: Українська стрічка у списку: 3 нові фільми для перегляду в кінотеатрах

Кіно як зброя: до чого тут пропаганда?

Головний маркетолог фільму Ігор Романенко наголосив, що війна Росії проти України ведеться на багатьох рівнях. У пропаганді росіяни кращі за нас, вони вкладають у неї більше грошей.

Тому нам потрібно робити "свою пропаганду" і доносити суспільству, що це не щось погане. До того ж росіяни бояться, коли ми об'єднуємося. Вони дуже не хотіли, щоб цей фільм вийшов. І останнім часом Любомира охороняли, щоб з ним нічого не сталося,
– сказав головний маркетолог фільму Ігор Романенко.

Часто можна почути думку, що ці гроші, звісно, можна було б витратити на додаткові дрони чи інше озброєння для фронту. Однак Романенко наголосив, що цей проєкт – теж "зброя", бо має на меті змінити сприйняття образу військового в Україні та за кордоном. Він наголосив, що в багатьох європейців вже склався образ такого собі "відмороженого штурмовика", який після повернення з фронту вбиватиме всіх без перебору.

Команда, яка працювала над проєктом, прагнула також продемонструвати, що українські військові вже круті, тому суспільство не має про це забувати. До того ж зміна сприйняття важлива ще й через те, що відбувається зараз навколо ТЦК.

Цікавий факт! Після завершення зйомок головний герой, який зіграв роль військового "Сіда", мобілізувався і тепер служить у 3-му армійському корпусі.

Окрім того, ще одне завдання проєкту – позбавити українців клейма "жертви", яке російська пропаганда нав'язувала суспільству багато десятиліть.

Під час роботи фільммейкери брали референси з американських фільмів: коли умовний хлопець в джинсах та сорочці в клітинку, накидає на себе бронежилет і летить на вертольоті рятувати світ, а потім повертається і знову "косить газон". А також творці фільму жартома розповіли, що надихалися тими, кому дзвонять зі словами: "Є можливість загинути!" І вони без вагань відповідають: "Я готовий!"

Нам було важливо не скотитися в шароварщину, а витримати образ суворих хлопців, які якісно роблять свою роботу. У радянському кіно з нас часто ліпили "хліборобів" і "простаків". А ми за своєю природою точно не жертви, а хижаки, в хорошому сенсі цього слова. Коли ми зустрічалися з хлопцями з іноземного легіону, то вони прямо казали, що їм треба ось такий фільм, щоб вербувати хлопців, а для цього треба кіно, яке без зайвих розмов дозволяє передати найголовніше,
– пояснив Романенко.

Замість зйомок – на бойове завдання: як військовим вдалося зніматися у фільмі?

На початковому етапі режисер Любомир Левицький прийшов з ідеєю до керівників СБУ, ГУР і тоді ще Третьої штурмової (зараз 3-й армійський корпус , – 24 Канал). Він сказав, що хоче, аби у фільмі знімались реальні військові, і йому відповіли: "Так". Водночас коли під час фільмування була потрібна якась техніка – також одразу допомагали.

Режисер Любомир Левицький / Фото Львівської ОВА

Унікальність цього проєкту в тому, що майже 90% акторів – не професіонали у зйомках, а прості військові. Такого досвіду немає в жодної іншої країни. Ба більше, усі позивні у фільмі – справжні. І саме через це кількість знімальних днів збільшилася з 40 до 60.

Я пригадую, як ми мали знімати сцену вночі в лісі. Але вимушені були поїхати на бойове завдання та відбивати тіло нашого полеглого побратима. Я зателефонував Любомиру і сказав: "Друже, ти маєш нас зрозуміти, ми повинні заморозити або перенести цю зйомку до того часу, коли ми впораємося із завданням. І якщо ми повернемося, то, звісно, допоможемо",
– розповів військовий з позивним "Техас".

Левицький наголосив, що з таких ситуацій складалася 80% роботи над фільмом: логістика продакшину множилась на логістику армії та спецслужб, що зробило виробництво фільму ще дорожчим.

БпЛА Shark, який використовували для зйомок фільму / Фото 24 Каналу

Бували й моменти, що військові з пораненнями поверталися на знімальний майданчик.

"Хлопці з операції приїжджали, відкладали магазин з бойовими набоями, і працювали з тією ж зброєю в кадрі", – зазначив режисер.

Військові часто допомагали удосконалювати сценарій, щоб досягнути більшої реалістичності. Наприклад, у фільмі є сцена погоні в Києві, де один з акторів мав би сказати: "Дивіться назад!" Але спецпризначенці пояснили, що в цих словах немає сенсу, бо позаду й так їхні люди, тому їх прикриють. І таких епізодів, за словами команди, було безліч.

Серед знімальної групи теж є військові. Тому, за словами команди, можна впевнено сказати – це кіно зроблене військовими для цивільних.

Було неважко, бо ми розмовляємо та матюкаємося так, як в житті. Єдине – трохи незвично було, коли багато народу з камерами поруч бігали. А так "екіпа" і "снаряга" свої. Та й Любомир дав повну свободу. Тому дуже багато чого, що ви побачите, зроблено буквально за кілька десятків хвилин. Інколи це просто імпровізація,
– розповів Володимир Камінський, офіцер Міжнародного легіону ГУР МО України.

За словами військового, важливо, щоб зараз з’являлося різне українське кіно, тому що життя має продовжуватися і військові це підтримують.

Головна тема – викрадення дітей: які реальні операції ГУР та СБУ лягли в основу сюжету?

Фільм "Кіллхаус" створений за мотивами реальної історії, яка трапилася у 2022 році. Того ж року режисер Левицький зробив документальний фільм "Іди за мною", який можна переглянути у вільному доступі.

Актори-військові / Фото Львівської ОВА

Тому у новому фільмі окрім формування наративу для українців "нової ери" режисер акцентує на болючій соціальній темі викрадення росіянами українських дітей.

"Дуже хотілося всім донести, що дівчинку Юлю у фільмі повернули батькам, але, на жаль, у полоні залишилось ще дуже багато діток. І ці діти дуже сильні. Вони вірять у своїх батьків, вірять в наших захисників", – наголосила акторка Карина Тимошенко, яка грала викрадену дівчинку.

Я розумів, що цієї історії замало для повнометражного кіно і коли спілкувався з друзями та партнерами з 3-го армійського, СБУ та ГУР, то ми зрозуміли, що можна взяти певні шматки з різних операцій, які не можна повністю розсекречувати, і скласти в щось цілісне,
– наголосив Левицький.

А ще американська журналістка Одрі МакАлпайн грає у цьому фільмі саму себе.

Декілька годин яскравого кіно: якими були враження глядачів?

"Ми зробили фільм, який би самі хотіли дивитися. Я маю надію, що воно багато що змінить. Можливо, ви сьогодні з залу підете іншими людьми", – наголосив режисер перед показом.

Основний меседж "Кіллхаусу" – це єдність, і це передається через об’єднання спецслужб, які зазвичай конкурують, але у важливий момент стають одним цілим і рятують людей. Також цю єдність видно в історії про возз'єднання родини, яку розділили росіяни.

Загалом на глядачів чекає декілька годин яскравого кіно з несподіваним бонусом на початку. Проте важливо врахувати, що моментами буде гучно. Також тут є багато зйомок з дронів, і якісний саунд, один з треків, до речі, теж написав військовий.

Кадри змушують пишатися тим, що ти належиш до цієї нації. Це динамічне та нелінійне кіно з несподіваними поворотами й суворими хлопцями, які готові прийти на допомогу.

Передпоказ фільму "Кіллхаус" у Львові / Фото 24 Каналу

У фільмі присутня лайка, але, як уточив режисер, до редагування її було у 10 разів більше, тому доводилося змінювати. Левицький наголосив, що не може військове кіно бути зі словами – "хай тобі грець", тому до цього потрібно бути готовим.

На показі були присутні військові, які брали участь в фінальному штурмі ферми. Після показу відбувся аукціон, де на потреби війська розігрували колекційну монету, плиту з особистого бронежилета воїна ГУР, який виступив консультантом постановки окремих сцен фільму. Та колекційний вимпел ГУР з автографом Кирила Буданова.

Я прийшов на фільм за запрошенням, за що щиро вдячний організаторам та творцям цього фільму, а також всім військовослужбовцям, які були долучені до цього. Фільм вийшов надзвичайно колоритний та захопливий. Це щось взагалі нове та навіть небачене для нашого кінопростору. Мене дуже сильно вразила якість та продуманість,
– поділився враженнями глядач Олег, учасник бойових дій та ветеран російсько-української війни.

"Я дуже перебірливо ставлюся до українського кіно, тому що не завжди воно відгукується. Тут відгукнулось все. Усе було настільки в тандемі, що затягує від початку до кінця. Емоційно та енергетично настільки тримає, що ти постійно на якихось емоційних гойдалках катаєшся. Там є дуже багато тем для переосмислення. Я думаю, що тут кожен знайде щось для себе", – сказала після перегляду фільму акторка Анастасія Губанова.

Режисер Любомир Левицький наголосив, що його змінив 2022 рік. Єдине, про що він жалкує в житті, що не почав знімати мілітарні проєкти раніше.

"Я робив кіно, щоби знайти себе, реалізувати себе, взяти щось для себе. Зараз я розумію, що прийшов час змінювати наратив. Цей проєкт мене навчив, що нічого для себе я не хочу. Цей фільм створювався просто неймовірно крутими людьми та певною мірою вищими силами, отак просто "розрулювали" складні задачі, які неможливо було розв'язати самим. І я зрозумів, що це кіно повністю позбавило мене егоїзму в будь-якій формі. Я зрозумів, що немає "тебе", немає "мене", а є "ми", – підсумував Левицький.

Якщо ви зацікавились сюжетом та хочете побачити щось дуже незвичне – біжіть у кінотеатр.