Ректор, міністр та українізатор, якого боялась Москва: невідомі факти із біографії Івана Огієнка
Освіта
Ректор, міністр та українізатор, якого боялась Москва
Цікаві та невідомі факти із біографії Івана Огієнка
14:04, 5 травня 2026
Софія Лазуркевич
Освіта —
14:04,
5 травня
2026
0
0
Софія Лазуркевич
Освіта —
14:04,
5 травня
2026
0
0
До теми
-
Присягнув на могилі Шевченка та виховав ідеолога українського націоналізму.
Цікаві факти із біографії Івана Липи ZAXID.NET -
Вчитель, який виступав проти зросійщення Донбасу та помер у тюремній лікарні.
Цікаві факти із біографії Олекси Тихого ZAXID.NET
Роль Івана Огієнка (митрополита Іларіона) в історії України важко переоцінити. Визначний державний діяч, ректор, міністр, вчений, поліглот, релігійний та громадський діяч, а також ворог Москви. Усе життя Огієнко присвятив боротьбі за українську державу, церкву, мову та культуру.
ZAXID.NET розповідає цікаві та невідомі факти із біографії видатного українця.
***
Іван Огієнко народився 2 (14) січня 1882 року в селянській багатодітній родині у містечку Брусилів Київської губернії (зараз Житомирська область). У ранньому віці втратив батька, який загинув через нещасний випадок – потрапив під копита коня.
Хлопчик закінчив місцеву початкову школу, потім навчався у Київській військово-фельдшерській школі. Згодом він екстерном склав іспити на атестат зрілості, що дало підставу для вступу на медичний факультет університету Св. Володимира (потім перевівся на історико-філологічний факультет).
Іван Огієнко працював у Київському комерційному інституті, а потім – в університеті Св. Володимира. Він був одним із перших, хто викладав в університеті українською мовою та займався українознавчою проблематикою.
Він входив до кола провідної української інтелігенції, співпрацював із Михайлом Грушевським, Борисом Грінченком, Агатангелом Кримським та іншими діячами. Іван Огієнко був поліглотом (знав вісім мов), вченим, видатним державним, релігійним та громадським діячем.
Іван Огієнко був міністром освіти уряду директорії УНР. Фото ЦДАВО України
17 серпня 1918 року уряд Павла Скоропадського приймає рішення про заснування особливого українського державного університету – у Кам’янці-Подільському. Першим ректором став Іван Огієнко. Це був перший університет, створений справді українською владою.
Взимку 1918 року Іван Огієнко став міністром освіти уряду директорії УНР. Одним з перших рішень Івана Огієнка стало підписання закону про державність української мови. Серед головних рішень Огієнка як міністра освіти – українізація освітнього процесу та звільнення чиновників, які свідомо цьому перешкоджали; затвердження правописного кодексу для обов’язкового вжитку по всій Україні; виділення значних коштів на друк підручників українською; створено Український національний музей.
Іван Огієнко був автором сценарію свята Злуки 22 січня 1919 року. 21 січня Рада міністрів на внесення Івана Огієнка ухвалила, а Директорія УНР затвердила закон: вважати 22 січня на вічні часи державним святом в Україні.
«Які були три фішки у цьому сценарії. По-перше, з усіх областей України до Києва приїхали народні хори і вони вперше співали українською мовою багато церковних пісень і народних, забутих. По-друге, Софія під час оголошення Універсалу про об’єднання двох республік задзвонила унікальними дзвонами. За домовленістю ці дзвони почали поширюватись іншими соборами: Михайлівський, далі – на лівому березі, до Броварів, до Ніжина. Вся Україна три дні дзвонила, повідомляючи народ про те, що відбувся Акт злуки. Ще була фішка: сам текст Універсалу привіз на баскому коні переодягнений в образ Богдана Хмельницького актор Микола Садовський», – розповів професор, голова Фундації імені митрополита Іларіона Микола Тимошик.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
У вересні 1919 року Огієнко став міністром культів (ісповідань). Іван Огієнко був виконувачем обов’язків голови уряду УНР – у листопаді 1919 року, після від'їзду Директорії УНР з Кам'янця-Подільського, він став головноуповноваженим уряду.
Іван Огієнко також був ініціатор отримання Томосу для УАПЦ. Він наголошував, що автокефалія церкви – це необхідний складник державної незалежності України. У 1921 році Іван Огієнко організував звернення до Вселенського патріарха.
Професор Микола Тимошик розповідає, що Іван Огієнко входив до списку десятки найнебезпечніших для комуністичного режиму українців.
У першому, незмінному списку Головліту (радянський орган цензури), було три прізвища: Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера. Без штампа Головліту у радянські часи не могла вийти жодна газета чи книжка. Були й інші списки, є список 10 імен, і у ньому Іван Огієнко стоїть третій. Перед ним – Дмитро Донцов, Богдан Лепкий, а після нього – Сергій Єфремов, Володимир Кубійович, Володимир Винниченко, Андрій Любченко, Євген Маланюк, Микола Хвильовий, Спиридон Черкасенко.
Микола Тимошик назвав епітети, якими нагороджувала радянська пропаганда Івана Огієнка: «петлюрівський міністр», «варшавський утриманець Пілсудського», «літературний денщик Скоропадського і фашистський запроданець», «запроданець-іуда в рясі митрополита». За словами голови Фундації імені митрополита Іларіона, ці наративи зберігаються й досі. Зокрема, через наукову діяльність Івана Огієнка.
«Івану Огієнку не могли простити його наукову діяльність, концепції. Їх десятки, я назву тільки дві. Це концепція виникнення і етапи росту української літературної мови, де Іван Огієнко кричав на весь світ, що не можна зачинати українську мову із XIV ст. Те, що українська і білоруська мова, література, культура починалась у XIV ст. – це політична брехня, але ніхто, окрім Івана Огієнка, не зміг не лише прокричати це на весь світ, а й науково довести етапи розвитку і виникнення української літературної мови. Не на політичних гаслах, а довів це він на конкретних матеріалах, на джерелах давніх рукописів, які пізніше були переписані в московських монастирях і стверджували, що це їхнє, рускоє», – розповів Микола Тимошик.
Як приклад він також навів концепцію джерел українського книгарства.
«Ми сьогодні у полоні відомого російського першодрукаря Івана Федорова, всюди у підручниках не тільки для філологів, а й для хіміків, фізиків у совєтські часи повторювали, що великий рускій народ і його представник Федоров навчив українців друкувати. Знову ж таки, це політична брехня. До приходу Івана Федорова, до речі, вигнаного з Москви за це новшество. У Львові він створив друкарню, але вона не була перша. В Україні існувало друкарство за 112 років до приходу російського першодрукаря Івана Федорова і воно до нас прийшло не з Москви, не з сходу, а з заходу. Нас навчили друкувати европейці – від Гутенберга», – зазначив професор.
У Варшаві Іван Огієнко заснував і редагував журнал «Рідна мова» і «Наша культура», які сприяли популяризації української культури.
На Івана Огієнка було заведено справу із назвою «Святоша». Колаж Служби зовнішньої розвідки України
Іван Огієнко був одружений із Домінікою Литвинчук. Вона була всього на два дні молодшою за Івана та мешкала на сусідній вулиці. Подружжя мало трьох дітей – Юрія, Анатолія та Лесю. Домініка померла у 1937 році – у неї був рак хребта, і вона була прикута до ліжка 17 місяців. У своєму заповіті вона звернулась до дітей, щоб вони продовжили батькову українізаторську справу, а також заявила, категорично не дасть благословення на їхні шлюби із чужинцями.
«Локальна історія» наводить фрагмент некролога, який написав Іван Огієнко після смерті дружини: «Ми здавна умовились, що всю "чорну" роботу для моєї наукової праці пророблятиме вона. А саме: вона списувала мені потрібний для праці матеріял, звичайно, за моїми вказівками, сортувала цей матеріял, часто переписувала готову працю. Я ціле життя збираю картотеку для мовознавчих праць, — і десятки тисяч карток до цієї картотеки й до моїх праць посписувала мені Д. Д. Ось тому вся та робота, яку я проробив за життя своє, це не тільки моя робота, але й робота Д. Д. Бо ж коректуру читала за мною всі 30 літ подружнього життя, багато займаючись цим іще й на смертному одрі».
Через три роки після смерті дружини Іван Огієнко прийняв чернечий постриг. Невдовзі його висвятили у єпископа, а у 1944 році він став митрополитом Холмським та Підляським. Ім’я Іларіона Огієнко взяв на честь митрополита часів Ярослава Мудрого, начебто першого слов’янина на цій посаді.
Митрополит Іларіон. Фото ЦДАВО України
У серпні 1951 року його обрали предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді та митрополитом Вінніпегу.
Служба зовнішньої розвідки України розповідає, що на Івана Огієнка було заведено справу із назвою «Святоша». У ній йдеться, що на польській території прийняв чернечий постриг під іменем Іларіона Іван Огієнко. Він вів служби українською мовою, спонукав до цього інших священників та у проповідях висловлював «сподівання на вищу силу, яка допоможе перемогти ворога і відновити незалежну Україну».
У витягу з доповіді секретного співробітника вказано: «Огієнко Іван Іванович, 42 роки, середнього зросту, гарний і стрункий, з великими вусами і гострою борідкою, в пенсне. Родом із Поділля, родичів його не знаю. Дружину знаю особисто, але дівочого прізвища і її родинних зв’язків не знаю. Належав до партії українських соц-самостійників, а потім, здається, вийшов. Дореволюційна робота – ректор Кам’янець-Подільського університету. При Петлюрі був міністром ісповідань і членом українського нац. союзу. Глибокий шовініст і ворог Московщини, видавець багатьох брошур і листівок антиросійського змісту, видавець багатьох церковних автокефальних книг».
Головною працею життя Івана Огієнка можна назвати переклад Біблії українською мовою. Усі книги Старого й Нового Завітів було закінчено влітку 1940 року. У різних країнах друкували окремі книги, але повний текст на півтори тисячі сторінок вийшов аж 1962 року в Лондоні.
Іван Огієнко помер 29 березня 1972 року у Вінніпезі (Канада) у віці 90 років. За заповітом архів і бібліотеку Огієнка мали перевезти в Україну за двох умов: коли Україна буде вільна і вільною буде її церква. Наразі архів зберігається у Канаді, але після тривалих перемовин розпорядники вирішили надати копії Миколі Тимошику – досліднику життя та діяльності Івана Огієнка, голові Фундації імені митрополита Іларіона.
При підготовці матеріалу використано дані з лекції Миколи Тимошика для Українського інституту національної пам’яті, видання «Локальна історія», Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ).
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enterпоказати всі приховати
До теми
Присягнув на могилі Шевченка та виховав ідеолога українського націоналізму.Цікаві факти із біографії Івана Липи ZAXID.NET Вчитель, який виступав проти зросійщення Донбасу та помер у тюремній лікарні.
Цікаві факти із біографії Олекси Тихого ZAXID.NET