Реформа, яка може змінити все: чому "гроші за вчителем" – це більше, ніж про фінансування

Професія вчителя – одна з тих, де вибір часто є ціннісним. Люди приходять у неї передусім через сенс та вплив: за даними міжнародного дослідження TALIS 2018, ключовим мотиватором для вчителя є можливість впливати на розвиток дітей і суспільства.

Професія вчителя – одна з тих, де вибір часто є ціннісним. Люди приходять у неї передусім через сенс та вплив: за даними міжнародного дослідження TALIS 2018, ключовим мотиватором для вчителя є можливість впливати на розвиток дітей і суспільства.

Українські дослідження це підтверджують: за результатами дослідження "Вчителі України: кадровий потенціал" студенти планують обирати професію педагога через любов до дітей і бажання змінювати освіту. Сьогодні, коли вчителі продовжують роботу в надскладних умовах, важливо підтримувати тих, хто робить такий вибір. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Як війна змінила вибір професії і що відбувається з українською молоддю

Що потрібно сучасним вчителям?

Задоволеність професією формується з низки факторів: престижності праці та уявлення про неї, середовища, яке мотивує, гідного рівня оплати праці та кар'єрних перспектив. Не менш важливими є довіра до вчителя як до професіонала, визнання його експертизи, реальна автономія та можливість формувати власну траєкторію професійного розвитку.

Для забезпечення цього важливо переосмислити підходи до навчання та вибудувати систему професійного розвитку, що відповідає реальним потребам учителя.

Такі потреби умовно можна розділити на дві великі категорії. Перша – це опанування нових інструментів, які можна безпосередньо застосувати в роботі.

Дані міжнародного дослідження TALIS-2024 показують доволі стриману картину: лише трохи більше як половина вчителів вважає, що навчання за останній рік суттєво вплинуло на їхню практику. Водночас є чіткий взаємозв'язок: ті, хто оцінюють навчання як корисне, значно частіше досягають поставлених цілей на уроках. Тобто справа не в самому факті навчання, а в його якості і релевантності.

Це доповнюють і дані опитування МОН: 72% учителів називають практичну орієнтованість навчальних курсів ключовим фактором їх вибору. Учитель сьогодні шукає не "години", а інструменти, які працюють у класі й які реально використати одразу.

Водночас професійний розвиток має ще один глибший вимір – це переосмислення себе в професії. Кар'єра вчителя не є статичною. Після періоду професійного становлення багато хто опиняється в точці вибору: або поглиблювати свою експертність, або шукати нові ролі, або ризикувати втратити інтерес до професії. У цей момент навчання може відігравати зовсім іншу роль – не лише як пошук нових інструментів у класі, а як спосіб побачити нову траєкторію та "перевідкрити" професію для себе. Разом із цим, отримати додаткові функції та доплати, або перейти на нову посаду.

У будь-якому разі – це все про здатність здійснити усвідомлений вибір і нести за нього відповідальність. В основі такого вибору завжди стоять питання про те, навіщо мені це і що саме зміниться після навчання. Коли вчитель бачить зв'язок між навчанням і власним розвитком, він готовий інвестувати в нього час і зусилля. Коли цього зв'язку немає – весь процес професійного розвитку перетворюється на формальність.

Нова модель підвищення кваліфікації вчителів

Українське законодавство не лише визначає обов'язком вчителя підвищувати кваліфікацію, але й дає свободу у виборі програм. Але без відповідного ресурсу право вибору не завжди означає реальну можливість ним скористатися. До 2026 року держава використовувала модель фінансування підвищення кваліфікації, за якою кошти спрямовувалися безпосередньо до визначених установ.

Водночас ця модель виявила низку обмежень: щонайменше 40% виділених коштів залишилися невикористаними та поверталися до бюджету. Крім того, за результатами опитування МОН, понад половина вчителів зазначала, що не повністю задоволена таким підходом до фінансування, оскільки він не враховував їхніх індивідуальних потреб у професійному розвитку. Саме тому держава реагує на запит освітян і змінює підхід до фінансування підвищення кваліфікації, впроваджуючи політику "Гроші ходять за вчителем".

Ключовим інструментом цієї політики стала платформа "Вектор". Цей інструмент був створений ГО "ЕдКемп Україна" як платформа Edway і переданий як благодійна допомога Українському інституту розвитку освіти. Платформа вже мала попит серед педагогів, значна частина яких виявила бажання продовжити використовувати її для професійного розвитку.

"Вектор" – це приклад того, як громадський сектор створює продукт у відповідь на реальний запит учительства, а його передача державі дає змогу забезпечити масштабування політики, сформованої для реалізації інтересів педагогів.

Масштабування платформи та її використання для реалізації політики "Гроші ходять за вчителем" потребують адаптації та розширення функціоналу. Партнером цього процесу стало представництво ЮНЕСКО, яке, за фінансування Глобального партнерства заради освіти (GPE), підтримує подальший розвиток платформи.

Передусім "Вектор" забезпечує технічну реалізацію пілотування політики "Гроші ходять за вчителем". Для вчителя це можливість зареєструватися, отримати власний віртуальний гаманець і обрати навчання. Для суб'єкта підвищення кваліфікації – створити кабінет, розмістити програму, зарахувати вчителів і видати документи про підвищення кваліфікації.

Як змінюється культура професійного розвитку

Втім, "Вектор" – це значно більше, ніж просто чергова цифрова платформа. Його впровадження – це крок до одночасної зміни й інфраструктури, й культури професійного розвитку. Проте жоден інструмент не працює сам по собі. Без відповідних цінностей і практик у командах його потенціал залишається обмеженим.

Читайте також "Це критично": скільки студентів-педагогів стають вчителями

Саме тому йдеться про синергію – гармонійне поєднання культури та конкретних інструментів, які підсилюють один одного. Важливо, що платформа вже пропонує рішення, які можуть підтримати як окремих учителів, так і шкільні команди, які рухаються до формування культури відповідальності та розвитку.

Одним з таких рішень є "Оцінювання 360", яке дає можливість учителю поглянути на власну практику з різних ракурсів. Для цього вчитель може пройти самооцінювання та зібрати відгуки від адміністрації, колег, учнів або батьків. Важливо, що результати такого оцінювання доступні лише самому вчителю.

Це створює безпечний простір для рефлексії, у якому педагог може не лише отримати рекомендації щодо подальшого професійного розвитку, а й краще зрозуміти власні сильні сторони, зони для зростання та більш усвідомлено обирати можливості підвищення кваліфікації.

Платформа забезпечує і відкритість для суб'єктів та програм підвищення кваліфікації. Перед отриманням документа учасники також надають зворотний зв'язок щодо програми, який надалі можуть побачити інші користувачі. Таким чином формується середовище довіри та відповідальності, де сама професійна спільнота відіграє важливу роль у визначенні якості освітніх послуг.

Також важливим є зв'язок учителя і закладу освіти. За даними опитування МОН, близько половини українських учителів спираються на підтримку школи під час визначення потреби у навчанні. Адже все, що вчитель отримує під час навчання, він впроваджує саме в тому закладі, де працює.

Запропонований підхід до фінансування навчання не заперечує ролі закладу освіти, а змінює фокус. Завдання адміністрації – не обирати за вчителя, а допомогти зробити цей вибір усвідомленим і підтримати застосування результатів навчання на практиці, зокрема через надання якісного зворотного зв'язку. Це принципово інший підхід на рівні школи. І для цього платформа також пропонує низку інструментів, які допоможуть сформувати цілісне бачення розвитку команди.

Тому важливо, що ця політика відповідає не лише на технічні виклики, а й підтримує розвиток відповідальної професійної спільноти. Я вірю, що людина відтворює цінності тієї спільноти, в якій перебуває, зокрема на рівні повсякденних практик.

Реформа НУШ дала вчителю більше свободи – можливість обирати програми, форми та методи роботи. Сьогодні ми часто говоримо про важливість соціально-емоційного навчання, ефективного зворотного зв'язку та формувального оцінювання. Але ці практики не можуть існувати лише на рівні взаємодії з учнями – вони мають бути притаманні як команді школи, так і професійній спільноті загалом.

Тут хочу перефразувати канадського дослідника Майкла Фуллана, який справедливо зазначає, що культури не змінюються наказом – вони змінюються тоді, коли нові цінності та практики поступово витісняють старі. Політика "Гроші ходять за вчителем" – це більше ніж технічне рішення, це про ті зміни, які трансформують систему зсередини.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua