Путін боїться не бунту, – експерт назвав найбільший страх диктатора

У російських елітах уже думають не лише про війну, а й про те, що буде з владою після Путіна. Питання наступника дедалі частіше виринає через його вік, замкнутість системи і страх самої верхівки перед майбутнім.

Голова Інституту світової політики Віктор Шлінчак в ефірі 24 Каналу пояснив, що в російських елітах уже можуть прораховувати сценарії на найближчі роки. За його словами, саме звідти для Путіна може виходити загроза, якої він боїться найбільше.

Дивіться також "Є конкретні проблеми": що не так з нібито вибухом ядерного "Іскандера" у Білорусі

Питання наступника вже фігурує в російських елітах

У російській верхівці вже можуть думати не лише про нинішній стан війни, а й про те, що буде з владою за кілька років. Шлінчак провів паралель із пізнім СРСР, коли система теж трималася за старих керівників, а після смерті Брежнєва країна дуже швидко зайшла в смугу кадрової нестабільності.

До слова! У Росії дедалі сильніше накопичується втома від війни, а удари по російській території ламають картинку безпеки, яку Кремль роками нав'язував суспільству. Через це Путіну все важче втримувати підтримку і переконувати росіян, що війну треба тягнути далі.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Через це тема наступника в колах, наближених до Кремля, так чи інакше вже з'являється. Вік Путіна, закритість системи і відсутність зрозумілого механізму передачі влади лише підсилюють ці розмови, бо в елітах не можуть не прораховувати, що буде далі.

Я пам'ятаю, коли помирав Брежнєв, потім вони почали вмирати через кожен рік. Центральний комітет комуністичної партії робив ставку на таких самих дідів, на людей за 70,
– пояснив Шлінчак.

Путін при цьому не виглядає людиною, яка готова добровільно віддати владу або спокійно запустити сценарій передачі повноважень. Через це сама поява таких розмов стає для системи дедалі чутливішою, бо йдеться вже не лише про вік диктатора, а й про страх перед тим, що буде після нього.

Путін найбільше боїться заколоту у власному оточенні

Народний бунт для Путіна не виглядає головною загрозою, бо настрої в суспільстві він досі вважає контрольованими. Набагато небезпечнішим для нього є сценарій, у якому удар прийде зсередини системи, від людей, які мають доступ до силового апарату, ресурсів і самого центру ухвалення рішень.

Путін боїться заколоту у власному оточенні: дивіться відео

Шлінчак вважає, що саме тому Путін так чіпляється за владу і не допускає навіть натяку на нормальний механізм її передачі. Для нього ризик не в тому, що хтось вийде на площу, а в тому, що змова може визріти в його ж оточенні, де всі давно розуміють, що питання наступника рано чи пізно доведеться вирішувати.

Путін не збирається взагалі віддавати свою владу. І очевидно, що він боїться в першу чергу заколоту всередині власного оточення, а не якихось там людських чи народних бунтів,
– зазначив Шлінчак.

Він додав, що такий страх напряму пов'язаний із тим, як зараз перебудовується російська система контролю. Путін і далі тримає в руках ключові процеси, але робить це не через довіру, а через подальше посилення Федеральної служби безпеки, яка дедалі глибше заходить у внутрішнє життя країни і стежить не лише за вулицею, а й за лояльністю всередині самої системи.

ФСБ використовує критику влади як пастку

У Росії контроль працює не лише через заборони, арешти і страх. Система почала діяти тонше: людям дають відчуття, ніби в публічному просторі ще залишився якийсь простір для критики, але насправді цей простір потрібен, щоб виявляти нелояльних і брати їх на олівець.

Вони навіть дають можливість зараз періодично випускати пар, запрошуючи на федеральні телеканали людей, які нібито критикують владу,
– зауважив голова Інституту світової політики.

Після цього запускається вже інша частина механізму. Силовики й пов'язані з ними структури не просто спостерігають за реакцією, а збирають конкретну інформацію про тих, хто читає, поширює і підхоплює такі матеріали, перетворюючи навіть контрольовану критику на інструмент відбору неблагонадійних.

Вони виявляють, хто лайкає ці пости, хто дивиться, хто розганяє подібні матеріали, і складають списки тих людей, які так звані неблагонадійні,
– підсумував Шлінчак.

Тому навіть показна критика влади працює не проти Кремля, а на нього. Це не ознака послаблення режиму, а ще один спосіб закручувати гайки і тримати під контролем не лише вулицю, а й настрої всередині самої країни.

Що свідчить про ослаблення Путіна і нові спроби ескалації?

У Росії все частіше назовні виходять ознаки боротьби за владу. Путіна почали гучніше критикувати навіть у публічному просторі, а поруч з цим з'явилися й розмови про можливих наступників.

The Telegraph пише, що удари дронів углиб Росії, повільніший наступ і проблеми в економіці показують, що війна вже не виглядає для Кремля простою і керованою. У Москві дедалі гостріше постає вибір: або зменшувати масштаб війни, або йти на ширшу мобілізацію з ризиком нової напруги всередині країни.

Після поїздки до Китаю Москва знову почала піднімати ставки через Білорусь і використовувати цей напрямок для тиску. Так Кремль показує, що не хоче знижувати градус, намагається ще сильніше прив'язати Мінськ до війни і знову грає в ескалацію щоразу, коли заходить мова про переговори.