Психосоціальна підтримка для освітян: новий рівень масштабування через систему післядипломної освіти

12 травня 2026 року відбулася онлайн-зустріч випускників, авторів та партнерів програми “Психосоціальна підтримка для освітян”. Ця ініціатива, впроваджена Міністерством освіти і науки України за підтримки ЮНЕСКО, стала стратегічною відповіддю на запит суспільства щодо збереження ментального здоров’я вчителів та учнів. Розробником програми виступила ГО “Смарт освіта”, а ключовим етапом її реалізації стала підготовка тренерів для інститутів післядипломної педагогічної освіти.

В умовах війни школа трансформувалася: тепер це не лише простір для навчання, а й “пункт незламності” для дитячої психіки. Проте щоб вчитель міг стати опорою для дитини, він сам має стояти на міцному фундаменті емоційної стійкості.

Протягом двох із половиною місяців викладачі та методисти з усіх обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти пройшли інтенсивне навчання і отримали статус сертифікованих тренерів. Саме ці фахівці стануть головними провідниками змін, інтегруючи психосоціальну підтримку в систему підвищення кваліфікації вчителів по всій країні.

“Позаду два з половиною місяці кропіткої роботи, обговорень, пошуку рішень та професійного зростання. Ви поглибили знання про психічне здоров’я, опанували навички взаємодії з дітьми у кризових станах. Але найголовніше — ви вже сьогодні готові впроваджувати ці підходи у своїх регіонах. Дякуємо, що ви є тими фахівцями, які допомагають зберігати стійкість освітнього середовища України” - сказала на зустрічі Анжеліка Назаренко, керівниця психологічного напрямку ГО “Смарт Освіта”.

Програма “Психосоціальна підтримка для освітян” зарекомендувала себе як дієвий та науково доказовий інструмент, що базується на перевірених міжнародних стандартах і глибокій фаховій експертизі. Її головна цінність полягає в системному підході: вона не просто надає теоретичні знання, а пропонує практичні механізми для збереження стійкості освітнього середовища та забезпечення емоційного благополуччя дітей.

Завдяки ретельно опрацьованим модулям, фахівці опановують навички взаємодії у кризових станах та поглиблюють розуміння психічного здоров’я учнів. А найголовніше - отримують чіткі алгоритми, як діяти в тих чи інших ситуаціях.

Це той підхід, якого потребує система психологічної служби в школах - саме на цьому наголосила в своєму виступі на зустрічі випускників програми Анастасія Коновалова, заступниця міністра освіти і науки України.

Стара система психологічної допомоги вже не витримує тиску реальності і Коновалова анонсувала суттєві зміни.

Системні виклики та концепція трансформації

За словами заступниці міністра, МОН визначило пріоритетом затвердження концепції трансформації психологічної служби, яка передбачає:

• Перегляд ролі фахівців: чітке розмежування функцій психолога та соціального педагога, щоб кожен розумів свої “правила гри”.
• Підтримка педагогів: закріплення на нормативному рівні обов’язку системи підтримувати не лише дітей, а й вчителів.
• Відхід від “реагування на кризи”: перехід до моделі підтримки, де головною метою є превенція, щоб кризові стани у дітей просто не виникали.

Особливу увагу пані Анастасія приділила питанню навантаження фахівців, назвавши нинішні норми нелюдськими.

“На сьогодні 40 годин на тиждень працювати з людьми без обмежень у педагогічному навантаженні — це просто неможливо. Тим паче в такій емоційно складній сфері”, – підкреслила Анастасія Коновалова.

Окрім перегляду годин тижневого навантаження, Міністерство освіти і науки України планує запровадити прозорий механізм супервізії та забезпечити його реальне фінансування. Також у планах — навчання фахівців роботі з науково обґрунтованими діагностичними інструментами, що дозволить підняти рівень підтримки на новий якісний щабель.

Завершуючи свій виступ, Анастасія Коновалова звернулася до сертифікованих тренерів із проханням стати співтворцями майбутніх змін. Вона закликала активно долучатися до громадського обговорення нового положення про психологічну службу, яке вийде найближчим часом:

“Нам надзвичайно важливо, щоб новий документ формувався з урахуванням роботи практиків, якими ви є. Ми обов’язково повернемося до вас із напрацюваннями, щоб ми не “причинили вам добро”, яке потім просто не надінеться на ваш реальний практичний досвід”.

Міжнародний контекст та експертний рівень програми

Альона Попова, спеціалістка з освіти, психічного здоров’я та психосоціальної підтримки Представництва ЮНЕСКО в Україні підкреслила, що міжнародна спільнота захоплюється стійкістю українських педагогів. Вона наголосила: інвестиції в людей — це найцінніше, що можна зробити зараз.

Стратегія масштабування

За словами Іванни Коберник, голови правління ГО “Смарт Освіта”, організація має мету вивести навчання психосоціальній підтримці за межі окремих громадських ініціатив і зробити його невід’ємною частиною державної освітньої системи.

Пані Іванна наголосила на великій потребі на такі знання і навички серед українських педагогів. Коли Смарт освіта оголошує реєстрацію на цей курс у відкритій формі, вона закривається за лічені години через колосальний запит.

“Ми як громадська організація не можемо задовольнити потреби всіх вчителів. У них є безліч запитань про те, як справлятися зі власними складнощами та як реагувати на ситуації, з якими вони стикаються у спілкуванні з дітьми в шкільних обставинах”, – наголосила Іванна Коберник.

Саме тому, за словами Іванни Коберник, критично важливо, щоб ці знання, методики та інструменти “зайшли” у шкільну систему через обласні інститути післядипломної педагогічної освіти та забезпечували професійні відповіді для кожного вчителя в регіонах.

Підхопивши думку заступниці міністра про тривалість навчання, Іванна Коберник висловила глибоке переконання, що якісна трансформація неможлива у прискореному темпі: “Мені здається, що поспіх — це найбільша проблема освітньої системи України зараз. Поспіх перевантажує учнів і веде до вигорання вчителів, коли від усіх вимагається зробити все максимально швидко”.

Вона підкреслила, що перевагою цієї двомісячної програми був саме час. Час на те, щоб:

• справді зрозуміти складний матеріал;
• повторити та якісно засвоїти методики;
• поставити болючі питання та отримати професійний зворотний зв’язок.

Вітаючи сертифікованих тренерів, пані Іванна закликала їх не зупинятися на досягнутому та ділитися своїми пропозиціями щодо вдосконалення програми: “Ми продовжуємо шукати методики, які дійсно працюють. Нам надзвичайно важливо почути ваші побажання: можливо, певні модулі варто додати або змінити, щоб вони ще краще відповідали потребам практики”.

Методична глибина та опора

Програма “Психосоціальна підтримка для освітян” стала результатом синергії потужної авторської групи — Наталії Портницької, Ірини Тичини та Ольги Савиченко. Всі авторки та тренерки є кандидатками психологічних наук, доцентками кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка. Саме такий високий науковий ценз дозволив створити програму, яка є дієвим та науково доказовим інструментом для збереження стійкості освітнього середовища.

Наталія Портницька розкрила внутрішню суть та психологічне наповнення курсу. Вона акцентувала на тому, що за кожним методичним кроком стоїть турбота про людину.

“Для нас було важливо, щоб кожен модуль програми став системою “професійних опор” для освітян, інструментом, який вчитель/ка зможе застосувати вже завтра. Ми вчилися розпізнавати складні емоційні стани, не забуваючи при цьому про власну безпеку та ресурс фахівця”, – підкреслила Наталія Портницька.

Тему особистої стійкості підхопила Ольга Савиченко. Вона наголосила, що програма реально покращує стан самих вчителів, роблячи їх спроможними підтримувати інших:

“Іноді підтримка стійкості — це не про гучні слова, а про ту людину, яка заходить у клас і своїм теплом та присутністю дає сигнал: тут безпечно, ми впораємося. Сьогодні наші педагоги — як світло в будинках під час тривалих відключень: часом втомлене, але воно допомагає іншим не загубитися. Ви стали тими “генераторами”, які дозволяють вчителям підзарядитися і світити далі”.

Завершальним акордом експертної панелі став виступ Ірини Тичини, яка закцентувала увагу на глобальній місії проєкту — трансформації всієї філософії шкільного простору. Вона підкреслила, що психосоціальна підтримка виходить далеко за межі допомоги окремому вчителю.

“Для нас, авторок, ця програма — про створення особливого середовища, яке формується всіма учасниками освітнього процесу. Сьогодні безпека — це не лише про фізичне укриття, а й про психологічне відчуття підтримки, довіри та прийняття. В умовах війни школа просто змушена бути місцем, чутливим до ментального здоров’я дітей, де дитина відновлює стабільність, а педагог стає опорою для цього відновлення. Наша програма — це дієвий інструмент, щоб перетворити школу на територію стійкості і для дітей, і для дорослих”, — переконана Ірина Тичина.

Голос учасників

Для багатьох викладачів ІППО та практиків цей курс став справжнім відкриттям. Вони ділилися не лише професійними планами, а й особистими трансформаціями.

Вікторія Чепурна, доцент кафедри педагогіки ХНУ імені В.Н. Каразіна наголосила, що психосоціальна підтримка освітян є критично важливою темою сьогодні. Їй особливо відгукнулося визначення роботи в “ненормальних умовах”, що дозволяє уникати шаблонних фраз і фокусуватися на реальності, у якій перебуває українська освіта: “Щодо моїх особистих вражень, вони виключно позитивні. Мені дуже сподобалися певні методичні аспекти розробленого курсу, зокрема ідея покроковості — за це велика вдячність шановним авторкам та тренерам. Сьогодні від самих студентів лунає гостра потреба та запит на ці знання, тому ця програма є надзвичайно актуальною”.

Розуміючи глибину запиту від молоді, пані Вікторія запропонувала не зупинятися на форматі додаткових тренінгів, а інтегрувати цей досвід у фундамент університетської освіти.

“Масштабування цього курсу я від початку бачила стратегічно. Оскільки ми готуємо майбутніх вчителів, я вважаю, що це має бути не лише вибіркова дисципліна, а навіть обов’язкова освітня компонента в наших програмах. Це важливо як для самих студентів, що тільки здобувають професію, так і для їхньої подальшої практичної діяльності у школах”, – впевнена Чепурна.

На завершення пані Вікторія подякувала за нові професійні знайомства, зазначивши, що атмосфера навчання була надзвичайно теплою та надихаючою.

Світлана Клім, методист навчально-методичного кабінету психологічної служби Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, каже: “Замість пасивного слухання лекцій, цей курс дозволив нам опанувати матеріал через власний досвід, що стало потужним поштовхом для нашого професійного розвитку. Як сертифіковані тренери, ми з нетерпінням очікуємо на офіційну підтримку Міністерства освіти і науки України для подальшого впровадження цієї програми в інститутах”.

Тетяна Колган, проректор Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, ділиться: “Ми вже продумали, як імплементувати цей курс. З 2027 року введемо його як окремий модуль у програми підвищення кваліфікації. Ваша харизма і наша спільна робота обов’язково дадуть результат”.

Ольга Хмелева-Токарева, завідувачка науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної педагогічної освіти, Київського столичного університету імені Бориса Грінченка:

“Для мене було дуже важливо — це особлива частинка, яку педагоги часто не розуміють: про різні особливості поведінки дитини і з чим вона пов’язана. Якщо ми будемо повертати вчителів до розуміння того, що таке дефіцит уваги, як знайти ознаки суїцидальної поведінки тощо, то це дуже важливо сьогодні. Педагоги спілкуються з дітьми, вони їх бачать. Це дійсно чудовий курс. В нашому Інституті основна програма підвищення кваліфікації — підтримка ментального здоров’я освітян. І матеріали курсу будуть використані для нового модуля для вчителів. Моя щира подяка всім дотичним”

Андрій Дубяга, методист Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти звернув увагу на кілька важливих моментів: “Ця програма буде впроваджуватися не лише як окремий курс навчання. Отримані інструменти ми плануємо імплементувати у своє життя безпосередньо як практики, а не лише як тренери.

Цей курс дозволив нам розширити власні обрії, і ці знання будуть проходити крізь кожне наше заняття. Це потужний базис, який дасть нам особистісне, кар’єрне та професійне зростання”.

Він вважає, що місяці навчання точно пройшли не дарма. Особливо цінними були практика, відточеність матеріалу та супервізія, під час якої викладачі змогли отримати фідбек і побачити себе зі сторони.

Фінал зустрічі: гарантії підтримки

Алевтина Лотоцька, генеральна директорка директорату дошкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України підтвердила підтримку МОН в подальшій імплементації програми.

“Це якісна, глибока та серйозна програма. Вона офіційно затверджена наказом Міністерства, і ми щиро вдячні ЮНЕСКО, “Смарт Освіті”, авторкам та кожному з вас за професійність і відкритість”.

Алевтина Лотоцька підтвердила готовність міністерства підтримувати випускників програми. Зокрема, МОН підготує офіційний лист-рекомендацію для регіонів із переліком усіх сертифікованих тренерів, щоб гарантувати викладання курсу виключно тими фахівцями, які пройшли повний цикл підготовки. Для тих освітян, хто відчуває потребу в підтримці вже зараз і не хоче чекати масштабування програми у своєму регіоні, ГО “Смарт Освіта” продовжує активну роботу. Окрім підготовки тренерів, організація регулярно проводить актуальні тренінги та вебінари, спрямовані на відновлення ресурсу та психологічну допомогу.

Шукайте корисні методики, анонси подій та професійні поради на платформі Resilience Help. Приєднуйтесь до спільноти стійких, щоб знайти підтримку для себе і знати, як підтримувати своїх учнів і учениць.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало, “Як учителям розпізнати складнощі з психічним здоров’ям в учнів та допомогти – дієві поради від авторок програми “Психосоціальна підтримка для освітян”.

Фото ГО “Смарт освіта”