Прославився як художник, а увійшов в історію як винахідник: як Морзе випадково змінив свою долю

• Семюел Морзе спочатку був відомим художником, але потім став відомим як винахідник азбуки Морзе.
• Морзе заснував Національну Академію дизайну в Нью-Йорку і був її першим президентом, а його картина "Галерея Лувру" стала однією з найвідоміших робіт.

Попри те, що Семюел Морзе увійшов в історію саме як творець азбуки Морзе, у першій половині його життя усі його знали як відомого художника. Спочатку він став успішним в Англії, а згодом повернувся до США, де став впізнаваним через велику кількість створених портретів.

Як Семюел Морзе спочатку став видатним художником, а потім винахідником, та які його роботи стали найпопулярнішими, йдеться на Britannica.

Читайте також Історія, яка розсмішила мережу: де зараз бабуся з відео про незвичне бажання на 95 років

Як почався шлях Семюеля Морзе як художника?

Семюел Морзе народився 27 квітня 1791 року в сім'ї географа та священника Джедіди Морзе. Спочатку хлопець навчався в Академії Філліпса в Андовері, штат Массачусетс. Втім, там отримав репутацію нестабільного та ексцентричного студента, а тому батьки відправили його до Єльського коледжу в Нью-Гейвені.

Річ у тім, що батько та мати Морзе очікували, що хлопець цікавитиметься саме наукою, але Семюел віддавав перевагу малюванню мініатюрних портретів.

Навіть після закінчення Єлю у 1810 році, коли він влаштувався клерком в одне із бостонських видавництв, не полишав живопис. Батькам залишалося лише прийняти вибір юнака, а тому вони підтримали його, коли той вирушив до Англії. Семюел навчався там мистецтву в художника Вашингтона Олстона.

Загалом у художньому плані Морзе перейняв популярні на той час британські стандарти, як-от історичний стиль живопису. Йдеться про романтизовані сцени минулого з героїчними постатями на передньому плані. І виконані такі картини зазвичай у яскравій та драматичній манері.

Коли ж Морзе повернувся на батьківщину у 1815 році, він помітив, що американці не цінують його полотна так, як це робили британці. Через це він змінив свій фокус на портретний живопис, аби заробляти на життя.

• Спочатку він почав як мандрівний художник у Новій Англії, Нью-Йорку та Південній Кароліні.
• Після 1825 року, оселившись у Нью-Йорку, він намалював одні із найкращих портретів коли-небудь створених американським художником.
• У цій справі Морзе поєднував технічну майстерність та сміливе зображення характерів своїх героїв з відтінком романтизму, який засвоїв в Англії.

Які відомі картини намалював Морзе?

На сторінці у фейсбуці історика Олександра Турчинова, який є спеціалістом в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, йдеться про те, що Морзе, разом з Генрі Інманом, Ешером Дюраном, Вільямом Данлепом та Чарльзом Інгама, заснував у Нью-Йорку товариство живописців – Національну Академію дизайну (National Academy of Design). І спочатку саме він був обраний його президентом.

Як відомо, найбільш відомою картиною Морзе стала "Галерея Лувру", де художник зобразив Квадратний Салон Лувру, а на задньому плані зобразив у мініатюрі стільки шедеврів, скільки змогло вмістити полотно.

Легендарна картина Морзе / Фото з відкритих джерел

Натомість за полотно "Помираючий Геркулес" він отримав золоту медаль Лондонської королівської академії мистецтва. Створив цю картину художник під час навчання в Королівській академії мистецтв у Лондоні. Загалом це картина, що зображає міфологічного героя Геркулеса в момент його смерті.

Картина, через яку Морзе став успішним у Лондоні / Фото з відкритих джерел

Чому колись на картинах дітей зображали дорослими?

У середньовічному живописі діти часто виглядають як зменшені копії дорослих. Річ у тім, що художникам тоді не бракувало майстерності, вони радше прагнули передати передусім символічний зміст та релігійні ідеї.

• Образи дітей, особливо Ісуса Христа, зображувалися як "маленькі дорослі", бо вважалося, що Христо уже від народження мав божественну мудрість та досконалість.

• Загалом дитячі риси майже не підкреслювалися, а зовнішність виглядала неприродно серйозною.

Крім того, в середньовічному суспільстві поняття дитинства відрізнялося від сучасного. Дітей рано залучали до дорослого життя, а в мистецтві їх не виділяли окремо, тобто зображали за тими канонами, що й дорослих.