Про троянського коня Кремля, боржників Трампа і північну загрозу, якої ми не бачимо

Давно стежу за білоруською темою. І чесно кажу: більшість аналітиків досі неправильно читають те, що відбувається між Мінськом, Москвою і Вашингтоном. Бачать або дипломатичний прорив, або чергову гру Кремля. Насправді це і те, і інше – але в зовсім іншій конфігурації, ніж здається.

Давно стежу за білоруською темою. І чесно кажу: більшість аналітиків досі неправильно читають те, що відбувається між Мінськом, Москвою і Вашингтоном. Бачать або дипломатичний прорив, або чергову гру Кремля. Насправді це і те, і інше – але в зовсім іншій конфігурації, ніж здається.

Хто такий Лукашенко насправді

Не називав би його диктатором у класичному розумінні. Недодиктатор – точніше. Людина з іншого світу – пострадянського, в якому йому було добре, в якому він почувався як риба у воді. Він щиро вважає себе благом для Білорусі. Такий уважний директор заводу, який тримає порядок і вважає, що люди мають бути вдячні. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

До теми Путін вирішив зробити Лукашенка ще токсичнішим

Але є одна річ, яку про нього треба розуміти чітко: єдина реальна мета Лукашенка – залишитись при владі. Все інше – інструменти.

І саме тому історія з американцями набагато складніша, ніж виглядає.

Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Лукашенко стовідсотково залежний від Володимира Путіна. Але – і це ключове – він не може дозволити собі виглядати підлеглим. Йому потрібно, щоб Путін не забував, що він існує. Щоб давав гроші. Щоб публічно називав партнером, а не васалом.

І для цього Лукашенку потрібні речі, які він може покласти на стіл перед Путіним і сказати: "Дивись, я ще корисний, я ще граю, я вирішую питання, які ти сам не можеш вирішити відкрито".

Американці – це саме таке питання. Переконаний: вся ця операція з політв'язнями і добривами – спецоперація ФСБ. Лукашенка відправили до Трампа з конкретним завданням. Не тому що Мінськ раптом захотів незалежності від Москви, а тому що Кремлю потрібен троянський кінь всередині санкційної системи Заходу – і Білорусь для цього ідеальна.

Конвеєр з людьми і троянський кінь

У грудні 2025 року відбулась перша угода. США зняли санкції з Belaruskali – одного з найбільших виробників калію у світі, частка Білорусі на світовому ринку калійних добрив близько 20% – в обмін на звільнення 123 політв'язнів. Серед них нобелівський лауреат Олесь Беляцький, Марія Колесникова, Віктор Бабарико. 114 осіб передали через Україну до Польщі.

У березні 2026 року – друга хвиля. Спеціальний посланець США Джон Коул особисто приїхав до Мінська. Ще одне звільнення, ще одне пом'якшення санкцій. Коул пообіцяв, що "цього разу все відбудеться значно швидше".

Паралельно Лукашенко продовжував арешти нових опозиціонерів. Не тому що він жорстокий за звичкою, а тому що йому потрібен постійний запас "товару" для наступних раундів. Це бізнес-модель. Конвеєр.

Показовий сигнал, який мало хто помітив: у 2026 році білоруських спортсменів допустили до міжнародних змагань під національним прапором. "Спорт поза політикою", – кажуть нам. Але повернення країни у великий спорт під власним прапором завжди означає одне: політична реабілітація іде повним ходом.

Тепер Bloomberg повідомляє: США тиснуть на Україну, щоб та переконала країни ЄС також послабити санкції на білоруські добрива. І ось тут — найцинічніше.

Повне відновлення білоруського калійного експорту принесе Лукашенку від 2 до 3 мільярдів доларів на рік. Але Дональда Трампа це взагалі не хвилює. Бо для нього мотивація інша: агропромислові корпорації США і Європи зазнають збитків через дефіцит дешевих добрив і тиснуть на свої уряди. Для Трампа зняти ці санкції – політично легкий крок. Дешево і сердито, як він любить.

А далі спрацює прецедент. Після білоруського калію хтось скаже: а чому не російський газ? Він же теж "не білоруський". З Мінська зняли – знімайте з Москви. Саме так розмивається санкційна система. Не фронтальною атакою – а через "нешкідливий" прецедент. Троянський кінь зайшов.

Тихо лобіює цей процес і Китай, для якого Білорусь є важливим логістичним хабом в Європі, а білоруський калій критично необхідним ресурсом. Пекін нічого не говорить вголос. Але його інтерес тут очевидний.

Ядерні навчання: сигнал не Європі, а Трампу

19 – 21 травня 2026 року Росія і Білорусь провели спільні ядерні навчання. Масштаб: понад 64 тисячі військових, більше як 200 ракетних пускових установок, 140 літаків, 73 надводні кораблі, 13 підводних човнів, з яких 8 стратегічних. Реальні пуски – "Ярс", "Синева", "Циркон". З білоруського боку – "Іскандер-М" і "Кинджали" з МіГ-31.

Путін і Лукашенко спостерігали по відеозв'язку. Путін сказав, що ядерна зброя – "крайній захід". Пєсков на запитання, що означають ці навчання, відповів просто: "Будь-які навчання призначені відправити сигнал".

Але кому? Не Брюсселю і не Берліну. Трампу. Навчання відбулись саме тоді, коли йдуть переговори про "велику угоду", і США тиснуть на Київ. Повідомлення просте: будь-яка домовленість має враховувати, що Білорусь – ядерний плацдарм. І що ціна питання – не тільки добрива.

Лукашенко одночасно продає себе американцям як "поміркованого" – і стоїть поруч з Путіним під час ядерних навчань. Це не суперечність. Це і є його гра на два боки, щоб залишитись потрібним обом.

Білорусь – плацдарм у двох напрямках

Про це мало говорять відкрито. А треба.

Білорусь межує з Україною, Польщею, Литвою і Латвією. Унікальна геостратегічна позиція. Два абсолютно різних напрямки загрози – і обидва реальні.

• Перший – Україна. Олександр Сирський публічно підтвердив: загроза наступу з білоруського напрямку не знята. Це не риторика – це оцінка розвідки. Північний фронт не закритий. Жодні переговори це питання не закривають автоматично.
• Другий – Балтія. І ось тут починається те, що насправді турбує більше.

Нарва – естонське місто на кордоні з Росією. 52 тисячі мешканців. Понад 90% говорять російською щодня. Понад третина має російські паспорти – за даними ERR, 17 121 громадянин Росії, це 32,9% населення міста. У регіоні Іда-Вірумаа етнічні росіяни складають 68,5%.

Зауважте Розглядає Білорусь як плацдарм: в ISW пояснили, що стоїть за ядерними навчаннями Путіна

У квітні 2026 в Telegram з'явились акаунти, що просували "Нарвську Народну Республіку" – з сепаратистською символікою і риторикою один в один як Донецьк і Луганськ у 2014-му. Естонські спецслужби назвали це організованою кремлівською дезінформаційною кампанією.

А 13 травня 2026 року Держдума Росії ухвалила в другому і третьому читаннях – 381 депутат, 84,7% – закон про "екстериторіальне" застосування збройних сил для захисту громадян Росії за кордоном. Путін тепер юридично може вводити армію туди, де "переслідують" росіян.

Схема зрозуміла: провокація в Нарві – "захист" місцевих росіян – підстава за новим законом – Білорусь як союзник по ОДКБ автоматично у конфлікті – стаття 5 НАТО – і це вже не локальна війна.

До цього додається Сувальський коридор. Сто кілометрів кордону між Литвою і Польщею – єдиний сухопутний маршрут для військової логістики НАТО до Балтії. Білорусь контролює його з флангу. Перерізати його – і стаття 5 не працює у найкритичніший момент. А те, що Мінськ вміє тиснути без армії – ми вже бачили: штучні міграційні кризи на польському і литовському кордонах у 2021 – 2022 роках. Це була репетиція.

І ще одне. Звикли пишатись – і правильно, – що Україна стала дроновою наддержавою. Але Росія теж. І білоруські військові вчаться разом з росіянами на реальному бойовому досвіді. Системи РЕБ, боротьба з дронами, тактики гібридної війни – все це там є. Недооцінювати білоруський військовий потенціал – стратегічна помилка.

Що має робити Україна і чим небезпечний Трамп

Скажу те, що майже ніхто не говорить вголос.

Трамп – бізнесмен. Він дивиться на Україну як на позичальника, який винен йому гроші. Фінансово – так, США витратили колосальні ресурси. Але політично – навпаки. США в моральному боргу перед Україною, яка воює за цінності, які Вашингтон декларує десятиліттями. Трамп цього розрізнення не робить. Для нього все просто: я плачу – ти робиш те, що я кажу.

І тому прохання до України стати адвокатом послаблення санкцій на білоруські добрива – це не дипломатична помилка Вашингтона. Це свідома логіка. Хочете "Патріоти"? Ідіть домовляйтесь з європейцями. Своїми руками, своїм авторитетом – просіть знімати санкції з режиму, який відкрив вам північний фронт.

Погодитись – означає підписатись під власним послабленням.

Тому Київ має зробити кілька речей одночасно.

• Назвати схему своїми іменами – публічно і на всіх майданчиках. Лукашенко продає людей. Трамп купує. Кремль заробляє. Мовчання тут трактується як згода.
• Вимагати включення білоруського питання в будь-які переговори. Жодна угода без чіткої позиції щодо демілітаризації білоруського напрямку не закриває північний фронт. Це не побажання – це умова.
• Ділитись досвідом з країнами Балтії. Нарвський сценарій – це наш Крим і Донбас 2014 року. Ми знаємо, як це працює зсередини. Естонці мають слухати нас, а не лише своїх аналітиків.
• І найголовніше – не бути пасивними спостерігачами в Лімасолі.

Лімасол – чому це важливіше, ніж здається

Напередодні саміту в Лімасолі Україна правильно сигналізує: ми хочемо бути частиною вибору європейського перемовника з Росією. Це не питання самолюбства. Це питання геометрії переговорного процесу.

Поки існує формат "Трамп – Путін – і десь збоку Європа", Україна залишається об'єктом домовленостей, а не їхнім учасником. Трамп може тиснути на Київ з одного боку і на Москву з іншого – і шукати угоду коштом наших інтересів. Саме цей формат дозволяє використовувати білоруський фактор як важіль: не погоджуєтесь – Лукашенко залишається загрозою.

Сильний європейський перемовник з повним мандатом ЄС і прямим зв'язком з Києвом – це не дипломатичний жест. Це зміна геометрії. З трикутника, де ми слабка вершина, – у чотирикутник, де є противага.

Це вибиває з рук Трампа можливість ставити нам парні умови.

Переговори про мир без урахування Білорусі – це переговори про паузу. А не про безпеку.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua