Піхотна орда лізе на Гуляйполе: на що перетворився наступ росіян на фронті

На Новоолександрівському напрямку російські війська зі складу 29 та 36 загальновійськових армій намагаються відновити позиції, які існували до початку контратак ЗСУ на цьому напрямку близько місяця тому.

• Російські війська намагаються відновити позиції на Новоолександрівському напрямку, перегруповуючи резерви і проводячи штурми.
• На Гуляйпільському напрямку російська 5 армія намагається просунутися, використовуючи малі піхотні групи, але ЗСУ тримають оборону на ключових позиціях.

На Новоолександрівському напрямку російські війська зі складу 29 та 36 загальновійськових армій намагаються відновити позиції, які існували до початку контратак ЗСУ на цьому напрямку близько місяця тому.

Яка ситуація на Новоолександрівському напрямку?

З цією метою командування російського угрупування військ "Схід" перегрупувало резерви у смуги цих армій. Про це пише Костянтин Машовець.

Читайте також Лавров знайшов "винного" у війні, і це навіть не Україна

Протягом минулого тижня в смугах 36 та 29 ЗВА російські війська на тактичному рівні мусили вирішувати низку завдань, пов'язаних не лише зі спробами відновити попередні позиції, а й з категорії стабілізаційних дій, оскільки в низці випадків ЗСУ продовжували контратаки на окремих ділянках і напрямках.

Запеклі бої тривали на напрямку Воскресенка – Олександроград. Після того як ЗСУ змогли витіснити противника з Вороного та з району на захід від Січневого, фактично повністю відкинувши його від свого рубежу оборони вздовж річки Вовча на лівому фланзі його 29 ЗВА, російське командування намагалося відтіснити Сили оборони України від Воскресенки, організувавши серію штурмів на північ від села, а також проводячи подібні дії в напрямку Маліївка – Січневе.

Очевидно, противник не зміг досягти бажаного. СОУ утримують позиції на північний захід від Воскресенки і, ймовірно, готуються повністю "зачистити" піхотні групи противника в районі Січневого.

У смузі російської 36 ЗВА СОУ утримали свої позиції в районі Тернового та Новомиколаївки, а також контратакували у напрямку Березового. Противник у цьому районі зосередився на утриманні Березового та заблокованих позиціях кількох його малих піхотних груп у районі Вербового та на південь від Степового.

Очевидно, що в район Березового та Новогригорівки росіяни підтягнули додаткові сили, щоб запобігти просуванню СОУ у напрямку Новомиколаївка – Темирівка, а також посилити свої підрозділи, які ведуть запеклі бої за Новогригорівку, де СОУ змогли увійти в північну частину села.

Тактична ситуація в цьому районі дуже динамічна. СОУ відбивають атаки противника з боку Березового та району на північ від Новогригорівки, одночасно намагаючись "зачистити" інфільтровані російські піхотні групи в районі Вербового, Степового і навіть Вишневого.

Наразі треба зазначити, що тактичні вклинення ЗСУ в районі Новомиколаївки та Новогригорівки у бойові порядки російської 36 ЗВА не лише створюють російському командуванню "незручності" з погляду організації та проведення подальших наступальних дій, а й дозволяють СОУ чинити власний, досить чіткий тиск на Новоіванівку та Темирівку.

У районі Привілля – Красногірське – Рибне – Злагода тривають вперті зустрічні бої. Очевидно, що командування російської 36 ЗВА докладає всіх зусиль, аби запобігти просування СОУ вздовж річки Янчур, у напрямку Успенівки та Нововасилівського (де дорога Гуляйполе – Велика Новосілка перетинає річку Янчур), розуміючи оперативну та тактичну важливість цього району.

З цією метою противник провів низку атак у районі Злагоди та Рибного, одночасно намагаючись утримати свої позиції в районі Красногірська. Йому вдалося досягти деякого "мікроскопічного", навіть з тактичного погляду, просування на кілька сотень метрів, але це не усунуло для нього головну проблему на цій ділянці. СОУ досі впевнено утримують район на північ від Красногірська і, відповідно, мають можливість атакувати по обох берегах річки Янчур і блокувати активні дії противника вздовж західного берега.

Загальна ситуація на Новоолександрівському напрямку поки що суттєво не змінилася. ЗСУ, очевидно, закріплюються на рубежах і позиціях, досягнутих ними під час попередніх контратак, одночасно намагаючись "зачистити" різні "залишкові" піхотні групи противника у своєму найближчому тактичному тилу.

Противник, своєю чергою, робить активні спроби повернутися на річку Вовча у смузі своєї 36 ЗВА та на лівому фланзі 29 ЗВА, діючи методом проникнення малих штурмових груп, які намагаються прорватися у глибину бойових порядків СОУ через міжпозиційний простір.

Росіяни також досить активно намагаються діяти по комунікаціях СОУ у їхньому тактичному та оперативному тилу і хочуть обійти й оточити українські підрозділи.

Росіяни хочуть відновити наступ на Гуляйпільському напрямку

Тут командування російського УВ "Схід" намагається відновити високий темп просування своєї найпотужнішої 5 армії у напрямку Оріхова.

Наразі вони діють у трьох основних напрямках:

• Оленокостянтинівка – Воздвижівка,

• Зелене – Верхня Терса;

• Залізничне – Гуляйпільське.

Таким чином вони намагаються вирішити своє найближче завдання – вийти на рубіж Верхня Терса – Гуляйпільське основними силами.

Крім того, командування 5 ЗВА, щоб прикрити свій наступ на захід з північного флангу від можливих контратак ЗСУ, прагне відновити свої позиції вздовж річки Гайчур на ділянці від Варварівки до Нового Запоріжжя.

Важливо Небезпечні висновки для України з доповіді воєнної розвідки Нідерландів

Росіяни на Гуляпільському напрямку діють переважно малими піхотними групами та у досить розріджених бойових порядках. Однак це все ж дозволяє їм просуватися вперед, хоча глибина і темп ворожого наступу обмежуються реальними фізичними можливостями піхоти. Адже треба визнати, що фактор нестачі піхоти у підрозділах СОУ, що обороняються на цьому напрямку, таки працює, і, як наслідок, маємо багато незахищених або слабо захищених міжпозиційних ділянок.

З метою підвищення основних показників свого наступу на цьому напрямку, командування противника комбінує піше "проникнення" своїх малих піхотних груп із використанням легких засобів механізації (мотоцикли, баггі, автомобілі тощо) та військової техніки (переважно бронетехніки).

Крім того, у смузі російської 5 ЗВА активно діють спеціалізовані сили та засоби БпЛА, які забезпечують удари по позиціях ЗСУ майже на всю тактичну глибину. Це дозволяє противнику час від часу успішно мінімізувати на тій чи іншій ділянці рівень протидії своїм піхотним групам.

Упродовж минулого тижня росіяни досягли досить глибоких тактичних вклинень. Але не можна сказати, що вони просунулися значними силами. Фактично, вся смуга наступу російської 5 ЗВА наразі є зоною безперервного перемішування підрозділів обох сторін. Ведення ними бойових дій в умовах оточення, блокування, охоплення та обходу є радше нормою, ніж винятком. Водночас окремі позиції, лінії, опорні пункти, місця укриття піхотних груп перемішані на глибину 8 – 15 кілометрів по обидва боки умовної ЛБЗ.

Щоб зрозуміти, про що саме мовиться, я наведу приклад. Отже, окремі малі піхотні групи російських військ вже фіксуються – на захід від Гуляйпільського, на захід від Гіркого, у районі Верхньої Терси та Воздвижівки, на захід від Добропілля, а також у районі Радісного і Нового Запоріжжя.

Водночас ЗСУ продовжують утримувати низку позицій на північний захід від Солодкого, на схід від Добропілля, на захід від Зеленого, на схід і південь від Залізничнго і навіть на північно-західних околицях самого Гуляйполя.

Тому говорити про будь-які конкретно визначені напрямки цільового наступу російської 5 армії можна лише в надзвичайно загальних термінах. Насправді її наступ перетворився на безперервне піше просування на багатьох ділянках місцевості значної кількості піхотних груп. Простіше кажучи, вся ця піхотна орда намагається йти, а іноді їхати, виключно туди, де вона може це робити (точніше, там, де це дозволяють їй робити СОУ) і настільки глибоко, наскільки це може робити її піхота суто фізично.

Через те, що ЗСУ мають обмаль людей, у них не завжди вистачає дронів для своєчасного виявлення та придушення усіх цих масових й не дуже масових забігів російських "тіл". Тому певна частина цих пішоходів часто проходить "за спину" українських позицій.

Щодо Гуляйпільського напрямку, окремо також варто відзначити спроби противника прикрити свій наступ на Оріхів у смузі 5 ЗВА з півночі, шляхом відновлення позиції вздовж річки Гайчур. З цією метою на суміжному із 36 ЗВА фланзі підрозділи 127 МСД 5 ЗВА зробили кілька акцентованих спроб наступати з боку населених пунктів Солодке, Добровільне та Прилуки у напрямку Добропілля та Нового Запоріжжя. Але ці спроби завершилися мінімальним просуванням кількох дрібних російських піхотних груп уздовж яру на схід від Добропілля та кількома сутичками на північ від Прилук. Добропілля і Нове Запоріжжя так і залишилися під контролем ЗСУ.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку s.mindzhosa@24tv.com.ua