Петеру Мадяру б'ють по Балканах. Чому відносини із сусідами стають викликом для Угорщини

Перед новим прем'єр-міністром Угорщини Петером Мадяром стоять непрості виклики. І вони не обмежуються ситуацією в Угорщині та її взаєминами з ЄС. Окремою проблемною зоною стають Західні Балкани, де Мадяру доведеться "розгрібати авгієві стайні" у стосунках з Хорватією, Сербією, Боснією і Герцеговиною та Північною Македонією.

Угорщина історично грала значну роль у регіоні, велика частина якого у минулому входила до складу Угорського королівства та Транслейтанії (тобто угорської частини Австро-Угорщини).

Але питання не лише в історичних зв’язках.

Західні Балкани мають економічне значення для Будапешта, а він є важливим партнером для держав регіону. Угорські державні та приватні корпорації домінують у деяких секторах економіки балканських країн, як-от енергетиці, банківському секторі, ІТ, телекомунікаціях, будівництві, транспорті тощо. До того ж успіху, як правило, досягали компанії, які належали або контролювалися членами партії Віктора Орбана "Фідес", а точніше – тими, хто входить до близького кола або глави уряду, або його найближчого оточення та родичів.

Така собі угорська версія путінського кооперативу "Озеро". 

Політичні відносини на Балканах Будапешт теж вибудовував досить вибірково. 

В їхній основі лежали особисті стосунки вже самого Орбана з лідерами деяких країн регіону, в першу чергу Боснії і Герцеговини, Сербії, Північної Македонії, іноді – Албанії та Чорногорії. 

Випадково чи ні, але посилення зв'язків Орбана із Західними Балканами збіглося у часі зі зростанням інтересу до цих країн з боку російського диктатора. Це все відбувалося після 2010 року, коли Орбан вдруге очолив угорський уряд та розпочав свій "роман" з Путіним. 

Саме тоді почалося формування своєрідного "клубу друзів Путіна" під керівництвом угорського прем'єра, до якого увійшли Александар Вучич, Мілорад Додік, колишній македонський прем'єр Нікола Груєвський; іноді до них приєднувалися лідери Чорногорії та навіть Словенії.

Ці політики за підтримки Орбана стали провідниками російських інтересів на Західних Балканах, намагалися блокувати євроінтеграцію держав регіону та їхній вступ до НАТО, ризиковано балансували між Євросоюзом, Росією, Китаєм та США. А "сербський мир" – так само як і російський, – став ледь не головним фактором дестабілізації в регіоні та загрозою миру.

Інтерес Угорщини у регіоні підкріплювали і угорські військові, які були стабільно присутні у миротворчих місіях в Косові (KFOR) та Боснії і Герцеговині (EUFOR), обіймаючи там командні посади, забезпечуючи логістику, медичне обслуговування. Ці місії найімовірніше продовжаться і за нової влади в Будапешті. Утім, в інших питаннях широка присутність Угорщини на Західних Балканах, побудована на особистих зв'язках Орбана, залишає чимало викликів для його наступника.

Західні Балкани є важливим ринком для угорського експорту. Тому Мадяр вже заявляє, що зацікавлений в розвитку відносин з регіоном.

Але перед цим йому доведеться знайти відповіді на болючі виклики, як мінімум у чотирьох столицях – Скоп'є, Сараєві, Белграді та Загребі.

Північна Македонія

Почнемо з македонської столиці Скоп’є, де приятель Орбана Нікола Груєвський очолював уряд з 2006 по 2016 рік. Втім, після поразки на виборах йому не вдалося уникнути проблем, і у 2018 році македонський суд визнав його винним у перевищенні повноважень і присудив два роки ув'язнення.

Тоді Віктор Орбан свого партнера від в'язниці врятував: Угорщина провела спецоперацію за участю дипломатів та спецслужб і вивезла Груєвського дипломатичною автівкою до Угорщини. Зрозуміло, що влада в Скоп'є зажадала видачі злочинця, але в Будапешті досі зберігають для нього гарантії недоторканності, надавши колишньому прем’єру статусу політичного біженця.

Тоді ця операція з порятунку дружнього експрем’єра викликала міжнародний скандал, а Угорщину вкотре звинуватили в порушенні міжнародного права.

Петер Мадяр вже заявив, що скасує прихисток для Груєвського. І від того, чи ризикне він видати втікача, залежить майбутнє відносин між країнами.

Боснія і Герцеговина

Для Орбана особливу вагу мав лише один з ентитетів – Республіка Сербська, де переплетені політичні, безпекові та економічні інтереси Угорщини. Багаторічний лідер Республіки Сербської Милорад Додік тісно пов'язаний особисто з Орбаном та має підтримку Путіна.

І саме цей регіон стане точкою генерації головного болю для Петера Мадяра.

Перед ним стоїть задача відновлення добросусідських відносин з БіГ на міждержавному рівні. Адже за Орбана офіційний Будапешт фактично ігнорував центральний уряд у Сараєві, концентруючись на прямих відносинах з Додіком.

Для Додіка Орбан був захисником і рятівником.

Теплі особисті стосунки гарантували лідеру боснійських сербів не лише політичний захист Угорщини та підтримку антиконституційної та сепаратистської діяльності самого Додіка та його поплічників. Часом йшлося навіть про фізичний захист. Так, коли Додіку стало "гаряче" та загрожувало ув'язнення, для його захисту з Угорщини прибули бійці Антитерористичного центру (це той самий орган, що був причетний до пограбування українського інкасаторського конвою).

Пізніше Антитерористичний центр також відкрив своє єдине закордонне представництво біля Баня-Луки.

Також Угорщина, зловживаючи своїм правом вето, рятувала Додіка та вище керівництво Республіки Сербської від запровадження санкцій Євросоюзу. Це давало Додіку відчуття вседозволеності і підсилювало його сепаратизм і погрози вивести Республіку Сербську зі складу БіГ.

Немає підстав очікувати, що Мадяр продовжить цю політику Орбана.

Але тут недостатньо лише припинити підтримувати проросійського сепаратиста. Бо навіть якщо забрати політику – лишається економіка, де новий угорський уряд майже напевно побачить численні випадки корупції та непрозорих економічних відносин. Зокрема, інвестиційні проєкти в галузі енергетики (як-от сонячна електростанція Требіньє-1 та вітряна електростанція Хргуд) здійснювалися без тендерів.

За останні п’ять років РС отримала від угорського банку ЕХІМ та приватних інвесторів 170 млн євро кредитів.

Чи захоче Мадяр змінити сірі схеми економічної співпраці? Чи зможе він це зробити, та ще й без втручання у внутрішні справи Боснії і Герцеговини?

Сербія

Белград був головним партнером орбанівської влади на Західних Балканах, тому поразка Віктора Орбана стала важким ударом для президента Сербії Александара Вучича. Він втратив важливого міжнародного союзника, лобіста в ЄС, а також гаранта того, що Євросоюз точно не запровадить болючих для нього санкцій.

А ще Вучич відчув, що навіть лідери, які тривалий час перебувають на вершині влади і беззастережно контролюють країну, рано чи пізно сходять з п'єдесталу.

Але навіть зміна влади не скасовує того, що Сербія та Угорщина є важливими економічними партнерами. Тут і енергетика, і транспортні коридори, і банки, і військове співробітництво.

Зараз Петер Мадяр опинився перед складним вибором: чи продовжувати спільні сербсько-угорські інвестиційні проєкти, започатковані завдяки особистим домовленостям Вучича та Орбана? Ось три найважливіші з них: будівництво швидкісної залізниці між Белградом та Будапештом за китайські гроші; підключення сербської системи нафтопроводів до нафтопроводу "Дружба" в Угорщині; придбання Угорщиною російських акцій нафтопереробної компанії НИС.

Відповідей щодо майбутнього згаданих проєктів поки що немає.

Беручи до уваги обіцянку Мадяра почати боротьбу проти корупції та "надмірно багатої економічної еліти" навколо Орбана, виникає також питання щодо низки інших інвестицій та компаній, які контролювали важливу частку економічної співпраці.

Початок відносин Мадяра та Вучича був не дуже приємним.

Майбутній глава угорського уряду заявив, що він знає, хто був "хрещеним батьком" стосунків між Вучичем, Орбаном і Фіцо (натякаючи на Росію та Путіна). А ще він висловив сумнів у професійності сербського розслідування нібито спроби підірвати газогін до Угорщини – опозиція підозрює, що це був передвиборчий фейк.

І хоча президенту Сербії така критика не сподобалася, він висловив надію, що спільні проєкти будуть продовжені.

Хорватія

"Історичний злочин Орбана". Саме так Петер Мадяр називає погіршення відносин його країни з Хорватією. Це свідчить, що Мадяр усвідомлює виклики, які перед ним стоять. Але невідомо, чи є у нової влади розуміння, як їх вирішити.

Першій виклик – забезпечення права хорватської національної меншини в Угорщині, на чому наполягає офіційний Загреб.

Угорське законодавство передбачає схему представництва меншин, яка нібито гарантує їм представлення у парламенті, але йдеться лише про місце спостерігача, "речника меншини" без права голосу і без впливу на процеси. Натомість у Хорватії національним меншинам гарантовано вісім мандатів, один з яких – угорський. Хоча частка меншин в обох країнах подібна. Цю схему запровадив Орбан під час виборчої реформи 2011 року, і Хорватії це не до вподоби.

Чи готовий Мадяр переглянути систему і дати етнічним хорватам більше прав? Відповідь лишається відкритою.

Виклик другий – енергетична безпека.

Після приватизації хорватської нафтогазової компанії INA у 2009 році вона опинилася під управлінням угорської MOL з 49,08% акцій, а у Хорватії лишилося 44,84%. Ця приватизація була скандальною від початку і призвела до вироку суду, за яким ексглаву уряду Хорватії Іво Санадера та гендиректора MOL Жолта Гернаді визнали винними у хабарництві та присудили їм по декілька років ув'язнення. І якщо Санадер відбув вирок у в'язниці, то Гернаді так і не був виданий Хорватії та уникнув покарання.

Понад те, він до цього часу очолює компанію.

Ця ситуація досі ускладнює відносини між Загребом та Будапештом і викликає критику Євросоюзу. Зважаючи на те, що Петер Мадяр пообіцяв змінити політику щодо розшукуваних осіб (зокрема, визнавати ордери європейської прокуратури), відносини можуть покращитися. Але жодних конкретних обіцянок щодо саме цієї справи від Мадяра поки не лунало.

* * * * *

Це – лише чотири не дуже великі країни, але їхні приклади свідчать, скільки проблем залишив Віктор Орбан своєму наступнику.

Мадяр готується до дій. Він оголосив, що новий угорський уряд перегляне всі інвестиційні проєкти, схвалені Орбаном (це стосується і залізниці Белград-Будапешт), та придбання російських акцій НИС. Мадяра турбує, що значна частина проєктів, підписаних попередньою владою, непрозорі та імовірно містять корупційну складову. Але не варто чекати, що ті, хто має з них фінансовий зиск, здадуться без бою.

Тож на Петера Мадяра чекає важка боротьба проти корупції на міжнародному рівні. А без цього не прибрати ті лазівки, які продовжують знекровлювати економіку Угорщини на користь близького кола Орбана.

Автор: Володимир Цибульник,

кандидат історичних наук, експерт із Західних БалканПідписуйся на "Європейську правду"! Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.Мадяр Сербія Боснія і Герцеговина УгорщинаРеклама: