Пам’яті Максима Ридзанича

— Максима в дитинстві не було навіть за що насварити. Коли загинув, йому було 37 років. Він так говорив: «Якщо врятую хоч одне життя, тоді варто жити». Так і вийшло… — розповідає мати.

За її словами, син загинув, коли рятував побратима — 20-річного хлопця із позивним «Малиш».

Вона каже, що Максим служив у 90-му батальйоні 81-ї бригади ЗСУ. Був двічі в Донецькому аеропорті. Вперше —  з листопада до 15 грудня 2014-го:

— Він мені зателефонував і сказав: «Мамочко, ми — з пекла до раю». Я спочатку не знала, що то значить. А це він з Донецького аеропорту їхав до пункту постійної дислокації… 15 грудня Максим виходив з аеропорту вночі, щоб приїхати на кілька днів додому й привітати з днем народження старшого сина — 17 грудня. Удруге Максим там був на пожежній вежі. Разом із шістьма «кіборгами». Говорять, що 242 дні тривала оборона аеропорту — до 21 січня, але військові поправляють — 244 дні, бо Максим із хлопцями тримався на вежі до 23 січня. Того дня о 5:30 ранку син дав команду замінувати все і виходити…

А тоді, 17 березня, був день народження в його доньки.

— І ми так само чекали. Максим хотів зробити сюрприз, як і старшому синові. Але так вийшло, що 20 березня 2015 року він загинув в Опитному… Ми чекали, а його привезли в домовині.

Світлана Адамівна додає, що син служив строкову в 1996 році у Національній гвардії України:

— Дослужився до старшини, отримав краповий берет. Хлопці казали, що цим ніколи не хизувався… А у вересні 2014-го сам пішов до війська. Прийшов тоді до мене, вже підстрижений, і каже: «Мусічка, присядь…» Він мене Мусічкою називав… «Йду на війну». Я йому: яка війна? Ти в нас один, у тебе троє діточок! А він: «Тому і йду, щоб до нас ніхто не прийшов у хату». Поїхав до батька на роботу, теж попрощався.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Ридзанич Максим Володимирович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).