Пам’яті Героя України полковника Олександра Довгача

Побратими пам’ятають Олександра Довгача як грамотного і людяного командира, який умів підтримати у найважчий момент, як наставника, який навчав молодих льотчиків не лише літати, а й бути сильними…

Олександр народився 12 травня 1973 року в Полтаві. Дитинство і юність минули в Чернігові, де він навчався у загальноосвітніх школах № 29 і № 30. Хлопець з дитинства мріяв про небо, і ця мрія стала справою його життя.

У 1991 році Олександр вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, яке закінчив у 1995 році з відзнакою, здобувши кваліфікацію льотчика-інженера.

Офіцерський шлях розпочав на посадах льотчика, старшого льотчика, командира ланки та штурмана-програміста. Водночас він постійно вдосконалював свої знання. У 2001 році заочно закінчив Одеський державний політехнічний університет за спеціальністю «Системи управління і автоматики», а у 2019-му — Національний університет оборони України.

З травня 2002 року молодий офіцер служив у 39-й бригаді тактичної авіації, що базується в Озерному на Житомирщині, де пройшов шлях від штурмана бази до заступника командира з льотної підготовки.

У березні 2010 року Олександр став старшим штурманом авіаційної бригади, яка дислокувалася на Київщині та льотчиком 2 класу. З 2012 року служив у складі 831-ї бригади тактичної авіації в Миргороді на Полтавщині.

Поза службою чоловік захоплювався програмуванням, цінував час, проведений з родиною. Найбільшим щастям для нього була сім’я — дружина та двоє синів, для них він був надійною опорою, мудрим батьком і прикладом честі.

Бойовий шлях Олександра почався у 2014 році на сході України, де він брав участь в АТО/ООС, виконував бойові завдання як льотчик-винищувач. У 2015 році був нагороджений орденом Данила Галицького за особисту мужність та героїзм.

З лютого 2020 року полковник Довгач став командиром 39-ї бригади тактичної авіації. Для підлеглих він став не просто керівником, а людиною, яка першою піднімалася в небо, коли надходив бойовий наказ. Як льотчик першого класу та інструктор на літаках Л-39 і Су-27 він мав понад 2000 годин нальоту, виховав не одне покоління українських пілотів і був справжнім авторитетом для побратимів.

24 лютого 2022 року з перших хвилин повномасштабного вторгнення Росії Олександр виявив справжню мужність і холодну витримку. Під час першого ракетного удару він особисто керував виведенням авіаційної техніки з-під вогню та розгортанням запасних пунктів управління. У перші дні великої війни російські загарбники намагалися отримати перевагу в повітрі, тому українські льотчики піднімалися в небо майже без перепочинку.

У перші тижні російського вторгнення Олександр захищав небо над Київщиною, був одним із тих, хто здобув колективне визначення «Привид Києва», стримував ворога, що рвався до столиці. Потім воював на Харківщині, де авіація нищила колони російської техніки та прикривала українські підрозділи. Згодом — на південному напрямку, на Херсонщині та в районі острова Зміїний, де точні удари українських льотчиків змінювали ситуацію на полі бою.

«Мій льотний склад рветься в бій. У нас є черга. Коли я бачу, що завдання дуже ризиковане, я стараюсь йти сам. Командир бригади так і повинен діяти. Він повинен показувати своїм прикладом, як треба це робити», — говорив Олександр.

І побратими згадують: коли потрібно було виконати складну місію, командир ніколи не шукав того, хто полетить замість нього, а просто казав: «Йдемо працювати».

На рахунку льотчика-винищувача понад 150 бойових вильотів на Су-27. Він особисто уражав пункти управління, військову техніку, засоби зв’язку та живу силу противника, забезпечував прикриття ударної та бомбардувальної авіації, знищував ворожі дрони й крилаті ракети. Лише протягом 2025 року зафіксовано близько 20 пусків російських ракет по літаку комбрига Довгача, але він завжди до кінця виконував поставлені перед ним завдання.

За роки великої війни полковник Олександр Довгач став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького: III ступеня (2022 рік), II ступеня (2023 рік), I ступеня (2024 рік). 30 вересня 2025 року Указом Президента України він був удостоєний звання Героя України. 15 листопада Президент особисто відзначив захисника «Золотою Зіркою» Героя України.

Полковник загинув 9 березня 2026 року на Східному напрямку в повітряному бою за значної переваги ворога та потужної протидії російських систем протиповітряної оборони. Герою було 52 роки…

Командувач Повітряних Сил Збройних Сил України Анатолій Кривоножко згадує: «Ще до війни ми якось спілкувалися, і я пропонував йому перейти на вищі посади, у навчальний заклад. Його відповідь була така: „Я звідси не піду. Це моя родина“. І справді, бригада була для нього родиною. Він для колективу був усім: інструктором, керівником, батьком. Його поважали всі — від солдатів до генералів. І зараз мені надходять повідомлення з-за кордону, люди висловлюють щирі співчуття. Він залишиться окремою сторінкою в історії сучасної авіації».

«Дуже мало командирів бригад, які справді беруть участь у бойових діях. А він до того ж був пілотом-винищувачем. Олександр Іванович знав, що підлеглі його шанують і поважають. І, мені здається, для нього це було головним. Він був доброю і водночас хороброю людиною. Це не просто командир бригади — це легенда», — зазначає військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади на ім’я Богдан.

12 березня 2026 року Олександра Довгача поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі. У нього залишилися батьки, дружина та двоє синів.

«Його героїзм у таких надскладних умовах, де кожен виліт межує з неможливим, викликає глибоку шану та водночас невимовний біль», — написав у соцмережах голова Житомирської ОВА Віталій Бунечко.

«Він вкотре виконав бойове завдання, на жаль, ціною власного життя… Першим ішов у бій, брав на себе найризикованіші завдання та надихав своїх підлеглих на сміливі й рішучі дії», — написали про легендарного льотчика у командуванні.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Тетяна Тиндик

За матеріалами: Суспільне Житомир, Суспільне Чернігів, Офіційне інтернет-представництво Президента України, АрміяInform, ВВС Україна, Житомир.info

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform