Весілля серед катастрофи: як пара одружилася в день аварії на Чорнобильській АЕС

Весілля серед катастрофи: як пара одружилася в день аварії на Чорнобильській АЕС

Ірина Стеценко та Сергій Лобанов сказали «так» у Прип'яті 26 квітня 1986 року, коли розгорталася найстрашніша ядерна катастрофа у світі. Молоду пару евакуювали наступного дня, а їхнє життя назавжди змінилось через вибух на четвертому реакторі ЧАЕС.

Незнайома ніч перед святом

Коли дев'ятнадцятирічна стажерка-вчителька Ірина та 25-річний інженер Сергій готувалися до весілля, вони не знали, що менш ніж за 4 кілометри від них розгортається найстрашніша у світі ядерна аварія.

Після півночі Ірина закінчила робити манікюр до весілля та намагалася заснути. Її наречений у той час спав на матраці на кухні квартири, де збиралися гості. Раптово нічну тишу порушив жахливий гул. «Було таке відчуття, ніби над головою пролітало безліч літаків. Все гуділо, а шибки у вікнах тремтіли», — згадує ті миттєвості Ірина.

Сергій відчув струс, ніби пройшла якась хвиля. Чоловік подумав, що це міг бути слабкий землетрус, і знову заснув. Тієї ночі на Чорнобильській АЕС вибухнув реактор на четвертому енергоблоці, розповсюджуючи радіоактивні матеріали по всій Європі.

День, що все змінив

Сергій прокинувся близько 6 ранку, переповнений хвилюванням перед весіллям. На вулиці він побачив солдатів у протигазах та чоловіків, що миють дорогу та тротуари пінистим розчином. Деякі його колеги по роботі на атомній електростанції сказали, що їх викликали терміново, бо щось трапилося, але подробиць вони не знали.

З вікна квартири друга, розміщеної у висотному будинку, Сергій побачив дим, що підіймається над четвертим реактором. Маючи певні знання, він намочив шматок тканини та поклав його упоперек входу у квартиру, щоб радіоактивний пил не просочувався усередину. Потім поспішив на ринок, де майже не було людей — незвично для суботнього ранку.

Ірина жила з мамою. Телефон дзвонив усю ніч, а сусіди говорили про «щось жахливе», але подробиці були невідомі. Мати Ірини телефонувала до міліції, де їй сказали не панікувати та запевнили, що всі заплановані заходи у місті відбудуться. Тоді в Радянському союзі влада контролювала будь-яку інформацію, тому про інцидент не повідомляли.

Весілля на тлі трагедії

Пізніше того дня автомобілі з нареченими та гостями вишикувались у колону та попрямували до Палацу культури. Там Ірина та Сергій виголосили свої клятви, стоячи на рушнику з вишитими їхніми іменами. Потім перемістилися до кафе поруч.

Але весільний банкет був радше сумним, аніж святковим. «Всі розуміли, що щось сталося, але ніхто не знав подробиць», — зазначає Сергій.

Ірина пригадує, що для першого танцю вони репетирували традиційний вальс. Але, усвідомлюючи, що розгортається трагедія, «з перших кроків збилися з ритму». «Ми просто обійнялися та рухалися в обіймах», — говорить жінка.

Евакуація на світанку

Вранці наступного дня — 27 квітня — у двері постукав їхній друг із закликом терміново поспішати на евакуаційний потяг, що мав вирушити о 5 ранку.

Крім весільного одягу, Ірина мала лише тонку сукню для другого дня урочистостей. Вона швидко побігла до квартири матері переодягнутися, але залишилася у весільній сукні та бігала босоніж калюжами.

Коли потяг рушив, було ще темно. З вікна молода пара побачила сяйво від зруйнованого реактора. «Це було схожим, ніби ви дивитесь в око вулкана», — описує Сергій. Офіційно влада заявляла, що евакуація буде «тимчасовою». «Ми поїхали на три дні, але в результаті залишилися там на все життя», — підкреслює чоловік.

Невизначеність та страх

Ірина та Сергій гостювали у бабусі на Полтавщині — приблизно за 300 кілометрів від Києва. За кілька днів Ірина дізналася, що була на третьому місяці вагітності. Лікарі, які оглядали евакуйованих з Прип'яті на рівень радіаційного опромінення, попереджали про можливий вплив на ненароджених дітей та радили жінкам робити аборти.

«Я боялася народити дитину та боялася зробити аборт», — розповідає Ірина. Але одна з лікарок переконала її продовжувати вагітність. На щастя, Ірина народила здорову дівчинку — Катю. Через десятиліття дочка також стала матір'ю, і сьогодні у Сергія та Ірини є 15-річна онука.

Масштаб катастрофи

СРСР визнав факт аварії на ЧАЕС лише за 2 дні після вибухів, а радянський лідер Михайло Горбачов публічно висловився щодо цього лише через два тижні. Однак світ дізнався про катастрофу, коли радіоактивна хмара досягла Швеції, де виявили зростання рівня радіації.

За оцінками МАГАТЕ та ВООЗ, вибухи на ЧАЕС викинули в атмосферу у 400 разів більше радіоактивних матеріалів, ніж бомба, скинута на Хіросіму.

Офіційно внаслідок інциденту загинула 31 особа: двоє від самого вибуху, 28 від гострої променевої хвороби, один від зупинки серця у наступних тижнях. У 2005 році дослідження ООН припустило, що внаслідок аварії можуть загинути 4 тисячи людей, хоча інші оцінки припускали десятки тисяч.

Вплив на здоров'я

Пара вважає, що аварія вплинула на їхнє здоров'я, хоча радянські лікарі це не підтверджували. На думку Ірини, радіація могла послабити її кістки — їй довелося замінити обидва коліна. Сергій у 2016 році перенів серцевий напад — через тиждень після візиту до рідної Прип'яті. Медики припускають, що причиною могло стати опромінення, отримане у 1986 році.

Нова евакуація

Сьогодні подружжя живе у Берліні. Це вдруге вони змінюють місце проживання, але цього разу тікали не від ядерної катастрофи, а від іншої трагедії — війни в Україні. У 2022 році вони переїхали до Німеччини після того, як у Києві ракета влучила у квартиру їхньої доньки Катерини.

Сила кохання

Їхній шлюб, який розпочався в умовах невизначеності та трагедії, залишається для них втіхою. За словами Ірини, їй із Сергієм довелося пройти через чимало труднощів у житті, щоб зрозуміти, що вони «один без одного не можуть існувати».

«Після 40 років я можу з упевненістю сказати, що ми як ниточка, вставлена ​​у голку. Ми все робимо разом», — підсумовує вона.