Останню крапку у війні поставить піхота, – інтерв’ю командира роти 66-ї ОМБр про бійців на нулі, виходи по 100 днів і вплив дронів

6 травня в Україні відзначають День піхоти – свято тих, хто робить найважчу і водночас найважливішу роботу в нашому війську. Піхотинці – ті, хто найближче до ворога, ті, чия присутність означає, що земля – наша. А ще піхотинці – це ті, хто поставить крапку в цій війні. Так вважає "Сапер" – командир механізованої роти 1-го механізованого батальйону KASSTA 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго.

За понад 4 роки в армії за плечима "Сапера" понад сотня виходів на передову. Він був серед тих, хто зупиняв росіян на Сумщині на початку повномасштабної війни, і після двох поранень повертався до війська.

Як командир роти, "Сапер" опікується піхотинцями, починаючи від їхньої підготовки до виходу, закінчуючи забезпеченням на позиціях і виведенням звідти. Командир певен, що піхота – найважливіша частина українського війська попри всі технології, котрі з’являються.

Про бойовий шлях "Сапера", підготовку піхотинців до виходів зараз, забезпечення бійців за допомогою дронів і про те, чим є піхота для армії зараз – читайте в ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу.

Цікаво 104 дні під Лиманом: історія піхотинця, який понад 3 місяці тримав позицію на нулі

"Далеко за 100": про перші виходи та досвід "Сапера" у піхоті

Можливо, перше питання буде банальним, та все ж – як ви долучилися до війська і ким були в цивільному житті?

У цивільному житті я працював, скажімо так, у сфері торгівлі. А вже 25 лютого 2022 року долучився до Збройних Сил. На той час, певно, як і всі, пішов добровільно.

Пам’ятаєте свій перший бойовий вихід? Як це було, зважаючи на той хаос, який був у перші дні повномасштабного вторгнення?

Це було 28 лютого в Сумській області. Не скажу, що я тоді приймав якусь активну участь, але я був на другій лінії, на підстрахуванні. Тоді до нас доїхав підбитий російський БТР, то ми з відділенням його знищили. Обійшлося без втрат з нашого боку. Такий от досвід незабутній.

А коли опинилися в 66-й бригаді, то яким був перший вихід тут?

Це було в Мар’їнці, де одна з позицій була в зруйнованому гаражі. Однак під час першого виходу контакту з ворогом не було, були лише артилерійські обстріли. Противника в перший день я не побачив.

А коли?

Тоді ми мінялися через добу, на позиціях довго не сиділи. Це був третій або четвертий раз. На нас вийшло десь 5 – 6 одиниць противника. Та в нас тоді був один кулеметник і він їх всіх тоді сам і знищив.

А скільки виходів у вас було взагалі?

Я не можу сказати точно, але це далеко за 100.

Чи ваш досвід піхотинця впливає на те, як ви працюєте зараз зі своїми підлеглими?

Впливає. Наприклад, розповідаю їм свою історію, аналізую ситуації, які траплялися і можу дати їм пораду, як поводитися в тій чи іншій ситуації. І це про різне, починаючи із заходу на позиції, їхнє обладнання і безпосередній контакт з ворогом.

Це їх заспокоює?

Так, вони бачать, що я це пройшов, що в мене були поранення і я залишився живим. Тому вірять, що те, що я їм кажу – працює.

Архівні кадри з роботи "Сапера" у 2022 році: дивіться відео

Як ви зазнали поранення?

Перше поранення було під час наступальних дій на село Макіївка Луганської області. Це був мінометний обстріл. Поранення було не складне, я трохи наловив осколків на м’які тканини, їх дістали і я повернувся назад.

"Сапер" у 2022 році на Луганщині / Фото надане 24 Каналу

Ви кажете про перше поранення, тобто воно було не одне?

Друге поранення було в місці відпочинку у 2023 році в селі Новолюбівка. Прилетіла або важка артилерія, або КАБ.

На щастя, більше поранень не було.

"Страх перестає бути основним": як готують піхотинців до виходу?

Як ви зараз працюєте з новобранцями, які тільки мають іти на позиції?

Зараз ми намагаємося готувати залежно від задачі – чи це штурмові завдання, чи оборонні. Ми шукаємо максимально схожу локацію і відпрацьовуємо всі нюанси. Як показує практика, це дає непоганий результат.

Тобто ви намагаєтесь створити такі умови, які будуть на позиціях?

Так. Тобто якщо йдеться про штурмові дії, то проводиться аеророзвідка укріплень противника і місць розташування. Тоді намагаємось знайти найкращий спосіб для виконання завдання і працюємо на локації, поки не буде виходити майже ідеально.

А якщо новобранець, наприклад, каже, що боїться або що не готовий до виходу, що тоді робите?

Таке є, але тоді ми даємо йому можливість поспілкуватися з людьми, які нещодавно повернулися з позицій. Досвід побратимів і свій власний досвід в більшості випадків переконують його.

І коли вже новобранець втягується й потрапляє, так би мовити, у двіжуху, то страх зникає. Радше, страх перестає бути основним.

Якщо ми вже говоримо про вихід, якою є ваша роль, коли бійці вирушають на завдання?

Моє безпосереднє завдання – підготувати їх до цього, проконтролювати, щоб вони були готові й мали якісне спорядження.

Від моменту, коли вони вивантажуються з техніки, я контролюю, куди їм рухатись, куди сховатись, де перечекати, яким маршрутом іти. Якщо це перший вихід – або є провідник, або супровід з дрона. Частіше це супровід з дрона. І ми покроково їх ведемо.

Якщо бачимо, що вони підходять до ворога, то надаємо цю інформацію, оцінюємо обставини навколо, даємо вказівки, що робити, куди підходити і як відпрацьовувати. Ну й надаємо підтримку артилерії, FPV-дронів, скидами. Надаємо всю підтримку, яку можемо.

Скільки займає вихід піхоти від точки, де вони вивантажуються з техніки до безпосереднього прибуття на позицію?

У середньому це близько доби. Але це дуже залежить від погодних умов і від того, наскільки сильний вогневий вплив противника. Це може бути як 2 – 3 години, так і доба чи більше.

Коли бійці ідуть на позиції, ви намагаєтеся зорієнтувати їх по термінах, скільки вони б мали там провести? Тобто чи мають вони якийсь орієнтир?

Їх до цього готують ще на бригадному полігоні. Там їм кажуть, скільки приблизно триває вихід, я цю інформацію повторюю. Тобто вони мають певне уявлення про те, скільки приблизно перебуватимуть на позиції.

Коли відбуваються штурмові дії з боку противника, як я розумію, ви також на зв’язку і координуєте дії бійців?

Я в будь-якому випадку на зв’язку. Проте завдяки нашим безпілотним системам зараз мало хто з того боку доходить до наших позицій. Якщо і доходять, то це не таке велике угруповання, як це було раніше – по 12 – 15 людей, це здебільшого 1 – 2. Як правило, в гарну погоду не доходять, а якщо дощ чи туман – то це можливо.

А є якийсь показник, скільки груп противника виходять і скільки доходить до наших позицій зараз?

Якщо брати від початкового етапу їх висування, тобто десь за 10 кілометрів, то десь 1 з 10 може дійти.

Лід замість води, тетріс і цигарки: як піхотинців забезпечують на позиціях?

Під час перебування бійців на позиціях підтримуєте з ними контакт? Як часто спілкуєтесь?

Обов’язково. Я майже постійно перебуваю на командно-спостережному пункті. Вони щодня мене чують і як мінімум раз на годину ми спілкуємось.

Я як щодо зв’язку з рідними? Коли один день без зв’язку, то складно, а тут йдеться про тижні.

Комунікація можлива через нас. Пряму розмову забезпечити ми не можемо, але боєць може записати голосове через радіостанцію і ми передаємо його рідним. Так само рідні записують голосові й ми передаємо їх на позиції.

Дехто дуже сумує за сім’єю і двічі на день записує повідомлення. Таке ми практикуємо.

Зараз в основному забезпечення бійців на позиціях відбувається за допомогою дронів та НРК. Як часто піхотинці отримують такі посилки?

Важкі бомбери щодня скидають посилки, якщо дозволяють погодні умови. Якщо порівнювати з тим, що я чую про інші підрозділи, то в нас все дуже гарно.

До цієї теми ми ще повернемось. Але ще є питання про посилки. Піхотинці, як я знаю, жартома називають їх між собою Glovo. Двоє бійців з вашої бригади, з якими ми розмовляли раніше, казали, що навіть замовляли готові страви, які доставляли дронами.

Так, практикуємо таке і досі. Щоправда, кожного дня, на жаль, забезпечити цього не можемо. Коли є можливість приготувати, є для цього всі умови й людина, котра може це зробити, – робимо.

"Сапер" / Фото 66-ї ОМБр

А що було найдивніше, що замовляли хлопці на позиціях?

Іноді бувають такі запити, що я не розумію, нащо це їм треба. Якщо такі речі замовляють, значить, у людей все необхідне уже є.

Буває, замовляють книжки або журнали. Іноді просять щось на кшталт тетріса, щоб якось час гаяти.

Бійці досі носять на позиції величезні вантажі, коли заходять туди?

Ми зараз намагаємося це мінімізувати, щоб в дорозі вони були якомога рухливіші. Тобто ідуть вони "на легкому" – мають бронежилет і рюкзак. Але рюкзак ми не напихаємо так, щоб він був надто важкий. Стараємось до 10 кілограмів. Решту доставляємо.

Як доставляють провізію на передову за допомогою дронів: дивіться відео

На скільки я знаю, якийсь час доставлення води було проблемою?

Так. Коли ми використовували дрони типу Vampire. Зараз у нас з’явилися Heavy Shot на "старлінку" і таким чином доставляти воду стало легше, бо дрон може майже сісти на землю – вантаж скидають з висоти 2 – 3 метрів. Раніше ж вона летіла з висоти 70+ метрів і досить складно було запакувати її так, щоб вона приземлилася цілою.

І як хлопці виходили з цього становища?

Ми скидали заморожену воду і вони її збирали, навіть якщо та розбивалася. Потім лід топили. Хоч якась вода була, але це було складно і важко.

Якщо ж ми вже говоримо про забезпечення, то що в основному є в посилках, які отримують бійці?

Цигарки, вода, готова їжа, якщо така можливість є, якщо немає – консервована їжа. Змінні речі – якщо люди довго сидять, то і футболки, білизна, шкарпетки. Це основне.

"5 днів на вихід маршрутом, що контролює противник": як піхотинці повертаються з нуля?

Скільки часу може займати повернення піхоти з позиції?

Все залежить від погоди. Тут так само, як і з заходом – якщо погода дозволяє, то це може зайняти 2 – 3 години. Якщо ж погода не заважає працювати дронам, то доба або й більше.

Були випадки, коли евакуація тривала вкрай довго, але закінчилася успішно?

Буквально нещодавно. Вихід відбувався маршрутом, який контролює противник. На жаль, з цієї позиції альтернативного маршруту не було. Виходили хлопці близько тижня, якщо точніше – 5 днів. Але всі виїхали цілі.

Коли бійці повертаються, їх зустрічають, а що далі?

У нас в батальйоні все виглядає наступним чином – вони повернулися з позиції, на місці відпочинку помилися, поїли та відпочивають добу. Потім вони вирушають на батальйонний хаб, де далі відпочивають, з ними займаються психологи, іноді працюють масажисти. Опісля в кого настав час відпустки – ї

де додому, в кого ще ні – їде на полігон, покращувати свої навички. Потім наступний вихід.

Дрони суттєво ускладнюють роботу для піхотинців і не тільки. Однак рішення проти ворожих розвідувальних та ударних безпілотників є. Саме тому 24 Канал та 66-та ОМБр об'єдналися для того, аби закрити небо на Лиманському напрямку. Ціль – 500 000 гривень на дрони-перехоплювачі. Долучайтеся до збору та допоможіть нашим воїнам зробити українське небо чистішим від російських дронів.

"Він сам розумів, що краще посидіти довше": про найдовший вихід піхотинця

Зараз всі погоджуються з тим, що піхота – найважча, але водночас найважливіша місія, яка є в армії.

Так і є. Бути піхотинцем, навіть якщо ти не бачиш ворога – досить важко. Тобто прожити в окопі або якомусь підвалі, якщо це село або міська забудова – морально і фізично складно.

Що може спростити той тягар, який є на піхоті?

У першу чергу боєць не має відчувати себе покинутим. Він має розуміти, що в нього є підтримка, як у бойовому плані, так і в питанні забезпечення.

Так само впливає і зв’язок з рідними. І, звісно, ротація. Вони не мають сидіти там надто довго.

Якщо говорити про ваших підлеглих, то яким був найдовший вихід?

114 днів. На жаль, обставини не дозволяли нам поміняти його раніше.

Яка подальша доля цього бійця?

Він вийшов, відпочив, поїхав у відпустку. Після неї повернувся і зараз перебуває на позиції.

Проте морально він себе почуває добре. Він розумів тоді, що це його безпека і краще довше посидіти й вийти безпечніше.

Відпустка була планова чи його відправили поза чергою?

Планова. Але кожен піхотинець має дві відпустки на рік, як належить.

На скільки знаю, у вас практикують такий підхід, що якщо люди понад норму провели на позиції, то можуть дати іншу посаду і вони не йдуть на позиції ще раз. Те, що той боєць пішов знову, то це було його бажання?

Справді, є в нас така практика і ми шукаємо іншу посаду, якщо в бійця є таке бажання. Однак той піхотинець не був проти піти ще раз.

На вашу думку, скільки оптимально мав би тривати вихід на позиції?

Я гадаю, що до місяця – в цей час ще можна більш-менш нормально себе відчувати.

"Все набагато складніше": як змінилася робота піхоти за час повномасштабної війни?

Очевидно, якщо порівнювати з 2022 чи 2023 роком, то зараз для піхоти багато чого змінилося. За вашими спостереженнями, які зміни найбільш відчутні, якщо порівнювати з вашим досвідом піхотинця і з тим, що відбувається зараз?

Змінилось майже все. Якщо зараз ми говоримо про дорогу до та з позиції – все набагато складніше. Активне застосування дронів на це вплинуло.

Стрілецькі бої майже зникли. Тобто якщо у 2022 – 2023 роках могло бути по 2 – 3 накати в день, коли ворог ішов групами по 7 – 15 людей чи навіть на техніці їхали, то зараз такого немає. Це рідкісні випадки. І навіть якщо вони трапляються, то коли на позиції 3, 4 чи 5 людей і підходить 1 – 2 противників, а наші бійці впевнено користуються зброєю, то, як правило, проблем немає.

Архівні кадри з роботи "Сапера" як піхотинця: дивіться відео

З цього напрошується висновок, що робота підрозділів позаду піхоти вкрай важлива для піхотинців?

Так, підтримка піхоти – вкрай важливо. І зараз це лягає на безпілотні системи. Ефективність артилерії та мінометів зменшилася, бо немає таких скупчень противника, як раніше. А дрони відловлюють малі групи й тим самим допомагають піхотинцям.

Основна зміна – засилля дронів. Однак мій друг, котрий близько 3 років був у піхоті, казав, що які б технології не з’являлися – війна воюється і виграється тільки людьми.

Так і є, бо лінія фронту не може бути без піхотинця. Там мусить хтось стояти. І так само під час наступу – поки туди не зайде піхота, ця територія не може бути нашою. Вирішальні дії робить піхота.

"Сапер" / Фото 66-ї ОМБр

Відповідно, мова не може йти про те, щоб умовно наземні роботизовані комплекси замінили піхоту, але чи можуть вони її посилити? Ми говорили про логістику, а як щодо бойових НРК?

Звісно, вони можуть допомогти в бойовій роботі. Так само є ударні наземні комплекси, які можуть завезти в бліндаж протитанкову міну і підірватися, тобто знищити опорний пункт противника. Однак для того, щоб зайняти цей пункт, все одно має потім зайти піхотинець – все проконтролювати й перевірити.

Є ще така річ, яка вже практикується в суміжних підрозділах, але в нас поки немає – по ворогу може відпрацьовувати НРК з кулеметом чи з гранатометом і це доволі ефективно.

Були випадки, коли під час штурмових дій відпрацьовували дронами й артилерією по певній території й здавалося, що всіх росіян ліквідовано, але коли піхота починала зачистку, то виявляла противника і допрацьовувала?

Таке відбувається майже завжди. Навіть якщо в противника є хороший опорний пункт, туди відпрацьовують артилерія і важкі бомбери. Це дуже допомагає і це може знищити більшість ворожих піхотинців. Але завжди знайдеться той, хто десь зариється і буде перечікувати атаку. І власне, піхота проводить зачистку.

"Так не має бути": про скандал з 14-ю бригадою та стереотипи щодо піхоти

От ми говорили про забезпечення і про інші підрозділи. Як я розумію, ви бачили те, що несеться довкола 14-ї бригади, фото піхотинців з якої розлетілися мережею. Як ви реагували, коли це побачили?

Такого не має бути. Якщо бригада не може забезпечити бійців, то вони, ймовірно, не зацікавлені в тому, щоб розвивати важкі бомбери чи НРК. Так не повинно бути.

У контексті цієї ситуації, звісно ж, командирів, які допустили цю ситуацію, пропонують відправити в піхоту. І такі пропозиції лунають часто і з різних причин, через що формується стереотип про те, що піхота – це покарання.

Так, це стереотип. Якщо поспілкуватися з нашими піхотинцями, то ви побачите, що вони не так це сприймають. Для них це робота, яку треба виконувати, і вона покаранням для них не є.

Ще один, на жаль, популярний стереотип, де люди фактично між піхотою і смертю ставлять знак дорівнює. Ви, як і багато інших воїнів, самі вже є спростуванням цього. Але до армії не були під впливом цього стереотипу?

Ні, я ніколи про таке навіть не думав. Узагалі.

Не лише брак людей: які основні проблеми піхоти у 2026 році?

Зараз тривають розмови про грошове забезпечення для військових. Я не питатиму, чи ви вважаєте забезпечення піхотинців достатнім. Краще скажіть, як ви вважаєте, яким воно має бути?

Враховуючи ту роботу, яку вони роблять, воно однозначно має бути більшим. Ця тема зараз вже досить обговорена, тому просто підкреслю, що має бути більше.

Чого в наш час піхотинцям бракує найбільше?

Щонайменше – ротацій. Аби бути більш боєздатними, люди повинні відпочивати.

Це проблема тільки в нестачі людей, чи є й інші аспекти?

Це впирається не тільки в людський ресурс, але й в активність дронів. Захід та вихід з позицій зараз найнебезпечніший етап перебування бійця на передовій.

На самій позиції безпечніше, ніж зайти або вийти з неї. Треба ловити момент, наносити ураження по ворожих пілотах – це доволі така складна робота.

Які навички в першу чергу потрібні піхотинцю зараз?

Останнім часом у нас велике застосування дронів, тому потрібно вміти рухатись так, щоб тебе не побачили. Треба якісно облаштувати свою позицію, щоб щонайменше пересидіти атаки FPV, тяжких бомберів та іншого озброєння.

Якщо брати серед ваших підлеглих – який середній вік піхотинця?

У середньому це 45 років. Тобто це вже не молоді люди. Є й ті, кому вже далеко за 50.

Для них, мабуть, така робота ще важча?

Тут вже треба підходити індивідуально – все залежить від морального і фізичного стану людини.

"Тримають і рухають фронт": про значення піхоти у сучасній війні

Що для вас означає піхота, як для людини, котра пройшла шлях піхотинця, і робота якої тісно з нею пов’язана дотепер?

Для мене піхота – це сила, яка тримає та рухає фронт у першу чергу. Без піхотинця не буде ні лінії фронту, ні оборони. Піхота – це фундамент війська, який має бути й без якого ніяк не обійтись.

Ніякі роботизовані комплекси не можуть замінити піхоту. Я не бачу війни без піхоти. І в ній останню крапку теж поставить піхота. На 100% знищити противника дронами чи НРК без піхоти не вийде. Усі засоби – це підтримка для піхоти.

"Сапер" під час служби піхотинцем / Фото надане 24 Каналу

Але багатьох людей лякає піхота.

Вона завжди багатьох лякала. Але якщо нормальний підрозділ, нормальне планування дій, то кожен, хто потрапляє туди, змінює свою думку і перестає її так сильно боятися.