Найхолодніші «зірки» Галактики можуть виявитися гігантськими структурами інопланетян — деталі

Астрономи припускають, що надзвичайно холодні сигнали в Чумацькому Шляху можуть вказувати на можливі рої Дайсона — гіпотетичні конструкції для збору енергії зорі. Нове дослідження пояснює, які саме ознаки можуть видати такі мегаструктури.

Про це повідомило видання SciTechDaily.

Ідея сфери Дайсона, яку фізик Фрімен Дайсон запропонував ще 1960 року, досі залишається однією з найвідоміших можливих техносигнатур у пошуках позаземних цивілізацій. Йдеться про гіпотетичну систему конструкцій, здатну поглинати майже всю енергію зорі.

Сьогодні вчені частіше говорять не про суцільну сферу, а про «рій Дайсона» — велику кількість окремих елементів, які обертаються навколо зорі та збирають її випромінювання.

У новому препринті для arXiv дослідник Амірнезам Амірі з Університету Арканзасу проаналізував, біля яких типів зірок подібні структури можуть бути найбільш помітними для спостережень із Землі.

Одними з головних кандидатів для таких пошуків автор називає червоні карлики. Це найпоширеніші зорі в Чумацькому Шляху, які дуже повільно витрачають своє паливо. За оцінками астрономів, окремі червоні карлики можуть існувати трильйони років.

Через компактні розміри таких зірок рій Дайсона можна було б розмістити досить близько до поверхні — приблизно на відстані від 0,05 до 0,3 астрономічної одиниці. Це зменшувало б обсяг матеріалів, потрібних для створення подібної конструкції.

Ще одним перспективним варіантом дослідники вважають білі карлики — щільні залишки зірок, подібних до Сонця. Їхній радіус становить приблизно 1% від початкового розміру зорі.

У роботі зазначається, що навколо білого карлика рій Дайсона міг би розташовуватися лише за кілька мільйонів кілометрів від поверхні. Такі зорі також здатні стабільно випромінювати енергію мільярди років.

Астрономи пояснюють, що подібні мегаструктури могли б помітно змінювати те, який вигляд зоря має на діаграмі Герцшпрунга—Рассела — інструменті, який використовують для класифікації зірок за температурою та світністю.

У дослідженні зазначається: якщо рій Дайсона перекривав би значну частину світла зорі, енергія не зникала б, а перевипромінювалася б у вигляді тепла та інфрачервоного випромінювання. Через це об’єкт міг би виглядати набагато холоднішим, ніж сама зоря-господар.

Автор наводить приклад червоного карлика, температура поверхні якого може становити близько 3000 кельвінів. Водночас температура рою Дайсона навколо такої зорі, за розрахунками, могла б бути близько 50 кельвінів. У роботі зазначається, що в цій частині діаграми Герцшпрунга—Рассела природних зірок немає, тому подібні сигнали можуть привертати особливу увагу астрономів.

Ще однією можливою ознакою таких структур дослідники називають відсутність пилу. Зазвичай зорі мають спектральні сліди, пов’язані з пиловими дисками, однак штучні конструкції могли б виглядати для спектрографів значно «чистішими».

У дослідженні також зазначається, що повністю суцільна сфера Дайсона, ймовірно, є фізично неможливою. Тому рої можуть складатися з окремих компонентів із проміжками між ними. Через це яскравість зорі могла б змінюватися неприродно та хаотично.

Для пошуку подібних сигналів астрономи використовують інфрачервоні телескопи, зокрема James Webb і WISE.

У травні 2024 року в межах проєкту «Гефест» дослідники визначили сім потенційних кандидатів на сфери Дайсона серед червоних карликів із каталогу, що містить близько 5 мільйонів зірок.

Один із цих об’єктів пізніше виключили, оскільки аномальні показники пояснили наявністю надмасивної чорної діри на задньому плані. Водночас ще п’ять об’єктів залишаються потенційними кандидатами для подальших спостережень.

Нагадаємо, на далекій планеті виявили «кам’яні» хмари, які зникають увечері. Астрономи заявили, що це одне з найчіткіших спостережень погодного циклу на гарячому Юпітері.

Читати публікацію повністю →